Справа № 2-401/2013
№ апеляційного провадження:22-ц/796/8772/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шебуєва В.А.
03 липня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Товарницькій А.В.,
розглянувши клопотання ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4, про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи та клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про призначення повторно посмертної судово-психіатричної експертизи в справі за позовом ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,-
В провадженні Апеляційного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2011 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 порушив питання про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи усвідомлювала ОСОБА_8 за своїм станом здоров'я значення своїх дій та чи могла вона керувати ними на час складання заповіту - 21 листопада 2009 року?
Посилається на те, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи оформлений актом Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я від 16 липня 2012 року №670 не містить категоричного висновку про те, що ОСОБА_8 вчинила правочин в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Представник відповідача ОСОБА_5 порушив питання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, вважаючи наявний висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 17 липня 2012 року неясним, необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи.
Вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника ОСОБА_4, підлягає задоволенню, а клопотання представника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_8 від 21 листопада 2009 року, посилаючись на те, що на момент складання заповіту остання не усвідомлювала своїх дій, не розуміла їх значення та не бажала, щоб належне їй майно після її смерті перейшло у власність відповідача; про намір скласти заповіт на ім'я ОСОБА_5, яка за договором найму проживала в квартирі, належній ОСОБА_8 та ОСОБА_4, заповідач ніколи не заявляла, після складання заповіту не згадувала про нього.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 11 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у визнанні недійсним заповіту, виходив із акту посмертної судово-психіатричної експертизи Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я від 16 липня 2012 року №670, призначеної на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2011 року, яким було встановлено, що ОСОБА_8 виявляла ознаки вираженого астенічного стану, соматогенно обумовленого (декомпенсація серцевої діяльності, постійна форма мерехтливої аритмії) на фоні органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (гіпертонічна хвороба III ступеню, церебросклероз, гостре порушення мозкового кровообігу - 2008 рік, дисцикуляторна енцефалопатія III ступеню) з мнестичним зниженням. Ступінь наявних у ОСОБА_8 психічних розладів на час складання заповіту 21 листопада 2009 року була така, що суттєво впливала на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обмежуючи цю здатність.
Ухвалою Колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року ухвала Апеляційного суду м.Києва від 11 грудня 2012 року була скасована з передачею справи на новий розгляду суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що у посмертній судово-психіатричній експертизі відсутній чіткий висновок про психічний стан ОСОБА_8 Оскільки апеляційний суд не з'ясував належним чином дійсним психічний стан ОСОБА_8 в момент укладення оспорюваного договору, то фактично залишив спір не вирішеним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза.
З урахуванням того, що у висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 16 липня 2012 року відсутній чіткий висновок про психічний стан ОСОБА_8, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення по справі додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи. На вирішення експертів поставити питання чи усвідомлювала ОСОБА_8 за свої станом здоров'я значення своїх дій та чим могла вона керувати ними на час складання заповіту 21 листопада 2009 року.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, оскільки висновок експерта не можна вважати необґрунтованим, таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або наявні сумніви в його правильності.
Керуючись ст. ст. 143, 144, 150 ЦПК України, судова колегія, -
Задовольнити клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи та відмовити у задоволення клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Призначити по справі додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1) Чи усвідомлювала ОСОБА_8 за своїм станом здоров'я значення своїх дій та чи могла вона керувати ними на час складання заповіту - 21 листопада 2009 року?
Проведення експертизи доручити експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління охорони здоров'я (04655, м.Київ, вул.Фрунзе, 103-А).
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.
В розпорядження експертів надати:
матеріали цивільної справи №2-403/2011, апеляційне провадження №22-ц/796/8772/2013,
медичну карту № 9/11104 стаціонарного хворого ОСОБА_8 форми № 003/о Київської міської клінічної лікарні №3 на 13 арк.,
медичну карту № 4920 стаціонарного хворого ОСОБА_8 форми № 003/о Київської міської клінічної лікарні №3 на 12 арк.,
медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_8 форми № 025/у Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на 3 арк.
Провадження по справі на час проведення експертизи зупинити.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження в справі протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді