Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-кп/796/190/13
Категорія: ч.3 ст. 368 КК України
Головуючий у першій інстанції: Романишена І.П.
Іменем України
01 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді - Одинця В.М.,
суддів - Бовтрук В.М., Сітайло О.М.
при секретарі Шияні М.М.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12013110000000164 відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва - Дмитренко Ю.В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2013 року,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, під час підготовчого судового засідання 20 травня 2013 року у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110000000164 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернуто прокурору м. Києва, а також,
відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання;
відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_2, про скасування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та про скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади;
відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про обрання судом за власною ініціативою обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання;
Цією ж ухвалою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а також захід забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади продовжено до 31 травня 2013 року.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції зазначив, що з формулювання обвинувачення ОСОБА_4 не вбачається, якими саме діями було здійснено вимагання хабара та в чому конкретно воно полягало, не зазначено часу і місця держання ОСОБА_4 хабара, який згідно обвинувального акту виконуючи вказівку ОСОБА_4, одержав ОСОБА_5 та навпаки зазначено, що у ОСОБА_4 виник умисел лише на одержання хабара, та вказав, що такі ж недоліки щодо відсутності кваліфікуючої ознаки - вимагання хабара, містить і формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_5
Крім того, судом зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить:
відомостей про роз'яснення прав та обов'язків (вручення відповідних пам'яток) підозрюваним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перед їх допитом;
інформація про конкретних прокурорів, які входять до групи прокурорів, яка визначена 05.02.2013 року заступником прокурора м. Києва та 20.032013 року прокурором м. Києва;
відомості про місцезнаходження речових доказів, конкретний строк застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, обраного ОСОБА_5, а містить лише посилання на ст. 180 КПК України, яка визначає вид запобіжного заходу - особисту поруку.
Також, при залученні захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_2 їм, в порушення вимог ст. 293 КПК України не було вручено копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки в реєстрі матеріалів відсутні їх розписки.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, та призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні у суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме рішення прийнято з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, оскільки обвинувальний акт та додатки до нього, а саме, реєстр матеріалів досудового розслідування складено з додержанням всіх вимог ч. 2 ст. 109 КПК України, а судом допущено розширене тлумачення положень ст. 109 КПК України.
Апелянт вказує, що на стадії підготовчого судового засідання не вправі наперед оцінювати зазначені в обвинувальному акті обставини та формулювання обвинувачення, але суд вдався до оцінки встановлених прокурором обставин та їх правової кваліфікації, фактично зазначивши про відсутність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кваліфікуючої ознаки «Вимагання хабара».
Невірними апелянт вважає і висновки суду про необхідність позначення у реєстрі матеріалів кримінального провадження місцезнаходження речових доказів, так як відповідно до вимог ст. ст. 36, 92, 98 КПК України обов'язок доказування в ході судового розгляду покладено на прокурора, в тому числі шляхом надання до суду для дослідження речових доказів.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні захисник ОСОБА_2 посилається на те, що судом було всебічно, повно та об'єктивно досліджено обставини справи й постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, а доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними та необґрунтованими, вважає, що в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не вказано виклад обставин з яких вбачається, що в діях ОСОБА_4 наявний факт вимагання хабара, а реєстр матеріалів кримінального провадження не містить відомостей щодо розкриття в прядку ст. 290 КПК України захисником матеріалів здобутих під час досудового слідства, які доводять невинуватість ОСОБА_4 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, що свідчить про недодержання вимог ст. 291 КПК України, а тому просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, ч.3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Як вірно зазначив суд в своїй ухвалі - Відповідно до вимог ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені п.п. 1-9 цієї частини, і, зокрема, анкетні відомості кожного обвинуваченого ( прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт та додатки до нього, а саме, реєстр матеріалів досудового розслідування складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 109 КПК України, так як він не відображає результати досудового розслідування:
В матеріалах справи відсутні відомості про роз'яснення прав та обов'язків підозрюваним ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Крім того, відповідно до ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Як вбачається із обвинувального акту (а.с.2-6), він затверджений старшим прокурором відділу Дмитренко Ю.В. та підписаний слідчим Приходько М.П.
Разом з тим, із реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, хто саме здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, або є старшим прокурором групи.
Ст. 293 КПК України, зобов»язує прокурора надати під розписку копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Однак в матеріалах досудового розслідування відсутні вказані розписки захисників ОСОБА_7, та ОСОБА_2, про що також зазначив суд першої інстанції.
Посилання прокурора на той факт, що на стадії підготовчого судового засідання суд не вправі наперед оцінювати зазначені в обвинувальному акті обставини та формулювання обвинувачення, та що суд вдався до оцінки встановлених прокурором обставин та їх правової кваліфікації, фактично зазначивши про відсутність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кваліфікуючої ознаки «Вимагання хабара», колегія суддів вважає невірним, тому що, як вбачається із ухвали суду першої інстанції ( а.с.55), суд вірно вказав, що відповідно до ст.. 291 ч. 2 п.5 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ст.. 42 ч. 3 п.1, 2 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
Бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз»яснення.
Також безпідставним вважає колегія суддів посилання прокурора в апеляції на ст.. 337, 373 КПК України, а також на той факт, що прокурор в ході судового розгляду має право самостійно змінити обвинувачення, висунути додаткове або взагалі відмовитися від його підтримання, так як вони протирічять ст..291 ч. 2 п. 5 КПК України, про що вказано вище.
Крім того, апелянт вважає невірними висновки суду про необхідність позначення у реєстрі матеріалів кримінального провадження місцезнаходження речових доказів, посилаючись при цьому на ст. ст. 36, 92, 98 КПК України.
Однак дані слідчі дії підпадають під дію ст. 100 КПК України, а саме зберігання речових доказів, де в ч. 2 вказано, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та детально описуються в протоколі огляду. Крім того, вказані речові докази повинні бути приєднані до кримінального провадження постановою слідчого, прокурора, ухвалою суду.
В реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутня постанова слідчого або прокурора про приєднання речових доказів, та місце їх зберігання, про що вірно вказав суд першої інстанції в своїй ухвалі.
Тобто вищенаведене свідчить, що обвинувальний акт та додатки до нього не відповідають вимогам ст.ст. 109, 291, 293 КПК України.
За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора, що обвинувальний акт містить всі відомості, перелічені у ст. 291 КПК України є необґрунтованими.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 407, п.1, ст. 376 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20.05.2013 року, якою у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110000000164 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернуто прокурору м. Києва - залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: