Справа № 11-сс/796/1087/2013 Слідчий суддя у першій інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 304 КПК Суддя - доповідач Павленко О.П.
27 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Павленко О.П.
суддів Маліновського О.А., Лясковської В.І.
при секретарі Пазюку Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2013 року,
за участю сторін:
особи, яка подала скаргу ОСОБА_2
прокурора Ковальчук О.В.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 щодо недопущення його як захисника до участі в кримінальному провадженні № 12012110100001496 від 19.12.2012 року, а скаргу повернуто адвокату ОСОБА_2
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що за змістом ст.ст. 48, 50, 51 КПК України захисник за наявності відповідних підстав може бути залучений слідчим у будь-який момент, проте адвокат ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність слідчого, яка не підлягає оскарженню виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Крім того, слідчий суддя, обґрунтовуючи ухвалу, послався на вимоги ч. 4 ст. 304 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора, що не підлягає оскарженню.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, вказуючи, що він дії в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді, просить її скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 залучити його захисником у кримінальному провадженні № 12012110100001496, порушеному за підозрою вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 146, 190 КПК України.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ним в інтересах ОСОБА_4 24 березня 2013 року слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 була подана заява про допуск захисника до участі в кримінальному провадженні в порядку ст. 48 КПК України, але слідчий листом відмовив у її задоволенні, хоча повинен був негайно вжити заходів щодо надання можливості ОСОБА_4 реалізувати своє право на захист.
Отже, як уважає ОСОБА_2, бездіяльність слідчого в даному випадку підпадає під ознаки ч. 1 ст. 303 КПК України та полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а тому ним в інтересах ОСОБА_4 до суду була подана скарга на бездіяльність слідчого щодо недопущення його як захисника до участі у кримінальному провадженні.
Проте, слідчим суддею постановлено рішення про відмову у відкритті провадження за його скаргою, яке суперечить як положенням ст.ст. 48, 50, 51, 303 КПК України, так і приписам ст.ст. 59, 64 Конституції України, отже є незаконним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка подала скаргу, на її підтримку, позицію прокурора, котрий заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення ухвали слідчого судді без зміни, а апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Із наданих суду апеляційної інстанції матеріалів убачається, що 24 квітня 2013 року адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 з заявою, в якій на підставі ст. 48 КПК України просив допустити його як захисника ОСОБА_4 до участі в кримінальному провадженні № 12012110100001496.
Зі змісту листа слідчого Кандаурова О.С. від 27 травня 2013 року, адресованого адвокату ОСОБА_2 вбачається, що, посилаючись на вимоги ст.ст. 48, 50, 51 КПК України, а також з огляду на ту обставину, що адвокат, долучивши до заяви копію договору від 27 березня 2013 року про надання юридичних послуг, укладеного між адвокатським об'єднанням «Право та закон» і ОСОБА_5, не надав прохання про залучення захисника чи згоду безпосередньо ОСОБА_4, слідчий не знайшов правових підстав для залучення адвоката ОСОБА_2 як захисника підозрюваного ОСОБА_4
Не погодившись з відповіддю слідчого на заяву про залучення захисника, адвокат ОСОБА_2 05 червня 2013 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України.
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 05 червня 2013 року відмовив у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України встановлений вичерпний перелік бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а викладені адвокатом ОСОБА_2 у скарзі обставини не свідчать, що слідчим була допущена бездіяльність, яка підлягає оскарженню до суду на підставі ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає законним та обґрунтованим і з ним погоджується.
Так, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність, котра полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, слідчий, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, чи прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у конкретному кримінальному провадженні.
Обов'язок забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні виникає у слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду у випадках, визначених у ст.ст. 49, 53 КПК України.
Між тим, захисник згідно з положеннями ст. 48 КПК України може бути у будь-який момент залученим до участі у кримінальному провадженні підозрюваним, обвинуваченим, їх законним представником, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого.
При цьому, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 50 КПК України підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;
2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Таким чином, документами, які підтверджують персоналізацію здійснюваного захисту, є, в тому числі, договір із захисником, який згідно зі ст. 51 КПК України має право укласти особа, передбачена в ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, зокрема, підозрюваний, обвинувачений, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.
Отже, за змістом зазначених норм кримінального процесуального закону, з метою забезпечення конституційної засади - забезпечення права на захист, саме підозрюваним, обвинуваченим, їх законним представником, а також іншими особами лише за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні може бути залучений захисник.
У тих випадках, коли договір укладається не безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим, а іншими особами, адвокат зобов'язаний отримати підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом, якщо у представника відсутні повноваження на вибір адвоката на свій розсуд без погодження з клієнтом.
Із долученого до апеляційної скарги договору про надання юридичних послуг № 27/03/2013 від 27 березня 2013 року, на який адвокат ОСОБА_2 посилається, як на підтвердження своїх повноважень захисника підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні вбачається, що зазначений договір укладений між ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, та адвокатським об'єднанням «Право та закон» в особі ОСОБА_6
Проте, указаним договором не підтверджуються повноваження саме адвоката ОСОБА_2 на участь у кримінальному провадженні як захисника підозрюваного ОСОБА_4, до того ж довіреність від 03 квітня 2013 року Адвокатського об'єднання «Право та закон» уповноважує ОСОБА_2 бути представником цього об'єднання виключно в цивільних справах, а відтак доводи апелянта про те, що бездіяльність слідчого в даному випадку полягає у безпідставному недопущення його як захисника до участі в кримінальному провадженні № 12012110100001496, отже не вчиненні слідчим процесуальної дії, яку він зобов'язаний був здійснити в порядку ст. 48 КПК України, що є предметом оскарження до суду, не заслуговують на увагу і не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах провадження.
Водночас доводи апеляційної скарги, що бездіяльність слідчого полягає і в невиконанні ним обов'язку надання підозрюваному ОСОБА_4, який, за повідомленням прокурора, перебуває у міжнародному розшуку, допомоги у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, взагалі нічим не обґрунтовані.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора, що не підлягає оскарженню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону та слідчий суддя обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, яка не підлягає оскарженню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. А відтак немає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 404, 407, 418, 422, 424 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 червня 2013 року про відмову у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 щодо недопущення його як захисника до участі в кримінальному провадженні № 12012110100001496 від 19.12.2012 року -без зміни.
Ухвала апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9