ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 червня 2013 року № 826/8462/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВідділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції міста Києва.
про скасування постанови та визнання протиправними дій.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому позивач просить суд:
«визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо порушення, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 p. N 606-XIV, обов'язку направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 7.05.2013 p. N ВП37800776;
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 7.05.2013 p. N ВП37800776».
З огляду на те, що позивач стверджував, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався 28 травня 2013 року, іншої дати в процесі розгляду справи не встановлено, суд дійшов висновків про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було направлено позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження, та відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, поданим з пропуском строку його пред'явлення до виконання. Також позивач вказує на невідповідність виконавчого документа встановленій формі, зокрема, відсутність дати його видачі.
Представником відповідача в судовому засіданні 17 червня 2013 року позовні вимоги заперечувалися, з огляду на правомірність дій та рішень, проте, письмових заперечень на позов не надано. В судове засідання 25 червня 2013 року представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2012 року у справі №3-8298/12, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.12.2012 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 476 МК України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з конфіскацією в дохід держави лікарського засобу «Ессенціалє Н» розчин для внутрішньовенних ін'єкцій 250 мг/5 мл п 5 мл в ампулах №5 серії 15291 в кількості 1040 упаковок.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 7 травня 2013 року ВП №37800776 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Васильєвим Сергієм Сергійовичем, розглянута заява Київської регіональної митниці, подана 29.04.2013р. про примусове виконання постанови № 3-8298/12, виданої 12.10.2012 р. Солом'янським районним судом міста Києва про конфіскацію лікарських засобів на користь держави. При цьому, у виконавчому листі боржником визначено ОСОБА_1, датою вступу у законну силу документу 24.12.2012р.
Позивач, вважаючи оскаржувану постанову такою, що винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанови у справах про адміністративні правопорушення можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців, а з моменту винесення зазначеної постанови і до відкриття виконавчого провадження - 7 травня 2013 року, зазначений строк сплинув, й отже виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п. 6 ч.2 ст. 17 Закону).
Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
Згідно пункту 1 частини першої статті 22 даного Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №37800776, копія якого долучена до матеріалів справи, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ м. Києва, розглянута заява про примусове виконання, подана 28.02.2013р., про примусове виконання постанови № 3-8298/12 від 12.10.2012 Солом'янського районного суду міста Києва про конфіскацію лікарських засобів на користь держави, боржником у якій зазначено ОСОБА_1.
За результатами розгляду даної заяви, державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ винесено 4 березня 2013 року постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Дану постанову було отримано стягувачем - Київською регіональною митницею 16.04.2013р.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи позивача про пропуск встановленого строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання.
При цьому, суд акцентує увагу позивача, що в даному випадку строк пред'явлення до виконання виконавчого документа саме стягувачем не пропущено.
Згідно оскаржуваної постанови, заява про примусове виконання подана 29.04.2013р., тобто в межах трьохмісячного строку, з урахування перериву цього строку між набранням документом законної сили (24.12.2012р.) поданням заяви до ВДВС Подільського РУЮ (28.02.2013р.) отриманням постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (16.04.2013р.) та поданням заяви про примусове виконання до відповідача (29.04.2013р.) У зв'язку з викладеним позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо протиправності дій відповідача про направлення позивачу оскаржуваної постанови, суд враховує наступні обставини.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. (ч.1) Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. (ч.5).
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, оскаржувану постанову було направлено відповідачем позивачу супровідним листом від 07.05.2013р. №1051/19 на адресу, зазначену в позовній заяві позивачем. Проте, жодних доказів надіслання даної постанови відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, з огляду на вищезазначені приписи Закону України «Про виконавче провадження» суд доходить висновків, що постанова про відкриття виконавчого провадження мала бути направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а обставина такого направлення - підтверджена відповідачем належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість, відповідачем жодного доказу направлення у встановленому порядку позивачу оскаржуваної постанови не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо підстав несвоєчасного отримання оскаржуваної постанови, в якості підстави для її скасування.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Отже, вищезазначеною нормою встановлені можливі наслідки несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження (відкладення виконавчих дій, поновлення строку для добровільного виконання), підстави для застосування таких наслідків (позбавлення можливості добровільного виконання), порядок застосування (письмове звернення та підтвердження факту несвоєчасного отримання).
Натомість, скасування постанови у випадку її несвоєчасного отримання чинним законодавством не передбачено.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві в частині порушення порядку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 7.05.2013 p. N ВП37800776
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України
Суддя С.К. Каракашьян