Справа № 825/2490/13-а
"05" липня 2013 р. м. Чернігів
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Кульгейко Д.Ю. про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-
03.07.2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Кульгейко Д.Ю., в якому просить суд визнати неправомірними дії щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.06.2013 року ВП № 36979052 та скасувати її.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в провадженні Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-4226/2010, виданий 21.02.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова по цивільній справі.
Суд вважає, що зазначену позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 цієї статті визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовано статтею 181 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Саме такий інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби передбачений статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України. Так, сторони сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналогічні висновки містяться і в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (зі змінами). Зокрема, у постанові йдеться, що розділом VII Цивільного процесуального кодексу України визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, слід враховувати, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ (частина четверта статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).
З урахуванням наведеного, а також виходячи із того, що предметом оскарження є дії та постанова про арешт майна Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-4226/2010, виданого 21.02.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова за результатами розгляду цивільної справи, а позивач є стороною виконавчого провадження, вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України вважаю за необхідне роз'яснити, що розгляд такої категорії спорів відноситься до юрисдикції місцевого загального суду, що видав виконавчий документ.
Керуючись статтями 109, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1, що він має право звернутися з даною позовною заявою до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Копію ухвали про відмову у відкриття провадження та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко