Справа № 314/1086/13-ц
Провадження № 2/314/416/2013
25.06.2013 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Беспалько Т.Д.
при секретарі Печенкиной В.П.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: відділ громадянства та міграції, реєстрації фізичних осіб Вільнянського РО УМВД в Запорізькій області про втрату права на проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення,
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з первісним позовом до ОСОБА_3 про втрату права на проживання, посилаючись на те, що на праві приватної власності вона має житловий будинок АДРЕСА_1 Запорізької області. В будинку зареєстровані та проживає її мати ОСОБА_4, а також ОСОБА_3, її рідний брат.
ОСОБА_3 з 2010 року за вказаною адресою в належному їй на праві власності житловому будинку не проживає, а проживає за адресою АДРЕСА_2. У зв»язку з тим, що позивачка бажає на даний час прописатися в спірному житловому будинку, а відповідач не бажає в добровільному порядку знятися з реєстрації, прохає посилаючись на норми ст. 405 ч.2 ЦК України, визнати ОСОБА_3 втратившим право на проживання в житловому будинку АДРЕСА_1.
В судовому засіданні посилаючись на те, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації права власності на житловий будинок, позивачка просила задовольнити позов.
ЇЇ представник позов підтримав.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із уточненим зустрічним позовом до ОСОБА_2 про вселення в спірний житловий будинок АДРЕСА_1. Раніше у своїй позовній заяві він помилково вказав інший житловий будинок. Предмет спору залишився той же самий - вселення. Не дивлячись на допущена помилку в зазначені житлового будинку, яку позивач допустив невірно вказавши номер житлового будинку, а надалі уточнив свою помилку, суд прийняв його зустрічний позов разом з первісним, не позбавляючи позивача по зустрічному позову права на судовий захист його інтересів. Дати його народження 1966 року.
На обґрунтування вимог зазначив, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 до 27.07.2011 року належав його матері ОСОБА_4, яка в подальшому подарувала цей будинок ОСОБА_2, своїй дочці. В даному житловому будинку він зареєстрований з дати його народження 1966 року.
За час проживання в будинку він підтримував його в належному стані, проводив поточні ремонти. Згідно до ст. 156 Житлового Кодексу України він є членом сім»ї власника, проживає разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користується жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при його в вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім»ї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в частині другої статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. В теперішній час ОСОБА_4 - мати сторін по справі зареєстрована та проживає в вищезазначеному будинку і є відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України членом сім»ї відповідачки, а оскільки він є сином ОСОБА_4, то і він являється членом сім»ї.
В вересні 2011 року між сторонами виник конфлікт у зв»язку з проживанням ОСОБА_3 у спірному будинку. Відповідачка намагалася виселити ОСОБА_3 з будинку і позбавити права користування житлом, проти його волі викидала його речі з будинку на подвір»я, ображала його, не впускала його в будинок, на вхідних дверях якого установили інші замки. Таким чином, як зазначив позивач по зустрічному позову відповідачка ОСОБА_2 позбавила його можливості користуватися житлом і позивач вимушений був оселитися у напівзруйнованому будинку АДРЕСА_2. Даний будинок знаходиться в аварійному стані, без опалення та електроенергії.
З приводу перешкоджання користування спірним будинком позивач звертався 09.09.2012 р. до прокуратури Вільнянського району та Вільнянського РВ ГУМВС в Запорізькій області. В порушенні кримінальної справи було відмовлено.
В судовому засіданні сторони та їх представники позови один до одного не визнали.
Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Заперечень до суду не надіслав. Прохає слухати справу у їх відсутність. Зі згоди учасників процесу, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника 3-ї особи.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, відповідача по первісному позову та зустрічному позовах, їх представників, вислухавши свідків, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено наступне.
ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.07.2011 року укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Даний договір дарування зареєстрований в ОП ЗМБТІ 05.08.2011 року. .
У вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_4, син ОСОБА_3
Згідно акту обстеження житлопобудових умов, складеному заступником сільського голови Михайлівської сільради та депутами сільради ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 проживає з дня народження 9 з 1966 року). Проживав разом з матір»ю. Під час проживання підтримував будинок в належному стані, проводив поточний ремонт будинку. В вересні 2011 року поїхав в місто до дружини, а коли повернувся додому його речі знаходилися на вулиці. В будинок його не пускає сестра ОСОБА_2 ( яка проживає та зареєстрована в м. Запоріжжя). Після вказаних подій ОСОБА_3 змушений був йти переночувати в закинутий будинок АДРЕСА_2. Будинок знаходиться в аварійному стані, без електроенергії, опалення, не придатний для проживання. Підстав на законодавчому рівні для проживання ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_2 немає.
В судовому засіданні було з'ясовано, що ОСОБА_3 є зареєстрованим в будинку позивача за згодою колишньої власниці матері ОСОБА_4 та не проживає в будинку з вересні 2011 року не по своїй волі.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані законом - статтями 405 ЦК України, ст.ст. 9, 156 ЖК України.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо ці порушення не були поєднані з правами володіння.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку передбаченого законом.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири (будинку), в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власниками. Їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно яким ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 9 ЖК України). Члени сім'ї (колишні члени сім'ї) власника право користування втрачають у разі вибуття на інше постійне місце проживання, у разі не проживання члена сім'ї (колишнього члена сім'ї) власника питання втрати права користування вирішується на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
У відповідності до ст. 64 ЖК України особи, які перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, мають такі ж права і обов»язки, як наймач і члени його сім»ї.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що дійсно ОСОБА_3 пішов зі спірного дому не з власної волі, речі його були з будинку викинуті, лежали на подвір»ї, ОСОБА_3 жив в машині, а потім ОСОБА_8 поміг перевезти його речі до землянки, яка знаходилась у напівзруйнованому та аварійному стані по АДРЕСА_2, де до цього часу і мешкає ОСОБА_3 Землянка післявоена і на неї немає правовстановлюючих документів.
Суд не приймає до уваги свідчення матері ОСОБА_3- ОСОБА_4 Даний свідок був допитаний в судовому засіданні за клопотанням представника позивача по первісному позову. Свідок дуже похилого віку, немічна, під час допиту не завжди могла відповісти на питання сторін по справі, частіше не розуміла про що її питають сторони по справі.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили факт не проживання ОСОБА_3 в спірному житловому будинку не з вини відповідача по первісному позову.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
У зв»язку з тим, що попередне судове засідання по справі не проводилося, зустрічна позовна заява була надана суду 26.04.2013 року, суд вважає, що з»ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, які суд приймає з поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.
Відповідачка по зустрічному позову не надала суду жодних доказів того, що позивач не проживав в будинку без поважних причин. Позивачем ОСОБА_3 надані докази звернення до правоохоронних органів щодо усунення перешкод в користування майном, що позивач був примусово, проти його волі позбавлений права на користування житлом за місцем реєстрації і не проживав в спірному будинку з поважних причин.
Отже відповідач нарівні має право користування спірним будинком з позивачем.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для зняття з реєстрації є, зокрема, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).
Таким чином пред'явлений позивачем ОСОБА_2 позов не має під собою ніякої основи.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ч.1 ЦПК України, ст. ст.9, 156, ЖК України, ст.. 405 ч.2 ЦК україни, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: відділ громадянства та міграції, реєстрації фізичних особі Вільнянського РО УМВД в Запорізькій області про втрату права на проживання відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення задовольнити.
Вселити ОСОБА_3 у житловий будинок АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 114 грн. 71 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Т.Д. Беспалько
25.06.2013