Головуючий у 1 інстанції Іванова А.П.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 30
02 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Вихристюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 травня 2013 року, -
04 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» (далі - ТОВ «Елемент») про відшкодування моральної шкоди.
Зазначала, що внаслідок травми - компресійного перелому L1L2 з частковим порушенням спинного мозку, отриманої в 2001 році, вона є інвалідом 1 групи з дитинства.
В ніч з 26 на 27 січня 2013 року вона з друзями вирішила відсвяткувати іменини - день Тетяни. Біля 2-ої годині вона з друзями на такси прибула до нічного клубу «Лица», який належить ТОВ «Елемент». Охорона клубу відмовилась пропускати їх до клубу, зазначивши, що вхід до нічного клубу інвалідам на інвалідних візках заборонений наказом керівництва. Адміністратор та начальник охорони клубу, побачивши її на інвалідному візку, сказали, що вона не проходить фейс-контроль, що клуб приватний та непристосований для таких, як вона, тобто людей на інвалідних візках.
Посилаючись на те, що:
- працівники клубу розмовляли з ними у різкій та грубій формі; відмовилися надати їй письмову відмову у пропуску до клубу;
- відмова її пропуску до нічного клубу через те, що вона є інвалідом, є дискримінацією за інвалідною ознакою та порушенням ст. 24 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»;
- від образ, приниження, несправедливості вона розплакалась та святкування і вся ніч, і декілька наступних днів були зіпсовані, неправомірні дії працівників відповідача завдали їй моральних страждань
просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. (а.с. 1-3).
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 29 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Елемент» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., на користь держави - судовий збір у розмірі 229,40 грн. (а.с. 52-56).
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду в частині суми моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Посилається на те, що суд дав невірну оцінку її моральних страждань, не врахував в повній мірі їх глибину, неповно з'ясував ступень вини відповідача (а.с. 58-60).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги від 02 липня 2013 року (а.с. 71-75), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача - ТОВ «Елемент» Вихристюк О.О., яка діє від імені цієї юридичної особи на підставі довіреності від 14 січня 2013 року (а.с. 13), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Вихристюк О.О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої «Б» групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 054501 від 06 жовтня 2011 року (а.с. 4-5).
Сторони визнають, що позивач ОСОБА_1 в ніч з 26 на 27 січня 2013 року прибула до нічного клубу «Лица», який належить відповідачу - ТОВ «Елемент», однак охорона клубу її до цього закладу не пустила.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на вимоги ст. 24 Конституції України, частини 1 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, п. 2 частини 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», ст. 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Конвенції про права інвалідів та виходив з того, що нічний клуб «Лица», який належить відповідачу, надає споживачам розважальні послуги. Ненадання ОСОБА_1 дозволу на відвідування нічного клубу є дискримінацією за ознакою інвалідності. Посилання представника відповідача на велику кількість відвідувачів в ніч з 26 на 27 січня 2013 року та неможливість забезпечити працівниками клубу безпеку позивачу з огляду на її неможливість самостійно пересуватися на інвалідному візку на сходах судом до уваги не прийняті, оскільки відповідач зобов'язаний влаштувати на території закладу пандуси, доказів щодо повної неможливості їх влаштування представником відповідача суду не надано, що свідчить про невиконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не створення рівних умов для споживання послуг відвідувачами-інвалідами. Відмовою у наданні дозволу на відвідування нічного клубу «Лица» позивачу завдано моральної шкоди.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно частини 1 ст. 17 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV ) за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначає і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно ст. 1 цього Закону інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 цього Закону передбачено обов'язок держави створити інвалідам (особам зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження їх життєдіяльності) умови для реалізації ними прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити їх соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Терміни "дискримінація за ознакою інвалідності", "розумне пристосування" та "універсальний дизайн" вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права інвалідів.
Статтею 2 Конвенції про права інвалідів від 13 грудня 2006 року визначено, що "дискримінація за ознакою інвалідності" означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-який іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні;
"розумне пристосування" означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не стають недомірним чи невиправданим тягарем, для цілей забезпечення реалізації або здійснення інвалідами нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод;
"універсальний дизайн" означає дизайн предметів, обстановок, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну. "Універсальний дизайн" не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп інвалідів, де це необхідно.
Статтями 26, 27 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи та організації зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів (у тому числі інвалідів, які використовують засоби пересування та собак-поводирів) до об'єктів фізичного оточення (згідно ст. 4 цього Закону об'єкти фізичного оточення - це об'єкти громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу). Власники та виробники транспортних засобів, виробники та замовники інформації (друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації тощо), оператори та провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати надання послуг і виробництво продукту з урахуванням потреб інвалідів. Планування і забудова населених пунктів, формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція об'єктів фізичного оточення без пристосування для використання інвалідами не допускаються. У разі якщо діючі об'єкти неможливо повністю пристосувати для потреб інвалідів, за погодженням з громадськими організаціями інвалідів здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок власників (балансоутримувачів) об'єктів або орендарів згідно із договором оренди.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Будь-які форми дискримінації осіб та/або груп осіб за їх певними ознаками з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також юридичних та фізичних осіб забороняються.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач не створив умов для безперешкодного доступу інвалідів, в тому числі позивача, до нічного клубу. Посилаючись на не допуск позивача до нічного клубу через неможливість забезпечення її безпеки, як людини на інвалідному візку, відповідач не надав суду доказів щодо виконання ним вимог ст. ст. 26, 27 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не надав доказів неможливості повністю пристосувати нічний клуб для потреб інвалідів, здійснити його розумне пристосування з урахуванням універсального дизайну. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту дискримінації ОСОБА_1 за ознакою інвалідності, оскільки матеріалами справи доведено, що дозвіл на відвідування нічного клубу адміністрація цього клубу їй не надала саме через ознаку її інвалідності - пересування на інвалідному візку.
Відповідно до ст. 15 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначається законом.
Виходячи з вимог ст. 15 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, яка завдана їй внаслідок її дискримінації за ознакою інвалідності.
Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та глибину душевних страждань, яких зазнала позивач в зв'язку з її недопуском у нічний клуб через інвалідність, що після подій в ніч з 26 на 27 січня 2013 року уклад її повсякденного життя не змінився і визначив її розмір в 2 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі (глибина її моральних страждань, ступінь вини відповідача), судом першої інстанції при визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди враховані. Будь-яких тяжких наслідків через відмову відповідача допустити позивача до нічного клубу не настало. Доводи апеляційної скарги позивача про занижену оцінку її моральних страждань є необґрунтованими.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна