ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02 липня 2013 р. Справа № 909/584/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Атаманчук І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78715;
про стягнення 78008 грн. 32 коп., в т. ч. 11779 грн. основного боргу, 66229 грн. 32 коп. відсотків за право користування товарним кредитом.
за участю представників сторін:
Від позивача: не з'явились;
Від відповідача: не з'явились.
ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 78008 грн. 32 коп., в т. ч. 11779 грн. основного боргу, 66229 грн. 32 коп. відсотків за право користування товарним кредитом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № б/н від 23.04.2012 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 11779 грн. З огляду на наявність зазначеного боргу позивачем нараховано відсотки за право користування товарним кредитом в сумі 66229 грн. 32 коп.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.04.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту.
У відповідності до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується передати відповідачу товар відповідно до накладних, що виписуються на кожну партію товару. Вартість окремої партії товару не може перевищувати 4000 ( чотири тисячі) грн. Відповідач зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим договором.
Згідно п. 2.1. договору, сторони здійснюють взаємні розрахунки, що складаються з вартості товару за номенклатурою, а також відсотків за право користування товарним кредитом.
Відповідно до п. 2.2. договору, вартість товару, що поставляється, зазначена у накладній на відпуск товару, та зміні не підлягає.
Згідно п.п. 2.3. 2.4. договору, ціна товару за кожною позицією номенклатури визначена у накладних, що надаються відповідачу на кожну партію товару. Відповідач зобов'язується оплати шляхом перерахування на поточний рахунок позивача або готівкою вартість поставлених товарів у термін 7 банківських днів з моменту отримання товару по кожній накладній.
Згідно п. 2.5. договору, оплата, зроблена протягом терміну, вказаного у п. 2.4, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано у власність відповідача товар, що підтверджується розхідною накладною № 12 від 25.08.12 на суму 13479 грн.
Однак, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг в розмірі 11779 грн.
Між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 22.04.13 борг відповідача перед позивачем становить 11779 грн.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, в строки визначені умовами договору, зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідачем не виконано.
Станом на день розгляду справи, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтвердили б сплату боргу відповідачем.
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 11779 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до ч.1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 2.6. договору, встановлено, що при здійсненні оплати після терміну, вказаного у п. 2.4, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим Договором з відповідача стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 2 % вартості партії товару за кожен день відстрочення.
У зв'язку з відстроченням виконання зобов'язання щодо оплати товару, позивачем на підставі п. 2.6. договору нараховано відповідачу відсотки за право користування товарним кредитом у сумі 66229 грн. 32 коп.
На підставі аналізу положень Цивільного кодексу України, суд дійшов до висновку, що передбачені договором проценти є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.
Вказана позиція щодо правової природи відсотків за користування товарним кредитом викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 № 32/5005/3471/2012.
Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку відсотків за право користування товарним кредитом у розмірі 2 % вартості партії товару за кожен день відстрочення.
З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 66229 грн. 32 коп. відсотків за право користування товарним кредитом підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на встановлені судом обставини справи, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 11779 грн. основного боргу, 66229 грн. 32 коп. відсотків за право користування товарним кредитом.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 536, 610, 612, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 78008 грн. 32 коп. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78715 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 11779 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. основного боргу, 66229 (шістдесят шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 32 коп. відсотків за право користування товарним кредитом, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.07.13
Суддя Неверовська Л. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Озарко Л. Р. 03.07.13