Справа № 2-1481/2011
Іменем України
(повний текст)
27 червня 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя
під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,
при секретарі Купченко А.О.,
за участю прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Верещага А.Л., представника відповідача ОСОБА_6, представника Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» Лавренова Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Скіф», Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,
Прокурор, діючи в інтересах держави, звернуся до суду з позовом, яким просить визнати недійсним виданий відповідачеві державний акт серії ЯИ №031899 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 20.01.2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088300320; витребувати на підставі ст.387 ЦК України на користь Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» з незаконного володіння відповідача зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:002:0098; стягнути з відповідача судові витрати.
Вимоги мотивовані тим, що розпорядником земель в межах міста Севастополь та органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Севастопольська міська Рада. Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 25.11.2009 року за №913-р, на підставі якого відповідачу виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, суперечить чинному законодавству у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка перебуває в постійному користуванні державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» та відноситься до земель лісового фонду. Севастопольською міською державною адміністрацією вказану земельну ділянку передано у власність членам кооперативу без її вилучення з постійного користування ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», його згоди не на це та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва. ОСОБА_5 до Севастопольської міської Ради із заявами про передачу земельної ділянки у власність, в тому числі про надання згоди на розроблення проекту відведення на земель ділянку не звертався, проектно-технічної документації не розробляв та на розгляд Раді не надав, відповідно рішень пов'язаних з передачею йому земельних ділянок не приймалося. Зазначене в державному акті розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації, як підстава набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку на підставі протесту прокуратури м.Севастополя скасоване головою міської державної адміністрації з підстав відсутності компетенції на розпорядження землями у межах м.Севастополя та порушення вимог ЗК України.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві, його позицію підтримав представник Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», а представник відповідача заперечував проти позову, мотивуючи тим, що його довіритель правомірно отримав спірний державний акт та підстав для витребування спірної земельної ділянки немає.
Інші сторони представників до суду не направили, проте, наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін суд визнає достатніми, щоб розглянути справу без участі представників цих сторін.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 цього Кодексу.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 25 листопада 2009 року №913-р затверджено обслуговуючому кооперативу «Дачно - будівельний кооператив «СКІФ» проект землеустрою з відведення земельних ділянок площею 10,7899га для передачі у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва за адресою: Севастопольська зона ПБК, 42/1-42/152.
На підставі зазначеного розпорядження відповідачу 20.01.2010 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі видано держаний акт серії ЯИ №031899 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, розташовану у м. Севастополі, Севастопольська зона ПБК №42/28, кадастровий номер 8536300000:56:002:0098 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088300320.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель держаної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, а ст.9 того ж кодексу передбачено, що до повноважень Севастопольської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.
Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих від 08.02.1977р. №3/93 «Про межі районів м. Севастополя» затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів, а згідно рішенням Севастопольської міської Ради №4114 від 13.12.2005р. «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року» земельна ділянка знаходиться в Балаклавському районі в межах території населеного пункту - м. Севастополь.
Рішенням Севастопольської міської ради від 13 березня 2007 року №1644 землі прибережної зони від мису Айя до меж міста Ялта на мисі Сарич віднесено до земель рекреаційного призначення за виключенням земельних ділянок, раніше віднесених до інших категорій земель.
Зазначене свідчить про те, що спірна земельна ділянка за територіальним принципом не перебуває в юрисдикції Севастопольської міської державної адміністрації.
Відповідно до ст.55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів від 03 березня 1979 року №7/221 Севастопольському лісгоспзагу (на цей час Державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство») відведені земельні ділянки в районі Батілімана (що відповідає на цей час розташуванню Севастопольської зони ПБК).
Згідно повідомлення директора Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» від 27.06.2013 року, земельні ділянки, які були надані у власність членам обслуговуючому кооперативу «Дачно - будівельний кооператив «СКІФ» входять до складу земель лісового фонду та знаходяться у користуванні Державного підприємства (Орлинівське лісництво, квартал 15), звернень від громадян або від ОК «ДБК «СКІФ» стосовно надання земельної ділянки до підприємства не надходило. На підтвердження відомостей, викладених у повідомленні, суду надано витяг з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство».
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.
Суду не надано доказів того, що існує зареєстроване у Севастопольській міській державній адміністрації клопотання відповідача з відповідними додатками про передачу йому у власність спірної земельної ділянки, а тому слід прийти до висновку, що відповідач не звертався з таким проханням до Севастопольської міської державної адміністрації. До існуючої в матеріалах технічної документації з землеустрою по встановленню меж спірної земельної ділянки в натурі відповідної заяви відповідача на ім'я голови Севастопольської міської державної адміністрації слід віднестись критично, оскільки ця заява не містить відомостей про її реєстрацію в державній адміністрації.
У той же час, згідно п.9 ст.149 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч.5-8 ст.149 ЗК України, а п.5 ст.27 ЛК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) встановлено, що Уряд у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
З огляду наведеного, оскільки суду не надано доказів вилучення спірної земельної ділянки Урядом із постійного користування Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» Севастопольська міська державна адміністрація при прийнятті рішення про передачу земельних ділянок за адресою Севастопольська зона ПБК, 42/1-42/152 членам обслуговуючого кооперативу «Дачно - будівельний кооператив «СКІФ» вийшла за межі своїх повноважень.
Частиною 1 ст.360-7 ЦПК України встановлена обов'язковість для всіх судів України рішень Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеної у постанові від 26 вересня 2012 року, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.
Таким чином, слід прийти до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного державного акту.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способами визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, а за ст.387 того ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Оскільки спірна земельні ділянка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», у задоволенні вимог про її витребування від відповідача на користь Севастопольської міської ради слід відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі 114грн. 70коп., відповідно до вимог ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
Позов прокурора Гагарінського району міста Севастополя задовольнити частково.
Визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0500га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯИ №031899, виданий Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 20 січня 2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011088300320.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114грн. 70коп.
Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов