Справа № 762/1796/13-к
18 червня 2013 року м. Севастополь
Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді Синиці А.М.,
при секретарі Анісімові А.С.,
за участю прокурора Бунь М.М.,
потерпілої ОСОБА_2
підозрюваного ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Севастополі кримінальне провадження №12013140030001252 від 29.05.2013р. за підозрою:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Валентинове Сакського району АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
В період часу з 20 години 30 хвилин до 21 години 30 хвилин 26 квітня 2013 року ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном знаходячись в приміщені квартири АДРЕСА_1, таємно викрав мобільний телефон NОКІА в корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_1 вартістю 600 гривень з сим-картою оператора мобільного зв'язку МТС НОМЕР_2 вартістю 10 гривень та балансом 20 гривень. Такими своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 630 гривень. Після скоєної крадіжки, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Одночасно із обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 до суду надано угоду про примирення від 28.05.2013р., укладену між ОСОБА_2, яка по кримінальному провадженню №12013140030001252 є потерпілою та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 про примирення, укладеною за ініціативою потерпілої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Виходячи із змісту даної угоди, підозрюваний ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному в обвинувальному акті кримінально караному діянні, потерпіла та підозрюваний узгодили між собою та погодились на призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді 1 року обмеження волі та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік.
ОСОБА_3 суду пояснив, що він підтримує укладену між ним та потерпілою угоду про примирення, вину визнає в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, які йому були роз'ясненні.
Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що вона підтримує укладену між нею та підозрюваним ОСОБА_3 угоду про примирення, міра покарання узгоджена між нею та ОСОБА_3, угода є добровільною та вона цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.
Прокурор у підготовчому судовому засідання зазначив, що не має підстав для затвердження угоди про примирення.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного: відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення. Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується та визнає себе повністю винним ОСОБА_3, згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 185 КК України.
Судом також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Підозрюваний ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого між сторонами угоди покарання.
Згідно ч. 7 ст. 474КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та Кримінального Кодексу України. Суд відмовляє в затверджені угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства, а також якщо умови угоди суперечать вимогам закону.
З наданих до суду документів судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, в тому числі в останнє вироком Сакського міськрайсуду АР Крим від 04.01.2013р. за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3-х місяців арешту. До цього він також, п'ять разів засуджувався за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України як до реального відбування покарання в вигляді позбавлення волі, так із застосуванням ст. 75 КК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що умови угоди з огляду на вищевикладене суперечать інтересам суспільства, оскільки дані про особу підозрюваного ОСОБА_3 свідчать про стійку схильність до вчинення злочинів корисливої спрямованості. Зазначена обставина також не дає правових підстав суду для застосування ст. 75 КК України.
Крім того, до суду згідно обвинувального акта та супровідного листа надіслане кримінальне провадження №12013140030001252. Проте з тексту угоди про примирення встановлено, що вона укладена у кримінальному провадженні №№12013140030001249.
Керуючись ст. ст. 474 КПК України, суд, -
У затверджені угоди про примирення від 28 травня 2013 року у кримінальному провадженні №12013140030001252, укладеної між ОСОБА_2, яка у цьому кримінальному провадженні є потерпілою, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_3 - відмовити.
Кримінальне провадження №12013140030001252 повернути прокурору для його продовження.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_3 залишити без змін.
Ухвала про відмову в затверджені угоди оскарженню не підлягає.
Суддя Балаклавського районного суду
міста Севастополя А. М. Синиця