20 червня 2013 року Справа №607/6845/13-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О.М.
при секретарі с/з ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 21.04.2011 р. відповідач позичила у нього грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. зобов'язалася повернути до 29.04.2011 р., а решту 5 000,00 грн. до 21.07.2011 р., що підтверджується договором позики № 21-04. Відповідач у вищевказаний строк на порушення своїх договірних зобов'язань позику не повернула. На прохання позивача про добровільну сплату заборгованості ніяким чином не реагує, в усній формі відмовився сплатити заборгованість. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явилася із невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомила та не подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Приймаючи до уваги вимоги ч.4 ст.169 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлена належним чином і не з'явилася у судове засідання без поважних причин, а тому, суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Зі згоди позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає ст.224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається із договору позики № 21-04 від 21.04.2011 р., відповідач позичила у позивача грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. вона зобов'язалася повернути до 29.04.2011 р., а решту 5 000,00 грн. до 21.07.2011 р.
Згідно ст.ст. 1046-1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковий до виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу позику у розмірі 10 000,00 грн. на терміни і на умовах, передбачених у договорі.
Згідно ст.ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 545 ЦК України, передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідач не подав жодного доказу, який би підтверджував виконання зобов'язань, в розумінні статті 545 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо повернення позики, та вважає, що позов підлягає до задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 224, 226, 228, 233, 294, 296 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) кошти у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяОСОБА_4