Справа №250/1975/13-ц
Номер провадження2/250/928/13
01 липня 2013 року м. Ясинувата
Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Бичков П.Ю.,
при секретарі Черевко О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини і повнолітньої дитини у зв'язку з навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
28 травня 2013 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини і повнолітньої дитини у зв'язку з навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, мотивуючи свої позовні вимоги ти, що згідно рішень Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2012 року та 26 квітня 2010 року з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 700 гривень щомісячно до повноліття дитини та повнолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 1000 гривень у зв'язку з навчання до закінчення навчання на її користь. За весь період від винесення рішення до теперішнього часу аліменти не сплачуються у повному обсязі. Згідно довідки сума заборгованості складає 5800 гривень 00 копійок. Просила стягнути з відповідача дану суму заборгованості та пеню з розрахунку 1 % за кожен день від кожного місяця заборгованості.
Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі договору у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на обгрунтування чого послався на обставини викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, що зазначені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що не згоден сплачувати аліменти в такій сумі, у зв'язку з тяжким матеріальним положенням, так як на сьогоднішній день він ніде не працює, і сплачує, аліменти в тій сумі що він може сплачувати, просить суд відмовити в позовних вимогах.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 10 ч. 3 та ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 58 ч. 1, 3 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета спору.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходів їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбаченому статтею 199 цього кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Згідно із ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Судом встановлено, що рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 квітня 2010 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з 9 березня 2010 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_5 26 жовтня 1993 року у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень, щомісячно починаючи з 26 жовтня 2011 року і до закінчення навчання 30 червня 2013 року.
Судом також встановлено, що згідно довідки - розрахунку є в наявності заборгованість по сплаті аліментів за ОСОБА_2, сума заборгованості по аліментам згідно виконавчих листів № 2-236 від 26 січня 2012 року та № 2-652 від 26 квітня 2010 року є 5800 гривень 00 копійок, яку відповідач не визнав та оспорює.
Судом встановлено, що в провадженні відділу ДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 2-236 та № 2-652 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та повнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на навчання, зазначене виконавче провадження не закінчено.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач протягом усього часу розгляду справи має право змінити підставу або предмет позову (п. 2 ст. 31 ЦПК України).
Під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога до відповідача, в якій встановлюється спосіб розв'язання спірних правовідносин.
Підставою позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (ст. 119 ЦПК). Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом було роз'яснено право позивача, відповідача заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отримання, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.
Представник позивача ОСОБА_1 відмовився надати будь-які докази та просив суд розглянути справи на підставі доказів, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував, проти стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за несплачені аліменти, в той же час відмовився надати суду будь - які докази та просив суд розглянути справи на підставі доказів, що знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що відповідає ст. 212 ЦПК України, вирішив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Виходячи з наданих доказів, суд дістається висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 в частини стягнення заборгованості по аліментам в сумі 5800 гривень 00 копійок не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що на дату винесення судом рішення по справі вказана заборгованість підлягає стягненню державним виконавцем на підставі відкритого виконавчого провадження, виконавче провадження постановою державного виконавця не закінчене, а тому позивач ОСОБА_3 не позбавлена можливості стягнути вказану суму боргу по аліментам з відповідача ОСОБА_2 при примусовому виконанні судового рішення про стягнення аліментів, на підставі відкритого виконавчого провадження. Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу ОСОБА_3, що вона має право стягнення заборгованості по аліментам на підставі відкритого виконавчого провадження.
Що стосується стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментних платежів, то вирішуючи позовні вимоги в цій частині суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотку від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю заборгованість, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.
Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 своєї Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
В інших випадках, як вказано в п. 22 зазначеної Постанови, стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Разом із тим відповідно до ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 129, ч. 3 ст.138, ч. 3 ст. 139 СК України.
Судом встановлено, що заборгованість по аліментам ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина та повнолітньої доньки на навчання виникла з вини відповідача, який сплачував аліменти в неповному розмірі, хоча є працездатною особою, не є інвалідом, інших утриманців не має.
Тому суд приходить до висновку про те, що підстав для зменшення розміру пені немає.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з листопада 2011 року по березень 2013 року включно.
Суд вважає за необхідне провести розрахунок пені наступним чином:
- пеня за прострочення сплати аліментів за листопад 2011 року, 1000 гривень : 100 х 486 (дні прострочення сплати аліментів) = 4860 гривень 00 копійок;
- пеня за прострочення сплати аліментів за грудень 2011 року, 1000 гривень : 100 х 455 (дні прострочення сплати аліментів) = 4550 гривень 00 копійок;
- пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2012 року, 1000 гривень : 100 х 394 (дні прострочення сплати аліментів) = 3940 гривень 00 копійок;
- пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2013 року, 250 гривень : 100 х 59 (дні прострочення сплати аліментів) = 590 гривень 00 копійок;
- пеня за прострочення сплати аліментів за березень 2013 року, 250 гривень : 100 х 31 (дні прострочення сплати аліментів) = 310 гривень 00 копійок.
Таким чином, загальну сума заборгованості з пені складає 142506 гривень 00 копійок, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд також дістався висновку, що відповідач ОСОБА_2 дійсно має заборгованість по оплаті аліментів, але враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача, який не має постійного місця роботи, суд, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - розумності та справедливості, вважає необхідним визначити неустойку в розмірі 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Що до стягнення на користь позивача з відповідача компенсації за правову допомогу в розмірі 1400 гривен суд зазначає наступне.
Статті 27 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, мають право користуватися правовою допомогою.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Судом встановлено, що 28 травня 2013 року позивачем ОСОБА_3 укладено Договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_1, право на представництво інтересів позивача в суді. При цьому позивачем було сплачено адвокату гонорар за надання правової допомоги в розмірі 1000 гривень та складання позовної заяви 400 гривень.
Відповідно до частини 2 ст. 84 ЦПК граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу у сумі 1400 гривень 00 копійок задоволенню не підлягають, оскільки розмір вартості послуг адвоката ОСОБА_1 не підтверджений витягом з журналу обліку доходів, який суду не надавався.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Пунктом 3 частини 1 статті 80 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: з позовної заяви майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Виходячи з наведеного, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 10, 11,15, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-228 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини і повнолітньої дитини у зв'язку з навчанням та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам у розмірі - 5800 (п'ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок - відмовити.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_3, що вона має право стягнути заборгованість по аліментам у певному розмір на підставі відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів і державний виконавець зобов'язаний здійснити всі передбачені законом дії щодо стягнення заборгованості по аліментам.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривен 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_6