ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5445/13 26.06.13
За позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергнія»
До Субєкта підприємніцької діялності - фізичної особи Дренова В.М.
про стягнення заборгованості занадання послуг з центрального опалення та штрафних санкцій у розмірі 4648,42 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Прокопенко І.І.(дов. № 01-5795 від 19.12.2012)
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергнія» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Субєкта підприємніцької діялності - фізичної особи Дренової В.М. про стягнення 4648,42 грн, у тому числі заборгованості за договором № 207 від 01.09.2005 про надання послуг з теплопостачання за період з 01.10.2012 по 01.02.2013 в сумі 4443,96 грн, пені - 157,57 грн, інфляційних втрат - 14,58 грн та 3% річних- 32,31 грн.
Позовні вимоги, обгрунтовані тим, що внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку, щодо проведення своєчасної та повної оплати за договором № 207 від 01.09.2005 про надання послуг з теплопостачання, у останнього виникла заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2012 по січень 2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 18.04.2013 року.
18.04.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва на вимоги ухвали про порушення провадження у справі від представника відповідача надійшли документи по справі та відзив на позовну заяву.
Проте, у судове засідання 18.04.2013 представники позивача та відповідача не з'явились, у зв'язку із чим судом відкладено розгляд справи на 16.05.2013 року.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.05.2013 справу № 910/5445/13 у звязку з перебуванням судді Полякової К.В. у відрядженні справу для розгляду передано судді Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.05.2013 справу № 910/5445/13 прийнято до провадження суддею Шаптала Є.Ю. та призначено розгляд справи на 06.06.2013 року.
16.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі та заперечення на відзив.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу № 910/5445/13 у зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. з відрядження, справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2013 р. справу № 910/5445/13 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 06.06.2013 року.
Одночасно суд зазначив, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
06.06.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та додаткові документи по справі.
За наслідками судового засідання 06.06.2013 у зв'язку з незявленням представників відповідача розгляд справи відкладено на 26.06.2013, про що судом винесено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 26.06.2013 представник позивача підтримав позовну заяву з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з центрального опалення за пееріод з 01.10.2012 по 01.05.2013 у розмірі 7 418, 46 грн та пеню у розмірі 157,57 грн, 3% річних 32,31 грн, інфляційні витрати 14,58 грн.
Відповідач явку своїх представників до судового засідання не забезпечив, проте про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, не зважаючи на неявку представників відповідача у судове засідання, дослідивши всі обставини справи і зібрані докази, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
01 вересня 2005 між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Броваритепломережа», правонаступником якого є комунальне підприємство Браворської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», та субєктом підприємніцької діяльності - фізичної особою Дреновою Вікторією Миколаївною укладено договір № 201 про надання послуг теплопостачання з додатками (а.с. 7-11), у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобовязання постачати теплову енергію у належні підприємцю приміщення: ателье в гуртожитку за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна, буд 13, площею 50,00 кв.м.
У свою чергу відповідач згідно пункту 7.3 (зміни до якого внесені додатковою угодою № 2 від 01.01.2006 (а.с. 12) зобовязувався проводити оплату за надані послуги з теплопостачання до 18 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від запланованої вартості надання послуг з теплопостачання на наступний місяць.
Тарифи за надані послуги теплопостачання визначені сторонами згідно рішення виконкому Броварської міської ради № 12 від 24.01.2006 «Про затвердження тарифів на теплову енергію для 2-ї та 3-ї груп споживачив» умовами Додатку № 3 до договору № 207 «Тарифи для споживачив» з врахуванням змін, внесеними пунктом 1 додаткової угоди № 2 до договору № 207.
Згідно умов розділу 4 договору № 207 відповідач зобов'язався оплачувати теплову енергію у строки визначені цим договором; підтримувати у справному стані тепловикористовуюче обладнення, теплопроводи та їх ізоляцію, контрольно-вимірювальні прилади; утримувати у справному стані пристрої у фундаменті будівель, виключаючи можливість попадання води і газу із зовнішніх теплових мереж у підвал; забезпечити збереження приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх; своєчасно проводити контрольно - попереджувальні ремонти, технічне обслуговання теплопроводів, запірної та регулюючої апаратури, тепловикористовуючих апаратів та іншого обладнення, а також консервацію внутрішньобудинкових систем центрального опалення на літній період.
На день розгляду справи зазначений договір № 207 є дійсним, а відповідач припустився порушень взятих на себе зобовязань з оплати послуг з центрального опалення у період з з 01.10.2012 по 01.05.2013 року. У зв'язку із чим, позивач у межах даного спору заявив вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 418, 46 грн та пені у розмірі 157,57 грн, 3% річних 32,31 грн, інфляційні витрати 14,58 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог з їх безпідставності відповідач зауважує, що теплопостачання в приміщення підприємця було відсутньо внаслідок демантожу радіаторів опалення від стояків центрального опалення , про що складено акт від 12.02.2013 року. Також відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо нарахування плати за послуги з центрального опалення; нарахування 3% річних та інфляційних витрат є таким що суперечить практиці розгляду справ даного характеру,
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Предметом спору в межах даної даної справи є стягнення заборгованості, яка виникла з нарахування та збору платежів з власників (орендарів) за спожиті послуги з централізованого опалення на користь теплогенеруючої організації.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 2 вказаної норми, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме серед таких підставами визнаються договори та інші правочини.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на обєктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, повязаних з виробництвом, транспортуванням та використання теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633 - ІV (далі Закон України № 2633- ІV).
Нормами статті 1 Закону №2633-1У від 02.06.2005 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п.2 ст. 275 Господарського кодексу України, п.4 ст. 19 Закони України № 2633- ІV споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Згідно зі статтєю 19 Закону України № 2633- ІV споживач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обовязком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додерження умов договору та нормативно-правових актів.
Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднену мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнення. До договору остачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднену мережу застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, положення про джоговір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до частині 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнення, що ним використовується.
З огляду на вищенаведені норми Закону суд вважає, що договір № 207 від 01.09.2005 «Про надання послуг теплопостачання» (з додатками та додатковими угодами) за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за період з з 01.10.2012 по 01.05.2013 поставлено відповідачу теплову енергію з опалення приміщень на загальну суму 7418, 46 грн., що підтверджується рахунками - актами виконаних робіт за жовтень місяць 2012 по травень місяць 2013 року (а.с.15-24, 99-104).
Порядок проведення оплати наданих послуг за спірний період визначений сторонами пунктом 7.3 Додговору № 207 у редакції Додаткової угоди № 2 від 01.01.2006 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач за виставленими рахунками за спожиті послуги централізованого опалення в узгоджені строки не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 7 418, 46 грн.
Заперечення відповідача про те, що у нього відсутній обовязок сплачувати послуги з теплопостачання у звязку з переобладненням шляхом демантування системи опалення у приміщенні, яке ним використовуються, не приймаються судом, виходячи з наступного.
Правилами надання послуг з центрального опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1268) передбачено, що відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства. Відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України « Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умовами забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнення будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціювання, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будивніцтва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж центрального опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства Українги від 22.11.2005 № 4 (із змінами внесеними наказом від 06.11.2007 № 169) передбачено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з вказаним Порядком у разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж , але для вирішення цього питання споживач має звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії при органі виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
За вимогами п.2.1,п.п. 2.2.1, 2.2.2 п.2.2 зазначеного Порядку споживач звертається в комісію для отримання дозволу і саме комісія приймає рішення щодо надання дозволу на відключення від мереж ЦО, чи про відмову у його наданні. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернуться для отримання технічних умолв для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Пунктом 40 Правил № 1198 передбачений обовязок споживача погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнення системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменьшення обсягу споживання теплової енергії, повідомити про своє божання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору та не допускати переобладнення системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).
У матеріалах справи міститься заява відповідача (лист від 14.02.2013) адресована позивачу про розірвання договору з теплопостачання та припинення нарахування за неспожити послуги, якою відповідач довів до відома теплопостачальної організації, що ним (підприємцем) у вересні 2012 проведено відключення батарей та здійснено теплоізоляцію транзитних труб в приміщеннях по вул. Гагаріна, 12 у м. Бровари (а. с. 46).
У відповіді на даний лист позивач повідомив про відмову від надання згоди на розірвання договору № 207 від 01.09.2005, та заначив , що для проведення відключення від систем ЦО позивачу необхідно дотриматись нормативно встановленого порядку та зазначив, що на сьогоднішній день взагалі відсутня можливість по відключенню окремих житлових та нежитлових приміщень в житлових будинках від послуг з централізованого опалення (а. с. 65, 66).
З огляду на існування спору щодо розірвання договору № 207 від 01.09.2005 , відповідач не надав суду докази розірвання цього договору в судовому порядку, а також не довів належними та допустимими доказами, що ним виконувались дії, визначенні законодавством щодо відключення приміщень, яки ним використовуються, від центральної системи опалення. Зміна параметрів максимального теплового навантаження без відповідних розрахунків та внесення змін до договору в одностороньому порядку не відповідає приписам Правил користування тепловою енергією.
Суд критично оцінює посилання відповідача на недоведеність позивачем обсягів споживання підприємцем у спірний період теплової енергії з опалення приміщень, оскільки, на думку СПД Дренової В.М., розрахунки позивача не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та не підкріплені показами загально- будинкового лічильника теплової енергії, з огляду на таке.
Оскільки будинок, у якому знаходяться приміщення відповідача не обладнений загально-будинковим лічильником теплової енергії, відповідно до п. 21 постанови КМУ № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у богатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється з установленими нормативами (нормами) споживання: з центрального опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб.метр) опалювальної площі (обєму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів)ёзгідно із законодавством.
Враховуючи викладене, відповідачем не спростовано правомірності та обгрунтованості нарахування позивачем оплати послуг з центрального опалення у період з з 01.10.2012 по 01.05.2013 року. У зв'язку із чим, заявлену позивачем вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 418, 46 грн суд визнає доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафнимі санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.
У силу статті 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Пунктом 8.3 Договору № 207 сторони встановили, що за неоплату або за несвоечасну оплату «Теплогенеруючій організації» вартості спожитої теплової енергії в термін, зазначений в п. 7.3 Додговору (викладений в редакції Додаткової угоди № 2) споживач сплачує на користь «Теплогенеруючій організації » крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних за весь час прострочення та пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
На підставі вказаних правових норм та умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 157,57 грн.
Суд, перевірівши правільність нарахування пені відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України та встановивши, що розрахунок позивача є вірним та арифметично правильним, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення пені.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 14,58 грн. - інфляційної складової боргу та 32,31 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергнія» до Суб'єкта підприємніцької діялності - фізичної особи Дренової Вікторії Миколаївни про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та штрафних санкцій у розмірі 4648,42 грн, у тому числі заборгованості за договором № 207 від 01.09.2005 про надання послуг з теплопостачання за період з 01.10.2012 по 01.02.2013 у сумі 4443,96 грн, пені - 157,57 грн, інфляційних втрат - 14,58 грн. та 3% річних- 32,31 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Субєкту підприємніцької діяльності - фізичної особи Дренової Вікторії Миколаївни (місто Київ, вулиця Серафімовича, 3 , кв. 10; ідн. код 2437917063) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергнія" (07400, місто Бровари, вулиця Грушевського, будинок 3-а; ІПН 137119410062; р/р 2600930015941 в філії головного Управління м. Києва та Київської області АТ «Ощадбанк», МФО 322669) 7 418 (сім тисяч чотиріста вісімнадцять) гривень 46 копійок основного боргу,157 (сто пятдесят сім) гривень 57 копійок пені, 14 (чотирнадцять) гривень 58 копійок інфляційної складової боргу, 32(тридцять дві) гривні 31 копійка 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцятьь) гривень 50 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26.06.2013 року
Повний текст рішення виготовлено - 01.07.2013 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова