ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4691/13 13.06.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант- Авто»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 6712,27 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники :
від позивача: Костенко А.О. (дов. № 47-1-4/37-Ю від 20.12.2012)
від відповідача: Сукорянський Є.О. (дов. № 01226-47 від 02.01.2013)
Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу 6712,27 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи. Відповідач,здійснивши власний розрахунок, частково здійснив виплату у порядку регресу страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику, в іншій частині виплати страхового відшкодування відмовив, тому Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулось до суду із позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 11.04.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 у відповідності з ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.05.2013 року.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.05.2013 справу № 910/4691/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.
Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.
У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.
20.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 06.06.2013, про що судом винесено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 06.06.2013 судом оголошено перерву до 13.06.2013 у зв'язку із необхідністю надання додаткових пояснень по суті спору.
Під час судового засідання 13.06.2013 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому заперечував проти задоволення позовних з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача суд, -
06.09.2008 між Акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яке перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (Страховик) та Дідик Оленою Сергіївною (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №98534-888-1, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Nissan Micra», держаний номер СВ5701АК.
22.07.2011 на автомобільній у м. Чернігові по вул.. О. Молодчого сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Фіат», держаний номер СВ6596АТ, під керуванням Грони К.Ю. та транспортного засобу страхувальника під керуванням Дідик Сергія Володимировича.
На момент вчинення ДТП, цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Nissan Micra», держаний номер СВ5701АК, оформлена Полісом № 19G0304920.
У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, складеної інспекторами Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Чернігова.
Згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.10.2011 у справі №3/2506/5666/11, вина Грона К.Ю. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України,повністю доведена наданими та перевіреними судом доказами.
25.07.2011 до позивача звернувся Страхувальник - Дідик О.С. із заявою про страховий випадок відповідно до Договору (а. с. 12)
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Nissan Micra», держаний номер СВ5701АК, відповідно до Звіту №523 про оцінку автомобіля «Nissan Micra», держаний номер СВ5701АК від 08.08.2011, що складено ТОВ Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», складає 15460,79 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із рахунку № 1024057 від 04.08.2011, вартість відновлювального ремонту складає 15453,41 грн., тобто вартість відновлювального ремонту не перевищує вартості понесених збитків, визначених звітом про оцінку автомобіля.
10.08.2011 ПрАт «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»», на підставі Рахунку № 1024057 від 04.08.2011, складено Страховий акт №125871 та здійснено виплату справхового відшкодування у розмірі 15118,57 грн.,що підтверджується платіжним дорученням № 1834 від 26.08.2011 року.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Фіат», державний номер СВ6596АТ, яким під час скоєння ДТП на законних підставах керувавГрона К.Ю., застрахована за полісом №АА/50009672 Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант».
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 19.06.2012 звернувся до відповідача із заявою № 125871/25ДЮ на виплату страхового відшкодування на суму 15118,57 грн.
Відповідач здійснив виплату частково у розмірі 8406,30 грн., в іншій частині виплати відмовив, вважаючи розмір відшкодування несправедливим та шнеобгрунтованим.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки марки «Фіат», державний номер СВ6596АТ знаходився під керуванням Грона К.Ю., вина якого підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.10.2011 року.
Цивільно-правова відповідальність Грона К.Ю. у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля марки марки «Фіат», державний номер СВ6596АТ застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/5009672).
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Nissan Micra», держаний номер СВ5701АК.
Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування транспортного засобу № 98534-888-1, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Грона К.Ю. як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Із матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування позивачем виплачено у розмірі 15118,57 грн., проте звертаючись із позовом до суду позивач заявляє до стягнення 6712,27 грн., тобто у межах розміру суми ліміту відповідальності передбаченого полісом та вирахуванням суми сплаченого відповідачем страхового відшкодування у порядку регресу.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Під час розгляду даного спору, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» заперечувало проти позову, посилаючись на те, що страхова сума за полісом, який діяв на момент вчинення ДТП складає лише 59,8% ринкової вартості транспортного засобу марки «Nissan Micra», держаний номер СВ5701АК, а тому страхове відшкодування, що підлягає виплаті у порядку регресу на користь позивача не повинно перевищувати відсоткового значення у співвідношенні 59,8% від 15118,57 грн., тобто від виплаченого страхувальнику позивача. При цьому, відповідач посилається на норми ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків.
Суд вважає таке твердження позивача хибними з огляду на положення частини 1 статті 9 Закону України «Про страхування» за приписами якої страхова сума - це грошова сума в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником, зокрема, під час укладання договору (ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Дослідивши наявний у матеріалах справи Поліс № 19G0304920, суд зазначає, що страхова сума дорівнює оціночній вартості транспортного засобу та складає 66967,00 грн.
До того ж доцільно зауважити, що оціночна вартість транспортного засобу визначається у відповідності до Методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів із використанням порівняльного підходу.
У той час, як визначення ринкової вартості транспортного засобу здійснюється у той самий спосіб, проте на основі аналізу даних ринку вартості автомобілів, що дає змогу враховувати і ціни на модель транспортного засобу, рік випуску, пробіг та комплектацію транспортного засобу, а також ціни окремих деталей та складових.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач помилково ототожнює поняття оціночної вартості транспортного засобу, розмір якої визначений умовами Полісу №19G0304920 та дорівнює розміру страхової суми, із поняттям ринкової вартості транспортного засобу, що визначається у процесі здійснення оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та її розмір зафіксований у Звіті №523 про оцінку автомобіля «Nissan Micra».
Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП, у повному обсязі.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно із полісом №АА/5009672, розмір франшизи становить 510,00 грн., з огляду на що страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача у порядку регресу підлягає зменшенню на 510,00 грн., тобто його остаточна сума дорівнює 6202,27 грн.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З системного аналізу вищенаведеного, враховуючи положення викладених статтей, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений належними доказами факт відшкодування його страхувальником завданої шкоди транспортному засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому позивачем. Таким чином, позовні вимоги позивача у частині стягнення у порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 6202,27 грн., є обґрунтованими та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу 6712,27 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01113, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, місто Київ, Новопечерський провулок, 19/3; код ЄДРПОУ 25965081) 6202 (шість тисяч двісті дві) гривні 27 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1589 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять ) гривень 76 копійок судового збору.
У іншій частині позову - відмовити.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13.06.2013 у присутності представника позивача та представника відповідача.
Повний текст рішення складено - 18.06.2013 року.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова