Іменем України
26 червня 2013 рокуСправа №827/1512/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Веселовій О.Ф.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 (договір від 25.06.2013 року, посвідчення адвоката № 100/Д від 23.01.2013 року); представника відповідача Трифонової Н.Г. (довіреність № 6011/07-14 від 11.12.2012 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонд України у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Управління Пенсійного фонд України у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій. Вказує, що 29.05.2013 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 22.05.2013 року № Ф-558 на суму 5 759,86 грн. та рішення № 1338 від 22.05.2013 року за неподання звітності зі сплати єдиного внеску за 2012 рік на суму 170,00 грн. Вважає вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними.
Просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій.
Ухвалою від 07 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 07 червня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні підтримав повністю, просив задовольнити. Вказує, що 29.05.2013 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 22.05.2013 року № Ф-558 на суму 5 759,86 грн. та рішення № 1338 від 22.05.2013 року за неподання звітності зі сплати єдиного внеску за 2012 рік на суму 170,00 грн. Вважає вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними.
У судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивач в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не надав звітність до Управління Пенсійного фонду у Гагарінському районі м. Севастополя у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом не сплатив суму єдиного внеску за 2012 рік, з урахуванням сплачених сум за 2012 рік в сумі 5 759,86 грн. Також вказує, оскільки ФОП ОСОБА_3 отримує пенсію за вислугу років та нього не розповсюджується дія статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати єдиного внеску.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як фізична - особа підприємець 16.06.2005 року (а.с.7) та є платником єдиного податку з 01.01.2012 року зі ставкою 20 % (а.с.9).
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі від 17.06.2013 року за вих. № 1603, ОСОБА_3 з 01.07.1999 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців ГУ ПФУ в м. Севастополі як одержувач пенсії за вислугу років, розмір якої станом на 01.06.2013 року складає 2 946,40 грн. (а.с.22).
22.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя було прийнято рішення № 1338 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.11).
22.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя було прийнято вимогу про сплату боргу № Ф558, відповідно до якої зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 сплатити борг в розмірі 5 759,86 грн. (а.с.12).
Згідно із п.4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VI (далі Закон - 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали
спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців встановлюється у розмірі 34,7 відсотка на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї , які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року № 4282-VI (далі - Закон № 4282) встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,43 гривні, з 1 квітня - 6,56 гривні, з 1 липня - 6,61 гривні, з 1 жовтня - 6,7 гривні, з 1 грудня - 6,8 гривні.
Відповідно до п.3.2 розділу ІІІ Порядку про формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року під № 1014/18309 (далі Порядок № 22-2) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Відповідно до п. 2.2 розділу ІІ Порядку № 22-2 звіт до органів Пенсійного фонду може подаватися страхувальником: в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 № 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за № 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається); на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.
Відповідно до п.п. 4.6.2 п. 4.6. розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року під № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.
Судом встановлено, що позивач в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не надав звітність до Управління Пенсійного фонду у Гагарінському районі м. Севастополя у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом не сплатив суму єдиного внеску за 2012 рік, з урахуванням сплачених сум за 2012 рік в сумі 5 759,86 грн.
Згідно з п. 6.2 Інструкції № 21-5 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Відповідно до вимог п. 6.2 Інструкції № 21-5 сума єдиного внеску в розмірі 5 759,86 грн., своєчасно не сплачена позивачем, була визнана недоїмкою, у зв'язку з чим УПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя була прийнята вимога про сплату боргу № Ф 558 від 22.05.2013 року.
Згідно з п. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб » від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2262 особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.
Статтею 7 Закону № 2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Судом встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_3 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням вищевикладеного судом робиться висновок, що дія статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не розповсюджується на позивача, оскільки ФОП ОСОБА_3 отримує пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті вимоги від 22.05.2013 року № Ф558 по сплату боргу та рішення від 22.05.2013 року № 1338 про застосування до штрафних санкцій діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Постанова складена та підписана 01 липня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак