01 липня 2013 року справа № 823/1612/13-а
16 год. 05 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
при секретарі - Педані О.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Дернового В.В. (за посвідченням),
представника відповідача - Гадецького М.І. (за довіреністю),
третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Захарова Д.А. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області; третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС», - про визнання протиправним та скасування рішення,
07.05.2013 з адміністративним позовом у суд звернувся Черкаський міжрайонний екологічний прокурор (далі - позивач) до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 21.03.2008 № 19-14 «Про затвердження проектної документації «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС», відповідно до якого ширина прибережної смуги становить 20 метрів.
Ухвалою суду від 29.05.2013 до участі у справі залучено ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позов мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження затверджує у меншому, ніж передбачено законом, розмірі ширину прибережної захисної смуги (20м замість 100м); затверджуваний ним проект розроблений юридичною особою, що не має ліцензії на проведення робіт із землеустрою, у зв'язку з чим такий проект не є проектом землеустрою; а також із підстав відсутності погоджень з органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та органами Держкомзему.
Відповідач та третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору проти позову заперечували і просили відмовити у його задоволенні з таких підстав. Затверджуваний оскаржуваним рішенням проект не є проектом землеустрою, створений юридичною особою, яка діє на підставі ліцензії Мінбуду. На засіданні архітектурно-містобудівної ради (протокол від 31.01.2007 №3) розглядалося питання освоєння і забудови прибережної захисної смуги від с.Свидівок до Дахнівського причалу, за результатами чого схвалено концепцію такого освоєння. Разом з цим на земельну ділянку, що перебуває в оренді ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС» розроблено і погоджено генеральний план забудови, який відноситься до містобудівної документації і був врахований при встановленні прибережної захисної смуги. Рішенням Черкаської обласної ради від 13.04.2005 №31-17-ІV змінено межі села Свидівок, тому на спірну територію поширюються норми ДБН 360-92 «Планування і забудова міських та сільських поселень», відповідно до якого прибережна захисна смуга повноти водойм встановлюється не менш як 20 метрів від нормального підпертого рівня водойми.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та всебічно дослідивши докази в матеріалах справи у їх взаємозв'язку та логічній послідовності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Суд встановив, що 23.11.2007 відповідно до заяви директора ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС» відповідач на 15сесії V скликання прийняв рішення №15-7 про надання дозволу на розробку проекту водоохоронної зони Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за адресою: с. Свидівок, вул.Дахнівська, Черкаський район.
Саме на підставі названого рішення, ТОВ «Гідробудпроектсервіс» було розроблено, а рішенням сільської ради 19 сесії V скликання від 21.03.2008 №19-14 затверджено проектну документацію щодо встановлення прибережної захисної смуги площею 1,4 га на території водоохоронної зони площею 24,96 га та довжиною прибережної смуги 0,55 км, шириною - 20м з обмеженим режимом користування Кременчуцького водосховища в межах с. Свидівок вул. Дахнівській на земельній ділянці ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС»».
Вважаючи, що приймаючи вказане рішення №19-14 відповідачем допущено порушення вимог статей 60 Земельного та 88 Водного кодексів України, а саме: в частині встановлення прибережної захисної смуги у меншому розмірі, ніж передбачено наведеними нормами кодексів, та затвердження проектної документації, яку не погоджено відповідними державними органами, - Черкаською міжрайонною екологічною прокуратурою 25.03.2013 внесено подання, за наслідками розгляду якого рішенням 28 сесії VI скликання Свидівської сільської ради від 05.04.2013 №28-8 у задоволенні такого було відмовлено.
З огляду на викладене та відповідно до приписів ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» прокурор подав позов про скасування рішення відповідача від 21.03.2008 №19-14 (далі - оскаржуване рішення).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Суд звернув увагу, що ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС» користується земельною ділянкою несільськогосподарського призначення під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального Управління водних ресурсів (інші зелені насадження) та земель загального користування (болота), яка знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту, на підставі договору оренди землі від 10.09.2007, укладеного терміном на 49 років без права капітального будівництва. Договір є чинним як на час спірних відносин, так і станом на час судового розгляду справи.
Відповідно до листа Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 27.06.2013 згідно з даними довідки форми 6-зем вищевказана земельна ділянка обліковується як землі рекреації під кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є Земельний та Водний кодекси України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 08.051996 №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Порядок №486) з наступними змінами та доповненнями у відповідних редакціях на час прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до приписів статті 60 Земельного Кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Положеннями статті 88 Водного кодексу України закріплено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Здійснюючи аналіз наведених приписів, суд дійшов висновку, що прибережні захисні смуги є частиною водоохоронних зон, а їх ширина залежить від величини водних об'єктів, уздовж урізу води яких вони встановлюються.
У той же час, зазначені величини можуть бути змінені, зокрема, у межах населених пунктів, з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Так, відповідно до положень ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» допускається встановлення прибережних захисних смуг у розмірі не менше 20 метрів вздовж водойм.
На підтвердження викладеного також свідчать правові норми Порядку №486, у пункті 10 якого закріплено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що чинними на час прийняття оскаржуваного рішення нормами було закріплено право визначення ширини прибережних захисних смуг у розмірі меншому, ніж закріплено статтями 60 Земельного та 88 Водного кодексів України.
Посилання позивача на відсутність узгодження проектної документації прибережної смуги на території водоохоронної зони Кременчуцького водосховища на земельній ділянці ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС» з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, що є порушенням Порядку №486, суд вважає безпідставним з огляду на таке.
Відповідно до Порядку №486 він встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.
До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.
У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України.
Пунктом 5 названого Порядку закріплено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
Здійснюючи аналіз приведених правових норм, суд дійшов висновку, що ними визначено виключно порядок розробки проектів водоохоронних зон, які закріплюють саме розміри та межі водоохоронних зон, та виключно такі проекти підлягають погодженню відповідними державними органами.
Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснювальної записки проектної документації (а.с.15-22), відповідачем проведено затвердження проектної документації з приводу розмірів прибережної захисної смуги без зміни розмірів та меж водоохоронної зони, що виключає необхідність проведення узгодження такої документації.
Метою проекту, що затверджений оскаржуваним рішенням, згідно з пояснювальною запискою - є внесення змін до робочого проекту «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища на ділянці с.Хрещатик-м.Черкаси», що був виготовлений у 1991 році (до введення в дію Водного та Земельного кодексів України). Суд встановив, що основні показники розмірів водоохоронної зони не змінювалися цим проектом. Крім того, такі межі прибережної захисної смуги враховано в дані затверджених змін до генерального плану забудови с.Свидівок.
Як додаток до проектної документації додано акт обстеження земельної ділянки берегової зони Кременчуцького водосховища на земельній ділянці кооперативу ТОВ «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС» в межах с. Свидівок, вул. Дахнівська, Черкаський район, Черкаської області, - складений комісією, до членів якої входили сільський голова, начальник Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області, начальник відділу охорони водних ресурсів і рибних запасів та надрокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, начальник Черкаського регіонального управління водних ресурсів, за наслідками підписання якого проведено складення та подання на затвердження сільської ради проектної документації щодо встановлення прибережної захисної смуги у відповідному розмірі.
З наведеного вбачається, що затвердженню проектної документації оскаржуваним рішенням передувало погодження відповідного питання вказаною комісією, до складу якої входили представники органів державної влади, до компетенції яких було віднесено питання узгодження проектів водоохоронних зон.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 січня 2009 року у справі за позовом прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим та Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення.
Помилковими вважає суд і посилання позивача на порушення відповідачем вимог Водного кодексу України в частині проведення зміни меж водоохоронної зони не на підставі проекту землеустрою, оскільки відповідні зміни до статті 88 внесені лише Законом України від 02 грудня 2010 року №2740-VI, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 160-165, 254 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області; третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ БАРКАС», - про визнання протиправним та скасування рішення від 21.03.2008 № 19-14 «Про затвердження проектної документації «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки ТОВ «Дніпровський Баркас», відповідно до якого ширина прибережної смуги становить 20 метрів - відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, виготовленої у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич
Повний текст постанови виготовлений 03.07.2013