Справа № 2-а-4214/11/2405
Головуючий у 1-й інстанції: Туржанський В.В.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
21 червня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Білоус О.В.
судді: Залімський І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області на постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 01 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соцального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про перерахунок пенсії,
В липні 2011 року позивач звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму разової грошової допомоги.
Постановою суду першої інстанції дміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є ветераном війни, з врахуванням чого до 05 травня йому виплачується разова щорічна грошова допомога у розмірах встановлених за відповідний рік.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він є учасником війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Безспірно встановлено, що позивач є учасником бойових дій, якій відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року № 790 "Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації" Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації відповідно до покладених на них завдань, зокрема, проводять роботу з надання державної соціальної допомоги і підтримки малозабезпеченим громадянам; здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю призначення та виплати допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, виконанням інших заходів соціального захисту населення; координують і контролюють роботу підрозділів з нарахування і виплати допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат; спрямовують і контролюють роботу управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій.
Одним із безпосередніх завдань управлінь праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації є призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Тому місцеві управління праці та соціального захисту населення виступають відповідачами у справах зазначеної категорії.
Згідно частинам 1 та 4 ст. 17-1 даного Закону вказану виплату здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", обов'язок визначення розміру щорічної разової грошової допомоги покладено на Кабінет Міністрів України у межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після 22.05.2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2011 році Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не зупинявся та не змінювався, тому позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ч. 5 ст. 15 цього Закону.
А тому, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та "Про жертви нацистських переслідувань", якою визначений розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися Законом (Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011 року № 341).
Також, згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.
З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області, -залишити без задоволення, а постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 01 серпня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Залімський І. Г.
Мельник-Томенко Ж. М.