"19" червня 2013 р. Справа № 917/159/13-г
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача - Букоємський Р.В. (за дов. № 14-325 від 16.03.2012 р.);
відповідача - Денейка О.В. ( за дов. № 17 від 17.02.2013 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз", м. Лубни, Полтавська обл. (вх.№1138П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.03.2013р. у справі № 917/159/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз", м. Лубни, Полтавська обл.,
про стягнення 25 730,16 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.03.2013р. у справі № 917/159/13-г (суддя Ціленко В.А.) позов задоволено; стягнуто з ПАТ "Лубнигаз" на користь ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 14388,95 грн. (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят вісім грн. 95 коп.) інфляційних втрат, 1839,11 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять дев'ять грн. 11 коп.) 3% річних, 9502,09 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дві грн. 09 коп.) пені, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).
Публічне акціонерне товариство "Лубнигаз" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.03.2013р у справі №917/159/13-г в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах в частині стягнення пені відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає заявлену апеляційну скаргу безпідставною, необгрунтованою і спрямованою та уникнення правової відповідальності за неналежно виконані господарські зобов'язання за договором.
В судовому засіданні 19.06.2013 р. представник заявника апеляційної скарги підтримав вимоги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
В судовому засіданні 19.06.2013 р. представник позивача заперечував проти вимог скарги в повному обсязі та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту - ПАТ НАК «Нафтогаз України», продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Лубнигаз», м. Лубни, Полтавська область (далі по тексту - ПАТ «Лубнигаз», покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/200/11, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а покупець - прийняти у власність та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1. договору).
Пунктами 5.1., 6.1. договору визначено, що оплата за газ, з розрахунку 2738,40 грн. (разом з ПДВ) за 1000 куб.м., здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання договору протягом січня 2011 р. - лютого 2012 р. продавець передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 18815,894, тис. метрів3, на загальну суму 70 881 022,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.
Однак, відповідач в порушення умов п. 6.1 договору несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ.
Ст. 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що у випадку встановлення у зобов'язанні строку виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.
Статтею 599 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п.1 ст.549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного Кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
При цьому, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. договору № 14/200/11 від 31.01.2011 року передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору останній зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок, який відповідає умовам Договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та складає 14388,95 грн. інфляційних збитків; 1839,11 грн. річних, 9502,09 грн. пені за порушення порядку та умов проведення розрахунків за зобов'язанням.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції надав вірну правову оцінку обставинам справи та прийняв законне та обгрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає необгрунтованими та безпідставними доводи заявника апеляційної скарги стосовно невчасного зарахування позивачем платежів від 25.01.2011 р. та 31.01.2011 р. на загальну суму 1 130 300,55 грн., зважаючи на те, що помилковість первинного спрямування вказаних коштів на сплату зобов'язань відповідача за іншим договором є наслідком дій самого відповідача , який зазначив іншу угоду в графі призначення платежу.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Полтавської області правомірно відхилені доводи відповідача щодо скрутного матеріального становища підприємства, яке є наслідком несвоєчасності розрахунків споживачів за отримані послуги з газопостачання, оскільки невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського Кодексу України та п. 3 статті 83 Господарського Процесуального Кодексу України.
Статтею 43 Господарського Процесуального Кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тяжке фінансове становище не є підставою з якою закон пов'язує звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 33 Господарського Процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги, в розумінні закону не є винятковими обставинами, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, заперечення, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційних скаргах не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вони залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду України, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 14.03.2013 р. у справі № 917/159/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 25.06.2013 р.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.