01 липня 2013 року Справа № 915/34/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. (доповідача у справі),
суддів:Бернацької Ж.О., Дерепи В.І.,
за участю представників від:
позивачаЧервак М.П., директор,
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМиколаївської міської ради
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013
у справі№ 915/34/13 господарського суду Миколаївської області
за позовомПриватного підприємства "Шанс-Н"
доМиколаївської міської ради
провизнання недійсним та скасування рішення,
Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.06.2013 року №05-05/557 у зв'язку з відпусткою судді Капацин Н.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Дерепа В.І. для розгляду касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 зі справи № 915/34/13.
Приватне підприємство "Шанс-Н" звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Миколаївської міської ради №23/63 від 20.12.2012р. про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008р. №6092, укладеного між Миколаївською міською радою та ПП "Шанс-Н".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.02.2013 року (суддя Коваль С.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року (судді: Величко Т.А. - головуючий, Бойко Л.І., Таран С.В.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано недійсним та скасовано рішення Миколаївської міської ради №23/63 від 20.12.2012р. про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008р. №6092, укладеного між Миколаївською міською радою та ПП "Шанс-Н"; стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ПП "Шанс-Н" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Миколаївська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, п.1 ч.1 ст.12, ст.ст.34, 35, 80 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.5, 6 Закону України "Про державний контроль та охороною земель", ст.19 Закону України "Про охорону земель".
У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від відповідача надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника.
Відводів складу суду не заявлено.
До суду надійшло клопотання про залучення Капашилова В.Г. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача та скасування прийнятих у справі рішення та постанови. У судовому засіданні колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання як такого, що є безпідставним та не відповідає вимогам ст. 107 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП "Шанс-Н" є власником нежитлового об'єкту, який складається з нежитлового приміщення №4 літ. С-1 загальною площею 45,6кв.м. та службової будівлі по вул. Авангардна, 6/10 в м. Миколаєві, що підтверджено Свідоцтвом про право власності ЯЯЯ№859751 від 17.01.2007р.
На підставі рішення від 18.09.2008р. №27/70 між Миколаївською міською радою та ПП "Шанс-Н" укладено Договір оренди землі, який зареєстровано 01.12.2008р. за №6092, за умовами якого позивач прийняв в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу - виробничих будівель та споруд по вул. Авангардна, 6/10 в м. Миколаєві (п.1.1).
Відповідно до п.2.1 договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 4649кв.м., в тому числі 84кв.м. під капітальною забудовою, 4565кв.м. - під проїздами, проходами та площадками, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться майновий комплекс, що належить ПП "Шанс-Н" (п.2.2). Договір діє протягом 20 років з дня дати його державної реєстрації (п.3.1).
Згідно п.5.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу - виробничих будівель та споруд. Цільове призначення земельної ділянки (1.14.2 УК ЦВЗ) - землі автомобільного транспорту (п.5.2).
Відповідно до п.5.3 договору, на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.
Умовами договору оренди землі (п.п."г"п.9.1) визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря припинення або дострокового розірвання договору у випадках, в тому числі, зміни цільового призначення земельної ділянки.
Пунктом 12.3 сторони визначили, що дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом шести місяців поспіль), у випадку порушення строків завершення забудови земельної ділянки, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
Сторони передбачили, що розірвання договору не потребує додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (п.12.5).
20.12.2012р. відповідач прийняв рішення №23/63 про розірвання договору оренди землі від 01.12.2008р. №6092, укладеного між Миколаївською міською радою та ПП "Шанс-Н", з посиланням на наступне: всупереч умовам договору ПП "Шанс-Н" використовує земельну ділянку по вул. Авангардній, 6/10 не за цільовим призначенням, а саме - під торговельний майданчик для торгівлі з автотранспорту, що є порушенням земельного законодавства і зафіксовано в актах Державної інспекції сільського господарства в Миколаївської області від 23.01.2012р., 31.08.2012р.; на орендованій земельній ділянці по вул. Авангардній, 6/10 без будь-яких дозвільних документів виконуються будівельні роботи з будівництва нежитлових будівель невизначеного призначення, виконано будівельні роботи з будівництва вагової з навісом та літньої душової з вбиральнею, що є порушенням вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, про що вказаного в матеріалах перевірки інспекції ДАБК у Миколаївської області (акт від 22.10.2012р. приписи від 22.10.2012р. №42, 43)
Визнання недійсним зазначеного рішення відповідача №23/63 від 20.12.2012р. є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Визнаючи недійсним та скасовуючи спірне рішення відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанова від 01.11.2012р. №55 та приписи інспекції ДАБК від 22.10.2012р. №№42, 43 оскаржені на даний час позивачем і відповідно до ухвали від 12.12.2012р. Миколаївського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6014/12/1470.
Також суди при прийнятті рішень у даній справі врахували, що 19.12.2008р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради позивачу було надано дозвіл №080428/Г на організацію торговельного майданчику за адресою: м. Миколаїв, вул. Авангардна, 6/10 - для реалізації продовольчих товарів; рішенням Миколаївської міської ради №1107 від 24.09.2009р. позивачу знову було надано дозвіл на організацію торгівельного майданчика по вул. Авангардна, 6/10. Тобто, ці дозволи, за висновками судів попередніх інстанцій, гарантували право позивача здійснювати оптово-роздрібну торгівлю непродовольчими товарами на орендованій земельній ділянці та підтверджували згоду власника на використання земельної ділянки (її частини) саме таким чином.
Крім того, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що 25.05.2012р. Миколаївська міська рада задовольнила заяву позивача та прийняла рішення №579 "Про погодження вихідних даних на проектування та здійснення будівництва оптово-овочевого ринку по вул. Авангардній, 6/10".
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення, хоча і було прийнято Миколаївською міською радою в межах повноважень, однак з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо користування переданої йому в оренду земельної ділянки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Так, перевіряючи зазначені в спірному рішенні обставини використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги дозвіл №080428/Г на організацію торговельного майданчику та рішення Миколаївської міської ради №1107 від 24.09.2009р., яким позивачу надано дозвіл на організацію торгівельного майданчика по вул. Авангардна, 6/10. Однак, суди не перевірили доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі, щодо скасування зазначених дозволу та рішення постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2011р., залишеною без змін рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012р. у справі №2-а-554/11/1470.
При цьому слід зазначити, що викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Також суди, посилаючись на рішення відповідача №579 "Про погодження вихідних даних на проектування та здійснення будівництва оптово-овочевого ринку по вул. Авангардній, 6/10", не дали оцінки тій обставині, що зазначене рішення було прийняте не Миколаївською міською радою, а виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, і у зв'язку з перевищенням комітетом повноважень відповідач за наслідками розгляду протесту прокуратури м.Миколаєва прийняв рішення №22/21 від 22.11.2012, яким скасував вищезазначене рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №579.
Крім того, суди попередніх інстанцій, обмежившись загальним посиланням на те, що вказані в оскаржуваному рішенні докази на підтвердження використання земельної ділянки не за цільовим призначення є спірними, не дали власної правової оцінки обставинам, викладеним в рішенні відповідача.
Що стосується висновку судів попередніх інстанцій про те, що підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку є виключно рішення суду, колегія зазначає наступне.
Закон України "Про оренду землі" визначає підстави і порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
З встановлених судами обставин вбачається, що умовами договору від 01.12.2008р. №6092 сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом шести місяців поспіль), у випадку порушення строків завершення забудови земельної ділянки, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (п. 12.3). Сторони передбачили, що розірвання договору не потребує додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (п.12.5).
Отже, сторони договору погодили позасудовий порядок його розірвання, а саме закріпили право орендодавця при певних умовах розривати договір оренди в односторонньому порядку без звернення до суду.
При цьому суди не встановили обставин визнання недійсними наведених пунктів договору у встановленому законом порядку, а отже, кожна з них зобов'язана виконувати його умови.
За змістом ст.ст.627, 651 Цивільного кодексу України право на одностороннє розірвання договору не порушує законодавства, якщо таке право передбачено договором.
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій вказане було залишено поза увагою.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суди обох інстанцій, приймаючи рішення не дослідили належним чином матеріалів справи, не врахували усіх обставин справи.
З огляду на неповне з'ясування обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Що стосується посилання касатора на непідвідомчість позову господарським судам, колегія суддів відзначає наступне. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 06.02.2013 у справі №915/34/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Ж.Бернацька
В.Дерепа