Справа № 2203/2923/2012
Провадження № 22-ц/792/892/13
25 червня 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,
суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,
при секретарі: Щербань А.В.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 про витребування майна.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування майна та скасування державної реєстрації права власності. В обґрунтування позову зазначала, що їй батько ОСОБА_6 05.08.2005 року подарував будинок розташований в АДРЕСА_1 Позивач оформила своє право власності на будинок та виїхала за кордон. В листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до Волочиського районного суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору дарування та рішенням суду від 21.12.2006 року договір дарування будинку між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було визнано недійсним. Зазначала, що рішення суду вона вчасно оскаржити не мала змоги, оскільки перебувала за кордоном. 02 вересня 2009 року ОСОБА_6 подарував спірний будинок ОСОБА_4, яка 07 вересня 2010 року продала його за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 Проте, рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 08.09.2010 року рішення Волочиського районного суду від 21.12.2006 року скасоване та в задоволенні позову відмовлено. А тому позивач вважає, що оскільки судом апеляційної інстанції, фактично відновлено її права власника на підставі договору дарування, відчужувати ОСОБА_4 належний їй будинок ОСОБА_6 не мав права, з цих же підстав не мала права ОСОБА_4 відчужувати його ОСОБА_5 Відповідно, житловий будинок вибув з власності позивача поза її волею.
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 12.11.2012 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 03.12.2012 року до участі в справі в якості відповідача залучено КП «Волочиське районне БТІ».
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства «Волочиське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2013 року позов задоволено. Витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 Хмельницької області та передано його ОСОБА_1.
Додатковим рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору в розмірі 762 грн. 89 к. В задоволенні заяв ОСОБА_1 відмовлено, роз'яснено їй право на звернення до суду з вимогами в порядку позовного провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду. Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд неправомірно застосував ч.1 п.3 ст. 388 ЦК України, оскільки для застосування цієї норми потрібно, щоб майно вибуло у власника поза його волею. На думку апелянта, ОСОБА_1, звертаючись до суду, порушує права ОСОБА_5 та не має правових підстав для витребування майна, оскільки на момент відчуження спірного будинковолодіння безпосереднім власником будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_4, яка мала право на відчуження будинку ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить скасувати його. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд невірно застосував положення ч.1 п.3 ст. 388 ЦК України. Апелянт вважає, що в даному випадку воля позивача на час укладення правочину не була потрібна, оскільки укладаючи договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_4 була єдиним власником спірного будинковолодіння і як єдиний повноправний володілець правомірно відчужила майно ОСОБА_5
В судовому засіданні представник відповідача, представник третьої особи апеляційні скарги підтримали.
Позивач в судовому засіданні просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Згідно частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 05.08.2005 року за договором дарування ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 4). Відповідно, 05.08.2005 року позивач зареєструвала право власності на нерухоме майно.
21.12.2006 року рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області, яке набрало законної сили 02.01.2007 року задоволено позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1 та Бокиївської сільської ради та ухвалено визнати недійсним доручення від 03.08.2005 року на укладення договору дарування, а також визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, від 05.08.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_9
За договором дарування житлового будинку від 02.09.2009 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.09.2010 року ОСОБА_4 продала дане будинковолодіння ОСОБА_5, який зареєстрував за собою право власності (а.с. 6-7).
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 08.09.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, в позові ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, Бокиївської сільської ради про визнання недійсним доручення та договору дарування відмовлено (а.с. 61-63).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с..64).
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 28.12.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 Хмельницької області, укладений 02.09.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 27.03.2012 року рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 28.12.2011 року в частині визнання недійсним договору дарування від 02.09.2009 року скасовано і в задоволенні у цій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 відмовлено. Зі змісту даного рішення вбачається, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України, такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (а.с. 64-66).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов вірного висновку, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 вибув із власності ОСОБА_1 поза волею останньої, а тому вона має право на витребування спірного майна у добросовісного набувача ОСОБА_5 відповідно до ст. 388 ЦК України.
Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_1 не має правових підстав для витребування майна, оскільки на момент відчуження спірного будинковолодіння за договором купівлі-продажу безпосереднім власником будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_4, яка мала право на відчуження будинку ОСОБА_5, є безпідставними. З огляду на те, що чинним є договір дарування від 05.08.2005 року, за яким власником житлового будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_1, рішенням суду у визнанні даного договору недійсним відмовлено. Відповідно, ОСОБА_6 не мав права на відчуження даного будинковолодіння, і, в свою чергу, ОСОБА_5 також не мала права на його відчуження.
Крім того, за змістом статті 388 ЦК України, вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети на передачу майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.
Інші доводи апеляційних скарг не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В.П'єнта
Головуючий у першій інстанції - Бабій О.М. Провадження № 22-ц/792//892/13
Доповідач-П'єнтаІ.В. Категорія № 5