5.2
Іменем України
26 червня 2013 року Справа № 812/5184/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Опейкіній Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Білевро" (Литва, Вільнюс) до Луганської митниці про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування картки відмови №702150501/2013/00009 від 30.05.2013,-
Позивач, Закрите акціонерне товариство "Білевро", звернувся до суду з позовом до Луганської митниці в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати картку відмови №702150501/2013/00009 від 30.05.2013 року, як таку, що мотивована з невірним застосуванням норм діючого законодавства, при аналізі наданих Позивачем Відповідачеві, при перетині кордону 30.05.2013 року , наказу Позивача №21/КБЛ від 30.05.2013 року з додатками, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційних документів юридичної особи -Позивача.
- визнати незаконними дії Відповідача, щодо незаконної заборони Позивачеві користуватись автомобілем VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 в особистих цілях підприємства нерезидента на митній території України, шляхом надання картки відмови №702150501/2013/00009 від 30.05.2013 року.
- визнати незаконними дії Відповідача, щодо втручання у господарську діяльність Позивача, шляхом надання картки відмови № 702150501/2013/00009 від 30.05.2013 року.
- зобов'язати Відповідача перепустити на митну територію України транспортний засіб VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 на підставі наданих Позивачем на кордоні 30.05.2013 року документів, а саме наказу Позивача №21/КБЛ від 30.05.2013 року з додатками, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційних документів юридичної особи - Позивача, як транспортний засіб особистого використання в митному режимі тимчасового ввезення.
- зобов'язати Відповідача внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМСУ дані про транспортний засіб VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 як транспортний засіб особистого використання в митному режимі тимчасового ввезення, на підставі наданих Позивачем на кордоні 30.05.2013 року документів, а саме - наказу Позивача №21/КБЛ від 30.05.2013 року з додатками, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та реєстраційних документів юридичної особи - Позивача як транспортний засіб особистого використання в митному режимі тимчасового ввезення.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що транспортний засіб мав бути ввезений на територію України в режимі тимчасового ввезення, як транспортний засіб особистого використання (приватного використання) юридичної особи-нерезидента і право на застосування такого пільгового режиму передбачене пунктами а) статті 2 та b) статті 5 додатку С до Стамбульської конвенції, а також підтверджується роз'ясненнями самої Державної митної служби України, наведеними у листі №11.1/2-12.2/2172-ЕП від 05.03.2013 "Про тимчасове ввезення автомобільних транспортних засобів громадянами-резидентами".
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що зазначений транспортний засіб не є транспортним засобом комерційного використання, а є транспортним засобом особистого користування. Отже, може бути ввезений на територію України громадянином-резидентом в режимі тимчасового ввезення відповідно до приписів частини 3 статті 380 Митного кодексу України чи в режимі транзиту відповідно до приписів статті 381 Митного кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство "Білевро" є юридичною особою-нерезидентом, зареєстрованою в Литовській Республиці. Відповідно до наданого офіційного перекладу адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, керівник - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 який має право одноособового представництва юридичної особи (а.с. 10).
30.05.2013 директором ЗАТ "Білевро" - громадянином України ОСОБА_1 на митному пості "Ізваріне" було надано для митного оформлення транспортного засобу VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 наступні документи:
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.06.2012 D677883
Витяг з реєстру осіб Литовської Республіки (а.с. 10)
Наказ від 30.05.2013 №21/К БЛ (а.с. 12).
Відповідно до змісту наказу №21К БЛ від 30.05.2013 директор ЗАТ "Білевро" ОСОБА_1 наказує 1) директору ЗАТ "Білевро" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт НОМЕР_1, виданий Кіровським РВ ДГУ УМВС України у Донецькій області 06.01.1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 здійснити поїздку з Росії до України, на транспортному засобі VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 особистих цілях підприємства нерезидента (з метою укладання угод на вантажні перевезення від імені підприємства, вивчення ринку збуту прибалтійських товарів та інших особистих потреб підприємства), строк на один рік. 2) здійснити тимчасове ввезення транспортного засобу особистого використання VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 юридичної особи нерезидента, та використовувати його дозволяється лише повноважному представнику підприємства, директору - ОСОБА_1.
30.05.2013 за результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, наказ №21К БЛ від 30.05.2013 та витягу з реєстру осіб) Луганською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №702150501/2013/00009
У картці відмови зазначено причину відмови у пропуску через митний кордон України: "з урахуванням п.59 ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI та відповідно до пункту "b" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул. 1990 РІК), транспортний засіб VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 під керуванням громадянина - резидента України ОСОБА_1 не використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів) - відсутні необхідні документи, згідно вимог ст. 335 МК України та Закону України від 05.04.2001 р.. № 2344-111 «Про автомобільний транспорт". Таким чином, транспортний засіб VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 використовується відповідно до п. 60 ст.4 Митного Кодексу України, як транспортний засіб особистого користування - зареєстрований на території Литви та перебуває у тимчасовому користуванні громадянина-резидента України ОСОБА_2 та ввозяться ним на митну територію України виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно".
Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України: надання громадянином - резидентом ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст. 380 Митного кодексу України письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Митного кодексу України та Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул 26.06.1990) (далі - Стамбульська конвенція).
Відповідно до статті 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Пункт а) статті 1 Стамбульської конвенції визначає "тимчасове ввезення" як митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.
Відповідно до пункту f) статті 1 "особа" означає: як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом.
Відповідно до додатку С Стамбульської конвенції "Додаток щодо транспортних засобів" для цілей цього Додатка, термін:
a) "транспортні засоби" означає:
будь-яке судно (у тому числі ліхтери, баржі та шаланди, навіть якщо вони перевозяться на борту судна, і судна на підводних крилах), апарати на повітряній подушці, літальні апарати, наземні транспортні засоби (у тому числі велосипеди з двигунами, причепи, напівпричепи і поєднання транспортних засобів) і рухомий склад залізничного транспорту; а також їхні звичайні запасні частини, додаткові пристосування та обладнання, які перевозяться на борту транспортних засобів (включаючи спеціальне обладнання, що використовується для завантаження, розвантаження, обробки та захисту вантажів);
b) "комерційне використання" означає:
платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів;
c) "приватне використання" означає:
перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання;
за змістом статті 2 глави II "Сфера застосування" додатку С Стамбульської конвенції користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції: a) транспортні засоби комерційного чи приватного використання.
Для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком:
a) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території;
b) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території (стаття 5 Додатку С Стамбульської конвенції).
Таким чином відповідно до норм Стамбульської конвенції пільги щодо тимчасового ввезення розповсюджуються як на транспортні засоби комерційного використання, так і на засоби приватного використання.
В своєму позові та в наказі від 30.05.2013 позивач наполягає, що транспортний засіб VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 є транспортним засобом приватного використання юридичної особи-нерезидента. Те, що даний транспортний засіб не є транспортним засобом комерційного використання встановлено відповідачем в картці відмови та не заперечується позивачем як в позові, так і в поясненнях наданих під час судового засідання.
Слід враховувати, що за змістом статті 5 додатку С з урахуванням визначення наведеного у пункті f) статті 1 Конвенції ("особа" означає: як фізичну, так і юридичну особу, якщо інше не передбачене контекстом) транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території - тобто, в даному випадку ввозитись та використовуватись такі транспортні засоби можуть фізичними особами-нерезидентами, оскільки щодо них контекстом даної статті встановлена умова "які постійно проживають на такій території", яка не може бути віднесена також до юридичної особи-нерезидента і стосується виключно фізичної особи. Отже, суд дійшов висновку, що для користування, передбаченими Стамбульською конвенцією пільгами щодо тимчасового ввезення транспортного засобу приватного використання, ввезення такого транспортного засобу повинно здійснюватися фізичною особою-нерезидентом.
Лист роз'яснення ДМС України №11.1/2-12.2/2172-ЕП від 05.03.2013, на який посилається позивач, лише підтверджує такий висновок суду, оскільки в ньому зазначено:
"Статтею 1 Додатка C до Конвенції встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.
Звертаємо увагу, що статтею 1 Конвенції та пунктом 35 статті 4 Кодексу встановлено, що поняття "особа" означає юридичну та фізичну особу.
У зв'язку з цим особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб".
В своєму роз'ясненні ДМС України лише зазначає, що ввезення транспортного засобу приватного використання в режимі тимчасового ввезення може бути здійснено фізичною особою-нерезидентом не лише в інтересах власне цієї фізичної особи, а і в інтересах юридичної особи-нерезидента. При цьому ж, однак, ДМС України не зазначає, що подібне ввезення може здійснюватися фізичною особою-резидентом в інтересах юридичної особи-нерезидента.
Статтею 380 Митного кодексу України спеціально передбачені "Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України" де окремо врегульовані питання ввезення таких транспортних засобів громадянами-нерезидентами та громадянами-резидентами.
Так, відповідно до частини 1 статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до частини 3 цієї ж статті тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з аналізу норм Стамбульської конвенції та статті 380 Митного кодексу України щодо транспортних засобів приватного використання, будь-то засіб зареєстрований на ім'я фізичної особи-нерезидента, чи на ім'я юридичної особи-нерезидента, визначальне значення для вирішення питання щодо отримання пільг при тимчасовому ввезенні таких транспортних засобів має чи ввозиться цей транспортний засіб фізичною особою нерезидентом, і в такому випадку, передбачені Конвенцією пільги застосовуються, чи він ввозиться громадянином України (фізичною особою-резидентом), і в такому випадку застосовуються положення частини 3 статті 380 Митного кодексу.
Наведене також знайшло своє відображення і в роз'ясненні ДМС України, викладеному в листі №11.1/2-12.2/2172-ЕП від 05.03.2013, відповідно до якого "транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із частиною третьою статті 380 Кодексу".
Враховуючи, що транспортний засіб VOLVO S-40 д.н. НОМЕР_2 як транспортний засіб приватного використання, ввозився на територію України громадянином України ОСОБА_1, навіть, незвачаючи на те, що цей громадянин одночасно є представником юридичної особи нерезидента, митним органом було обґрунтовано відмовлено у прийнятті митної декларації та застосуванні режиму тимчасового ввезення такого транспортного засобу у відповідності до норм Стамбульської конвенції та Митного кодексу України, та роз'яснено, що фізична особа-резидент може ввести автомобіль або в порядку частини 3 статті 380 Митного кодексу або в режимі транзиту відповідно до статті 381 Митного кодексу України.
Той факт, що ОСОБА_1 є директором юридичної особи-нерезидента ЗАТ "Білевро", ще не робить його громадянином іншої країни, тобто, не робить його фізичної особою-нерезидентом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконної та скасування картки відмови №702150501/2013/00009 від 30.05.2013 року, та правомірність дій відповідача щодо заборони ввозу транспортного засобу в заявленому позивачем митному режимі.
Решта вимог позивача є похідними та заявлені виходячи з припущення про незаконність дій митного органу щодо заборони ввозу транспортного засобу в заявленому позивачем режимі та незаконності прийнятої картки відмови.
Враховуючи викладене у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Частиною 2 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем, суб'єктом владних повноважень, зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Білевро" (Литва, Вільнюс) до Луганської митниці про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування картки відмови №702150501/2013/00009 від 30.05.2013 відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27 червня 2013 року.
Суддя А.М. Каюда