Справа №2/592/648/13 Головуючий у суді у 1 інстанції -
Номер провадження 22-ц/788/1141/13 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 30
26 червня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Криворотенка В. І., Дубровної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2013 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до Комунальної Установи Сумської спеціалізованої школи І ступеня № 30, Сумського дошкільного навчального закладу (ясла - садок) № 26 "Ласкавушка"
про відшкодування моральної шкоди та спростування інформації,
Рішенням суду від 10 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 98 грн. 42 коп.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається наступне.
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_3 про участь батька у вихованні дитини. За цим позовом було відкрите провадження у справі за № 2-2991/2009 р. ( № 2-661/2010 р.).
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із зустрічним позовом у названій справі - про позбавлення батьківських прав, який потім змінила на позов про встановлення часу спілкування з дітьми.
Як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на :
1. довідку № 31 від 14 квітня 2009 року, видану Сумською спеціалізованою школою І ступеня № 30, у якій, зокрема, містилась наступна фраза : «Батько дітей - ОСОБА_2, участі у вихованні дітей не приймає. Протягом навчального року не відвідував школу і батьківських зборів, не цікавився духовним і фізичним розвитком дітей»;
2. «справку» № 16 від 14 квітня 2009, видану Сумським дошкільним навчальним закладом (ясла - садок) № 26 "Ласкавушка" у якій, зокрема, містилась наступна фраза : «Отец, ОСОБА_2, детей в детский сад не приводил, участия в жизни дошкольного учреждения не оказывал, на родительских собраниях не присутствовал, участия в воспитательном процессе и обучении обоих детей не принимал, не интересовался их жизнью, развитием и воспитанием».
Названі документи ОСОБА_3 долучила до позовної заяви у вигляді доказів своїх позовних вимог.
Вищеназвана цивільна справа за № 2-2991/2009 р. ( № 2-661/2010 р. ) була розглянута по суті з ухваленням Ковпаківським районним судом м. Суми рішення від 05 травня 2010 року .
Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недостовірними та такими, що порушують його права, свободи, ганьблять його честь і гідність вищенаведені відомості, які містяться у довідці № 31 від 14 квітня 2009 року та в «справке» № 16 від 14 квітня 2009.
04 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у даній справі, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив суд :
- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь і гідність позивача відомості, викладені і розповсюджені відповідачем - Школою листом (довідкою) № 31 від 14.04.2009 р. ;
- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь і гідність позивача відомості, викладені і розповсюджені відповідачем - листом («справкою») дитсадка № 16 від 14.11.2009 р. ;
- стягнути з Сумської спеціалізованої школи І ступеня № 30 завдану йому моральну шкоду в розмірі 48 174 грн. ;
- стягнути з Сумського дошкільного навчального закладу (ясла - садок) № 26 «Ласкавушка» завдану йому моральну шкоду в розмірі 27 528 грн. ( ас. 3-11, 26-33, 42-53, 94, 121).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені довідки були перевірені та оцінені судом при розгляді іншої цивільної справи, тому відомості, викладені в довідках, не підлягають повторній перевірці та спростуванню у ході розгляду даної справи, крім того, всупереч положенням ст.ст. 59-60 ЦПК України позивач не надав належних переконливих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди інформацією, викладеною у довідках.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону. При цьому виходить з наступного.
Відповідно до статті 200 ЦК України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, 1. Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. 2. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Згідно статті 201 цього Кодексу 1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
До способів захисту немайнових прав відноситься, зокрема, спростування недостовірної інформації, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.
Відповідно до статті 277 вказаного Кодексу фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до статті 14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про інформацію" джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року N 1
у пункті 15 : недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені);
у пункті 17 : інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи документи суд першої інстанції встановив і колегія суддів погоджується з такими висновками, що документи, перелічені у позові ОСОБА_2, були визначені підставою позову і стосувались предмета спору у іншій цивільній справі за № 2-2991/2009 р. (№ 2-661/2010 р.), були доказами у вказаній справі та покладались в основу судових рішень як першої, так і апеляційної інстанції, яким рішення суду першої інстанції залишено без змін.
При цьому слід зазначити і те, що перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі їх дослідження, і підставою для визнання доказів достовірними є підтвердження правильності відомостей, які в них містяться.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недостовірною інформації, яка міститься у довідці № 31 від 14 квітня 2009 року та в «справке» № 16 від 14 квітня 2009, зазначених у позові, а відтак відмову у позові колегія суддів визнає правомірною.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
При вирішенні питання про судові витрати у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою судді Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без руху з підстав несплати судового збору на належний рахунок.
При цьому при розрахунку суми збору були помилково застосовані норми п.п. 1.2, ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 просив апеляційну унстанцію скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у його позові та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог до двох окремих відповідачів, до кожного з яких ним були заявлені окремі вимоги.
З позову ОСОБА_2 вбачається, що вимоги, заявлені до двох відповідачів, є окремими і такими, що представляють собою різні способи захисту прав позивача, за таких обставин підлягає сплаті судовий збір за чотири позовні вимоги.
Крім того, Законом України «Про судовий збір» до вимог немайнового характеру та вимог про відшкодування моральної шкоди у спорах про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, передбачено наступні ставки судового збору:
згідно з п.п. 1.6, 1.8 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI :
за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, а саме:
- позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;
- за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди розмір судового збору визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту (1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати);
за подання апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
У зв'язку з наведеним, при зверненні до суду з апеляційною скаргою на постановлене у справі рішення підлягає сплаті судовий збір в сумі 607,91 грн.
(за подання до суду позовної заяви немайнового характеру про захист честі та гідності фізичної особи встановлена ставка судового збору - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1147 х 0,2 = 229,40 грн.,
позивачем заявлені 2 окремі немайнові вимоги до двох відповідачів - відповідно судовий збір підлягає сплаті за кожну вимогу 229,40 х 2 = 458,80 грн.;
за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди у справі про захист честі та гідності фізичної особи розмір судового збору визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту (1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати)
27528 х 1% = 275,28 грн.
48174 х 1% = 481,74 грн.,
що разом за дві вимоги про відшкодування моральної шкоди до обох відповідачів складає 275,28 грн. + 481,74 грн. = 757,02 грн.
за подання апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви: (458,80 + 757,02) х 50% =607,91 грн.)
Підрахунок розміру судового збору зроблений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 1147 грн. відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатив судовий збір в сумі 114,70 грн., за наведених обставин з ОСОБА_2 підлягає стягненню недоплачений судовий збір в сумі 493, 21 грн. ( 607,91 - 114,70 = 493,21 грн.).
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 493 грн. 21 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -