02 липня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Бондаренко Ю.О.,
суддів: Куцина М.М., Собослой Г.Г.,
при секретарі - Савариній Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, на ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року, -
В липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Перечинського районного суду Закарпатської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, якою просить: визнати незаконною бездіяльність відповідача по примусовому виконанню виконавчого листа №2-518 від 03.12.2003 року; зобов'язати відповідача визначити фактичну заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №2-518 від 03.12.2003 року за період часу з листопада 2003 року по листопад 2009 року, з врахуванням нарахованих та сплачених сум коштів; визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця від 22.05.2012 року.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що 11 травня 2012 року вона звернулася до Відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області із заявою про проведення розрахунку заборгованості по аліментах на яку отримала лист з відповіддю №1-18/2825 від 14.06.2012 року, яким їй запропоновано звернутися до суду. Вважає такі дії державного виконавця незаконними, так як в своїй заяві вона не оскаржувала розмір сум які підлягають до стягнення, а посилалась на бездіяльність при виконанні виконавчого листа, в результаті якого утворилася заборгованість зі сплати аліментів. Також, 22.05.2012 року державним виконавцем Беца С.А. складено Акт державного виконавця про неявку стягувача за викликом на вказаний час до державного виконавця для встановлення суми заборгованості між боржником та стягувачем по виконавчому документу №20518 від 03.12.2003 року, що є незаконним та безпідставним, оскільки не передбачено жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та Наказу «Про затвердження інструкції про порядок проведення виконавчих дій».
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року в задоволені скарги ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання визначити фактичну заборгованість зі сплати аліментів, представник ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невстановлення обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року та ухвалити нову, зобов'язавши державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області визначити фактичну заборгованість зі сплати аліментів за період з листопада 2003 року по листопад 2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 08 лютого 2013 року апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 - відхилено. Ухвалу Перечинського районного суду від 13 грудня 2012 року залишено без змін.
На ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 08 лютого 2013 року представником скаржника було подано касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Скасовано ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 08 лютого 2013 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апелянт та її представник скаргу з наведених підстав підтримали та просили задоволити. Крім того апелянта пояснила, що заяву про відсутність заборгованості нею було написано на прохання держвиконавця для того щоб боржник міг зробити закордонний паспорт і поїхати за кордон. Факт наявності заборгованості по сплаті аліментів за той період часу, в суді першої інстанції підтвердили сторони в тому числі і державний виконавець.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що апелянта власноручно написала заяву про відсутність заборгованості в зв'язку з чим такий розрахунок не проводився.
Заслухавши, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справ, що відповідно до виконавчого листа №2-518/03 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 липня 2005 року, відкрите виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі ? доходу боржника. 11 травня 2012 року позивач звернулася до Відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області із заявою про приведення розрахунку заборгованості по аліментах у відповідність до виконавчого документу та чинного законодавства, так як, за період з листопада 2003 року по листопад 2009 року, боржником аліменти на утримання сина належним чином не сплачувалися. Крім того, зазначила, що заяву про відсутність заборгованості по виконавчому документу від 26.04.2012 року написана помилково, внаслідок повідомлення недостовірних відомостей працівником ДВС. Однак, державним виконавцем цю вимогу не було виконано, а листом-відповіддю №1-18/2825 від 14.06.2012 року запропоновано звернутися з даним спором до суду. Також, 22 травня 2012 року державним виконавцем Беца С.А. було складено Акт державного виконавця про те, що стягувач з'явилася у Відділ ДВС за викликом від 16.05.2012 року із запізненням, а саме на 11 год. 27 хв., замість призначеної 10 год. 00 хв., внаслідок чого, на думку виконавця, не було можливості встановити реальну суму заборгованості між боржником та стягувачем по виконавчому документу №2-518 від 03.12.2003 року.
Відмовляючи в задоволені скарги суд зазначив, що державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області діяв виключно на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України «Про виконавче провадження», крім того, щодо вимоги скаржника про визнання незаконним та скасування Акту державного виконавця від 22.05.2013 року, то Законом України «Про виконавче провадження» такий порядок не передбачений.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.
Згідно ч.3, 9 ст.74 цього Закону, розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Судом не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження сплати боржником по виконавчому провадженню заборгованості по аліментам та розрахунку такої заборгованості за вказаний період. Також при посиланні на ч.9 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» не було враховано, що скаржник оскаржує бездіяльність державного виконавця щодо невиконання вимог ст.. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а не розмір заборгованості, які підлягають до стягнення.
Таким чином, бездіяльність державного виконавця щодо ненарахування заборгованості по сплаті аліментів за період з листопада 2003 року по листопад 2009 року не відповідають вимогам ст.ст.11, 74 Закону України «Про виконавче провадження», отже є неправомірними.
Відповідно до ч.2 ст.82 цього Закону боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключено в судовому порядку.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до абз.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст.248-24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст.338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.307, 312, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Перечинського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача визначити фактичну заборгованість з аліментів за період з листопада 2003 року по листопад 2009 року - скасувати.
Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області визначити фактичну заборгованість зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №2-518 від 03.12.2003 року за період з листопада 2003 року по листопад 2009 року, з врахуванням нарахованих та сплачених сум коштів.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання ним законної сили.
Судді: