538/1258/13-ц
2/538/351/13
"02" липня 2013 р. Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Хоменко О.А.
при секретарі - Дробот О.П.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідачів: Безсалівська сільська рада - Сачковська Л.І.
Головне управління держземагенства у Полтавській області - Ємець В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Держземагенства у Полтавській області, Безсалівської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай), -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою прохаючи визнати за нею, пенсіонером із числа членів колишнього колгоспу "Перше Травня", право на земельну частку (пай) по Безсалівській сільській раді, Лохвицького району, Полтавської області та виділити належну їй земельну частку (пай) в розмірі не менше розміру середньої частки (паю) по Безсалівській сільській раді Лохвицького району із земель запасу Безсалівської сільської ради.
В судовому засіданні представник позивача по дорученню позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задоволити.
Представника відповідачів по справі позовні вимоги визнали.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд приходить до наступного.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 січня 1950 року вступила в члени колгоспу «Перше травня», с. Безсали Лохвицького району, Полтавської області. До виходу на пенсію за віком, тобто по 1 січня 1977 року працювала колгоспі «Перше травня», та була членом цього колективного господарства. Підтвердженням цьому є Довідка видана колгоспом «Перше травня» від 03.01. 1977 року, для оформлення мені пенсії за віком, яка знаходиться у Пенсійному фонді України у Лохвицькому районі в моїй пенсійній справі.
Як колгоспний пенсіонер, вона залишається його членом і по сьогоднішній день. Жодних заяв про вихід із членів колгоспу «Перше Травня» ні до виходу на пенсію, а ні в послідуючий час позивачка не писала. Таким чином, вона залишалася членом колгоспу «Перше Травня» і на момент проведення розпаювання земель цього господарства, аж до моменту припинення його діяльності, у встановленому законом порядку. Відповідно до норм чинного законодавства ОСОБА_4, як член колгоспу маю право на земельну частку (пай), та повинна була бути включена у список осіб, які мають право на земельну частку (пай), та отримати земельний пай, з виділенням його в натурі. Але з невідомих причин, при проведенні процедури розпаювання, її не було включено до списку осіб які мають право на земельну частку (пай) в цьому господарстві.
Відповідно до ч.1,2,3 ст. 78 Земельного Кодексу України (далі ЗК України), Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до пп б), ґ) ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Окрім цього право та процедура отримання земельної ділянки у власність члена колгоспу під час проведення процедури розпаювання земель, визначені та закріплені в Земельному кодексі України (редакція 1992 року), Указах Президента України «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», Закону України «Про встановлення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Таким чином, аналіз законодавчих актів свідчить про те, я отримала, та маю право на земельну частку (пай), як пенсіонер сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська рада чи райдержадміністрація приймає одне з рішень (розпоряджень), або про коригування проекту землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору), або про надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). 10 грудня 2012 року я звернулася із листами до Безсалівської сільської ради, та до Лохвицької районної державної адміністрації з проханням виділити мені із земель запасу Безсалівської сільської ради Лохвицького району земельну частку (пай) в розмірі середньої частки (паю). Але мені було відмовлено в цьому, та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до норм Земельному кодексу України (редакція 1992 року), Земельного кодексу України (чинна редакція), Закону України «Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток(паїв)», Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва, 1994 року», «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, 1995 року», не має жодного положення, яке б обмежувало право члена колгоспу на земельну частку (пай), не за місцем проживання. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання. У ст. 21 Конституції зазначається, що усі люди є рівними у своїх правах та гідності. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Державний комітет України по земельних ресурсів у листі від 8 липня 1998 року зазначає, що відповідно до законодавства зміна місця проживання не є підставою для відмови в праві на земельну частку (пай).
У зв'язку з тим, що позивачка з 1989 року постійно проживає в АДРЕСА_1, і не спілкуюся із колишніми односельцями, в силу похилого віку. Про те, що вона не включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), при проведенні розпаювання земель колгоспу «Перше травня», довідалась лише після того, як її син у вересні 2012 року був на консультації у юриста у Лохвиці, де і дізнався, про те, що вона як член колгоспу «Перше Травня» маю право на земельну частку(пай). Після чого останній звернувся до Безсалівської сільської ради, де йому і повідомили про те, що її помилково не було включено до списків осіб, членів колгоспу «Перше Травня» осіб які мають право на земельну частку (пай) в цьому господарстві. Таким чином перебіг позовної давності визначений ст.257 ЦК України, розпочався з вересня 2012 року.
Таким чином, та обставина, що на момент паювання земель колишнього колгоспу «Перше Травня», вона не проживала на території Безсалівської сільської ради, ніяким чином не повинно було вплинути, на включення мене до списків пайовиків. Такий висновок підтверджується роз'ясненням викладеним в листі Державного комітету України по земельних ресурсах від 10 грудня 2001 року, де зазначено, що виходячи з Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку(пай) мають тільки члени недержавного сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну частку (пай), здійснюється не за місцем проживання, а відповідно до встановленого членства в підприємстві (за місцем роботи або виходом на пенсію).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, що невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не може позбавити її права на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання, відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу.
Отже, невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) особи, яка є членом КСП не позбавляє її права на земельну частку (пай).
У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 законні і справедливі, а тому підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-216, 218, 294 ЦПК України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток-паїв» від 05.06.2003 року, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р., Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 р., ст.ст. 257, 261, 1218 ЦК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай) по Безсалівській сільській раді Лохвицького району Полтавської області.
Виділити ОСОБА_4 земельну частку (пай) в розмірі 4,85 умовних кадастрових одиниць по Безсалівській сільській раді Лохвицького району Полтавської області.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.А. Хоменко
Згідно: голова суду Г.Б. Савинський
ст. секретар Л.Г. Несмирна