2/359/907/2013
359/1506/13ц
21 травня 2013 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ткаченка Д.В.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Агенство нерухомості «Фаворит» про стягнення грошових коштів, -
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Агенство нерухомості «Фаворит» про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між сторонами у справі був укладений попередній договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у майбутньому, не пізніше 17 квітня 2010 р., продати позивачу житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1. В рахунок оплати за вказані об'єкти нерухомості відповідачу було передано грошові кошти на загальну суму 24 000 грн. Водночас у встановлений строк, договори купівлі-продажу будинку і земельної ділянки між сторонами у справі укладені не були, а тому грошова сума яка є авансом підлягає поверненню позивачу. Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 2184,45 грн. інфляційних втрат, 2010,08 грн. три проценти річних.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Позивач у своєму клопотанні від 21.05.2013р. просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, на підставі ст. 225 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що пред'явлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 22 лютого 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Попередній договір, з урахуванням змін та доповнень, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався продати позивачу у строк не пізніше 17 квітня 2010 р. житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 за ціною 552 000 гривень. Як вбачається із змісту попереднього договору на підтвердження свого наміру придбати вказані об'єкти нерухомості позивач при укладенні договору передав відповідачу 16000 грн. як передоплату (аванс) у рахунок вартості будинку та земельної ділянки. Також, 02.03.2010 р. під час внесення змін та доповнень до попереднього договору позивачем було передано відповідачу 1000 доларів США.
У зв'язку із тим, що у встановлений договором строк договори купівлі-продажу будинку і земельної ділянки між сторонами у справі не були укладені, в серпні 2010 року позивач направив відповідачу претензію якою просив повернути грошові кошти в сумі 24 000 грн. Водночас, відповідач належним чином на вказану претензію не відреагував, грошові кошти станом на момент розгляду справи не повернув.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.
Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 24000грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу. (Аналогічна думка з цього приводу викладена у Постанові ВСУ від 13.02.2013 № 6-176цс12).
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 24 000 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. (Аналогічна думка з цього приводу викладена у Постанові ВСУ від 14.11.2011 №6-40цс11)
Таким чином, правовідношення, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного попереднього договору, в якому особа зобов'язана повернути отримані грошові кошти (аванс) іншій особі, є грошовим зобов'язанням, у зв'язку із чим, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2184,45 грн. інфляційних втрат та 2010,08 грн. три проценти річних підлягає задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. 88, 208, 213-215, ст.218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс переданий в рахунок суми за основними договорами в розмірі 24 000 грн., а також 2184,45 грн. інфляційних втрат, 2010,08 грн. три проценти річних, 281,95 грн. судового збору, 210 грн. витрат, пов'язаних з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його оголошення. Відповідач має право подати лише заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач може оскаржити заочне рішення до апеляційного суду в загальному порядку.
Суддя: Д.В. Ткаченко