Справа № 22-ц/793/1763/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 23 Левченко В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Захарова А. Ф.
26 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарова А. Ф.
суддів Качан О. В. , Скіць М. І.
при секретаріКотолуп А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ПСП «Нива» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Вивчивши матеріали справи,
В лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПСП «Нива» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю IV-ЧР № 046512 виданого 19 листопада 2002 року їй належить земельна ділянка площею 2,7148 га., яка розташована на території Лукашівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
17 травня 2004 року відповідач уклав із позивачкою договір оренди земельної ділянки площею 2,7148 га. терміном на 10 років. Даний договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 02 жовтня 2006 року за № 040779700695.
ОСОБА_6 вважає, що вказаний договір оренди не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні такі істотні умови як: місце розташування земельної ділянки; орендна плата, строки її перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; не визначена сторона, яка несе ризик випадкового знищення об'єкта оренди чи його частини.
На підставі наведеного, ст.ст. 11, 13, п.2 ч.2 ст.16, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст.610, 626, ч. 1 ст. 638, 792 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про оренду землі", ПКМУ «Про затвердження Типового договору оренди землі», позивачка просила суд визнати договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 02 жовтня 2006 року за № 040779700695,- недійсним.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ПСП «Нива» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на те, що дане рішення незаконне та не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
Обговоривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, за змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із ст. ст. 16, 18, 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною другою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним із моменту його державної реєстрації.
Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним, оскільки він зареєстрований у ДК "Центр державного земельного кадастру" Черкаської регіональної філії Чорнобаївського відділу і містить всі передбачені законодавством ( чинним на момент укладення договору) істотні умови.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки площею 2,7148 га, яка розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що підтверджується копією державного акту серії IV-ЧР № 046512, виданого 19 листопада 2002 року Лукашівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 16 (а. с. 8).
17 травня 2004 року сторонами підписано договір оренди зазначеної вище земельної ділянки терміном на 10 років, який 02.10.2006 року був зареєстрований у Чорнобаївському райвідділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК за № 040779700695.
Також судом було встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договору оренди.
Крім того, судом встановлено, що межі земельної ділянки визначено у державному акті позивачки, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акта, при виготовленні, видачі та реєстрації якого було складено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а сам договір містить всі передбачені законодавством (чинним на момент укладення), істотні умови.
Також судом першої інстанції детально проаналізовано положення договору, зокрема щодо орендної плати, строків її перегляду та відповідальність за її несплату, яка зазначена в п.2.2 та в розділі 5 "Відповідальність сторін".
Умови використання земельної ділянки, які зазначені в п.2.1 договору, де передбачено, що земельна ділянка передається для сільськогосподарського використання.
Умови збереження стану об"єкта оренди, які передбачені в розділі 5 договору ,що стосується обов"язків орендаря, а саме: " не змінювати цільове призначення земельної ділянки, не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельної ділянки; відповідати і платити за всі витрати, пов"язані з використанням ним земельної ділянки; здійснювати комплекс заходів щодо охорони орендованих земель згідно з чинним законодавством".
Умови передачі земельної ділянки, які зазначені в розділі 1 і "здійснюється на підставі акту прийому-передачі", що являються невід"ємною частиною договору оренди землі і передача земельної ділянки проведена за актом після державної реєстрації цього договору.
Умови повернення земельної ділянки, які зазначені в розділі 3 договору, п.3.1 " у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її і оренду" та в п.3.2 " у разі "погіршення її якості орендар в установленому порядку відшкодовує збитки у повному обсязі".
Також судом першої інстанції дано належну оцінку умовам договору, де в розділі 5 "Відповідальність сторін" визначена сторона, що несе ризик випадкового знищення об"єкта оренди чи його частини, і покладається на орендаря. Таким чином відповідальність сторін передбачена в розділі 5 "Відповідальність сторін".
До того ж слід зазначити, що відповідач протягом 2004 - 2012 років сплачував за вказаним договором орендну плату, а ОСОБА_6, її приймала, що свідчить про обізнаність позивачки щодо існування орендних правовідносин між сторонами.
Наведене свідчить про те, що між ОСОБА_6 та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено усі істотні умови, у тому числі об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується пунктами 1, 2 договору оренди землі.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що певна невідповідність в термінології щодо прав та обов'язків сторін та цільового використання земельної ділянки по суті на умови договору не впливає.
Отже, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2013 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя А. Ф. Захарова