Іменем України
21 червня 2013 р. 15:53 Справа №801/811/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Яковлєва С.В.,
при секретарі Проніні Є.С. , розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим ДПС
Головного управління Міндоходів в АР Крим
по стягнення заробітної плати
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - НОМЕР_1
ОСОБА_2 - пред- к, дов. від 11.08.2011 р.
від відповідачів: 1) Будан Є.Г. - пред-к, дов. № 2753/9/10-00 від 13.08.2012р.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про стягнення 47 100 грн. Вимоги мотивовані тим,що відповідач в порядку, передбаченому чинним законодавством на сплатив при звільненні позивача заробітну плату за час його роботи в святкові та вихідні дні.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.01.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2013 р. до участі у справі залучено другого відповідача Державну податкову службу в АР Крим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.02.2013 р. у даній справі призначено судово-економічну експертизу, у зв'язку з чим зупинено провадження по справі до одержання висновків експертизи.
Ухвалою суду від 24.04.2013 р. поновлено провадження по справі.
Згідно з розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ №330 від 07.05.2013 р. на підставі протоколу № 5 рішення зборів суддів від 27.03.2013 р. справу призначено головуючому судді Яковлєву С.В.
Ухвалою суду від 08.05.2013 р. прийнято адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби, Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим про стягнення, до провадження судді Окружного адміністративного суду АР Крим Яковлєва С.В.
У судовому засіданні , яке відбулось 30.05.2013 р. , керуючись ст.49,51 КАС України , позивач уточнив позовні вимога , просив визнати протиправними та скасувати розпорядження відповідача №5-р від 16.01.2009 р., №12-р від 02.02.2009 р., № 15р від 13.02.2009 р., №20-р від 20.02.2009р., №25-р від 27.02.2009 р., № 25-р від 27.02.2009 р. № 30- р від 06.03.2009 р., №33-р від 20.03.2009р., №37-р від 27.03.2009 р., №41-р від 03.04.2009 р., №42-р від 10.04.2009р., №44-р від 17.04.2009р., №49-р від 24.04.2009р., №52-р 30.04.2009р., №56-р від 08.05.2009р., №60- р від 15.05.2009 р., №65-р 22.05.2009р., №71- р від 29.05.2009р., №74-р р від 05.06.2009р., № 75р від 12.06.2009р., №80-р від 19.06.2009р., №81-р від 26.06.2009р., №82-р від 02.07.2009р., №86-р 10.07.2009р., №92-р від 17.07.2009р., №96-р 31.07.2009р., №99-р від 07.08.2009р., №101-р від 14.08.2009р., №106-р 21.08.2009р., №108-р від 28.08.2009р., №113-р від 04.09.2009р., №116-р 11.09.2009р., №117-р від 18.09.2009р., №119-р від 25.09.2009р., №122-р 02.10.2009р., №125-р від 09.10.2009р., №126-р від 16.10.2009р., №146-р від 27.11.2009р., №147-р 04.12.2009р., №151-р від 11.12.2009р., №153-р від 18.12.2009р., №154-р від 25.12.2009р. , №158- р від 31.12.2009 р., №1-р від 15.01.2010р., №4-рр від 22.01.2010р., №7-р від 05.02.2010р., №12-р від 22.02.2010р., №16-р від 05.03.2010р., №22-р 19.03.2010р., №23-р від 26.03.2010р., №26-р від 02.04.02010р., №47-р 21.05.2010р., №50-р від 28.05.2010р., №53-р від 11.06.2010р., №58-р від 18.06.2010р., , №65-р від 09.07.2010р., №66-р від 16.07.2010р., №70-р 30.07.2010р., №73-р від 06.08.2010р., №76-р від 13.08.2010р., №80-р 21.08.2010р., №81-р від 27.08.2010р., №85-р від 03.09.2010р., №88-р 10.09.2010р., №93-р від 24.09.2010р., №95-р від 01.10.2010р., №96-р від 08.10.2010р., №97-р від 18.10.2010р., №99-р 22.10.2010р., №104-р від 29.10.2010р., №109-р 19.11.2010р., №112-р від 26.11.2010р., №117-р від 06.12.2010р., №118-р від 10.12.2010р., №121-р від 17.12.2010р., №125-р від 24.12.2010 р., № 2-р від 06.01.2011р., №7-р від 14.01.2011р., №11-р від 21.01.2011р., №31-р від 18.03.2011р., №35-р 25.03.2011р., №36-р від 01.04.2011р., №37-р від 08.04.2011р., №45-р від 29.04.2011р., №47-р 06.05.2011р., №49-р від 13.05.2011р., №52-р від 20.05.2011р., № 54-р від 27.05.2011р., №56-р 06.06.2011р., №63-р від 17.06.2011р., №66-р 24.06.2011р., №74-р від 15.07.2011р., №75-р від 25.07.2011р., №78-р 05.08.2011р., №80-р від 12.08.2011р., №83-р від 22.08.2011р., №85-р від 26.08.2011р., №86-р від 02.09.2011р., №87-р від 09.09.2011р., №91-р від 16.09.2011р., №93-р від 23.09.2011р., №96-р від 07.10.2011р., №97-р від 14.10.2011р., №101-р від 21.10.2011р., №102-р від 28.10.2011р., №104-р від 04.11.2011р., №111-р від 14.11.2011р., №115-р від 18.11.2011р., №118-р від 25.11.2011р., №124-р від 16.12.2011р., №5-р від 13.01.2012р., №7-р від 20.01.2012р., №9-р від 27.01.2012р., №11-р від 03.02.2012р., №14-р від 10.02.2012р., №16-р від 20.02.2012 р. , №18-р від 27.02.2012 р., стягнути на його користь з відповідача 37120 грн.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову.
Розгляд справи відкладався для надання представниками сторін додаткових документів.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2013р. наполягали на задоволенні адміністративного позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд ,керуючись ст.52 КАС України, ухвалою від 21.06.2013 р. провів заміну другого відповідача по справі на належного Головне управління Міндоходів в АР Крим .
Представники сторін, позивач наполягали на вимогах та запереченнях , викладених у позовній заяві ( з урахуванням клопотання ), запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , позивача ,суд
Позивач проходив державну службу на посаді начальника відділення протидії злочинам у кредитно-фінансовій сфері оперативно - розшукового відділу головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м.Ялта .
Наказом ДПС в АРК № 109-о від 21.03.2012 р. позивач був звільнений в запас Збройних сил України за п. 64 п.п. «Б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).
Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, встановлені в Закону України «Про державну службу».
Державна служба в України - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ст. 1 Закону).
У ст. 9 та ст. 30 цього Закону вказано,що правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державну службу» тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України «Про міліцію» ,Закон України «Про державну податкову службу в Україні»(який діяв на час прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 р., яким визначено умови прийняття на службу, призначення на посади, переміщення та просування по службі, звільнення зі служби.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»( який діяв на час прийняття відповідачем наказу про звільнення позивача)до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).
Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (ст.19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Ст. 22 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає,що на податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені ст.ст 3 та 5 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст.ст.20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Ст. 19 Закону України «Про міліцію» встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Органи місцевого самоврядування можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені у Кодексі законів про працю України ( далі КЗпП України ).
У ст. 21 КЗпП встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи , організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою , з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові , а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю , колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.
Згідно з ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті.
Компенсація за роботу у вихідний день передбачена ст.72 КЗпП України, відповідно до якої робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Ст.73 КЗпП України встановлені святкові та неробочі дні. У святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до ст.і 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Судом встановлено,що в період проходження позивачем державної служби в головному відділі податкової міліції Державної податкової інспекції ї в м.Ялта були видані розпорядження, зокрема, №5-р від 16.01.2009 р., №12-р від 02.02.2009 р., № 15р від 13.02.2009 р., №20-р від 20.02.2009р., №25-р від 27.02.2009 р., № 25-р від 27.02.2009 р. № 30- р від 06.03.2009 р., №33-р від 20.03.2009р., №37-р від 27.03.2009 р., №41-р від 03.04.2009 р., №42-р від 10.04.2009р., №44-р від 17.04.2009р., №49-р від 24.04.2009р., №52-р 30.04.2009р., №56-р від 08.05.2009р., №60- р від 15.05.2009 р., №65-р 22.05.2009р., №71- р від 29.05.2009р., №74-р р від 05.06.2009р., № 75р від 12.06.2009р., №80-р від 19.06.2009р., №81-р від 26.06.2009р., №82-р від 02.07.2009р., №86-р 10.07.2009р., №92-р від 17.07.2009р., №96-р 31.07.2009р., №99-р від 07.08.2009р., №101-р від 14.08.2009р., №106-р 21.08.2009р., №108-р від 28.08.2009р., №113-р від 04.09.2009р., №116-р 11.09.2009р., №117-р від 18.09.2009р., №119-р від 25.09.2009р., №122-р 02.10.2009р., №125-р від 09.10.2009р., №126-р від 16.10.2009р., №146-р від 27.11.2009р., №147-р 04.12.2009р., №151-р від 11.12.2009р., №153-р від 18.12.2009р., №154-р від 25.12.2009р. , №158- р від 31.12.2009 р., №1-р від 15.01.2010р., №4-рр від 22.01.2010р., №7-р від 05.02.2010р., №12-р від 22.02.2010р., №16-р від 05.03.2010р., №22-р 19.03.2010р., №23-р від 26.03.2010р., №26-р від 02.04.02010р., №47-р 21.05.2010р., №50-р від 28.05.2010р., №53-р від 11.06.2010р., №58-р від 18.06.2010р., , №65-р від 09.07.2010р., №66-р від 16.07.2010р., №70-р 30.07.2010р., №73-р від 06.08.2010р., №76-р від 13.08.2010р., №80-р 21.08.2010р., №81-р від 27.08.2010р., №85-р від 03.09.2010р., №88-р 10.09.2010р., №93-р від 24.09.2010р., №95-р від 01.10.2010р., №96-р від 08.10.2010р., №97-р від 18.10.2010р., №99-р 22.10.2010р., №104-р від 29.10.2010р., №109-р 19.11.2010р., №112-р від 26.11.2010р., №117-р від 06.12.2010р., №118-р від 10.12.2010р., №121-р від 17.12.2010р., №125-р від 24.12.2010 р., № 2-р від 06.01.2011р., №7-р від 14.01.2011р., №11-р від 21.01.2011р., №31-р від 18.03.2011р., №35-р 25.03.2011р., №36-р від 01.04.2011р., №37-р від 08.04.2011р., №45-р від 29.04.2011р., №47-р 06.05.2011р., №49-р від 13.05.2011р., №52-р від 20.05.2011р., № 54-р від 27.05.2011р., №56-р 06.06.2011р., №63-р від 17.06.2011р., №66-р 24.06.2011р., №74-р від 15.07.2011р., №75-р від 25.07.2011р., №78-р 05.08.2011р., №80-р від 12.08.2011р., №83-р від 22.08.2011р., №85-р від 26.08.2011р., №86-р від 02.09.2011р., №87-р від 09.09.2011р., №91-р від 16.09.2011р., №93-р від 23.09.2011р., №96-р від 07.10.2011р., №97-р від 14.10.2011р., №101-р від 21.10.2011р., №102-р від 28.10.2011р., №104-р від 04.11.2011р., №111-р від 14.11.2011р., №115-р від 18.11.2011р., №118-р від 25.11.2011р., №124-р від 16.12.2011р., №5-р від 13.01.2012р., №7-р від 20.01.2012р., №9-р від 27.01.2012р., №11-р від 03.02.2012р., №14-р від 10.02.2012р., №16-р від 20.02.2012 р. , №18-р від 27.02.2012 р., якими святкові та вихідні дні для нього вважалися робочими , за роботу у ці дні йому мали надаватися інші дні відпочинку відповідно до ст. 72 КЗпП України.
Суд, вивчивши зміст вказаних розпоряджень відповідача, приймаючи до уваги особливості проходження державної служби у підрозділах податкової міліції , положення Законів України «Про міліцію» та у Законі України «Про державну службу», вважає,що матеріали справи не підтверджується протиправність зазначених вище розпоряджень відповідача, в наслідок чого відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасуванню.
Судом встановлено,що Наказом ДПС в АРК № 109-о від 21.03.2012 р. позивач був звільнений в запас Збройних сил України за п. 64 п.п. «Б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).
Матеріали справи свідчать про те,що він , виконуючі вимоги Законів України «Про міліцію», «Про державну податкову службу в Україні» та «Про державну службу», відповідно до вказаних вище розпоряджень відповідача відпрацював 116 днів , виходячи на службу в святкові та вихідні дні у 2009-2012 р.р.
Ст. 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. У ст.2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Ст. 8 Конституції України зафіксовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх.
Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Ст.43 Конституції України встановлює,що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Як зазначено вище, судом встановлений факт виходу позивача 116 разів на роботу у святкові та вихідні дні протягом 2009-2012 р.р. , виконання ним службових обов'язків.
Відповідачем, в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані докази того, що позивачу за роботу у ці дні надавалися інші дні відпочинку або йому пропонувалось надати такі дні , він не скористався наданою можливістю. Крім того , в матеріалах справи також відсутні докази того, що позивач отримав у будь-якому вигляді винагороду за роботу у ці святкові та вихідні дні у 2009-2012 р.р.
За таких обставин під час розгляду справи встановлено безоплатне виконання позивачем своїх обов'язків протягом 2009-2012 р.р. під час виходу на роботу на виконання зазначених вище розпоряджень відповідача у святкові та вихідні дні, що є порушенням наведених вище положень Конституції України.
В силу викладеного, керуючись встановленим у ст. 8 КАС України принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, беручи до уваги посилання у розпорядженнях про вихід позивача на роботи у святкові та вихідні дні на ст. 72 КЗпП України, суд вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача на його користь 27003,70 грн. заробітної плати, розрахованої, виходячи із кількості відпрацьованих дні, розміру його середньоденного грошового забезпечення за відповідні періоди часу, наведених вище вимог КЗпП України. При цьому суд бере до уваги те,що відповідачем не надано доказів того, що позивач був ознайомлений зі змістом його розпоряджень про вихід на роботи в святкові та вихідні дні , в яких було зазначено про надання йому інших днів відпочинку відповідно до ст.72КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (ч.1 ст.100 КАС України).
Судом встановлено,що позивач Наказом ДПС в АРК № 109-о від 21.03.2012р. був звільнений в запас, при проведенні розрахунків йому не надавались відомості щодо складу виплачених сум. За таких обставин він був вимушений надіслати на адресу відповідача інформаційний запит , відповідь на який отримав 18.04.2012 р.
За результатами ознайомлення з наданими відповідачем документами позивачем було встановлено наявность 116 розпоряджень про вихід на роботи в святкові та вихідні дні , відсутність факту дотримання вимог ст.72 КЗпПУкраїни .
Після встановлення наведених обставин 19.04.2012 р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом про стягнення на його користь, в тому числі, заробітної плати за роботу в святкові та вихідні дні (справа №2а-4073/12/0170/6). Вказана позовна заява залишена ухвалою від 23.04.2012 р. без руху з причин несплати судового збору.
Севастопольським апеляційним адміністративним судом 21.11.2012 р. прийнята ухвала про скасування ухвали Окружного адміністративного суду АРК по справі №2а-4073/12/0170/6 від 23.04.2013 р. Зазначена ухвала надіслана позивачу поштою 10.10.2013 р.
Після отримання ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 р. по справі №2а-4073/12/0170/6 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати за роботу в святкові та вихідні дні, а у справі №2а-4073/12/0170/6 уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати накази про позбавлення його премій.
Вивчивши наведені обставини , суд прийшов до висновку,що позивачем не порушений встановлений у КАС України строк звернення до суду з позовом.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 27.06.2013 р. .
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) 27 003,70 грн. ( двадцять сім тисяч три грн. 70 коп. ) без відрахування податків та інших обов'язкових платежів заробітної плати за роботу в святкові та вихідні дні за період 2009 -2012 роки.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Яковлєв С.В.