Провадження по справі № 4-с/260/41/2013
27 червня 2013 р. суддя Ленінського районного суду м. Донецька Донецької області ОСОБА_1, розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на дії державного виконавця державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, -
До суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на дії державного виконавця державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Ця скарга підлягає залишенню без руху, оскільки скаржником не сплачено судовий збір.
Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі від 28.01.2013 № 24-152/0/4/13 зазначив, що відповідно до статті 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на ВДВС, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Згідно з частиною другою статті 79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При вирішенні питання про оплату судового збору при поданні скарг зазначеної категорії суди керуються роз'ясненнями, що містяться у пунктах 3, 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»: скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положенням ЦПК. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби до скарг учасників виконавчого провадження, застосовуються положення ЦПК, якими врегульовані аналогічні питання. Скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби оплачуються судовим збором відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито". Відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини третьої Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян, судовий збір оплачувався у розмірі 0,2 неоподаткованих мінімумів доходу громадян. У більшості справ суди не вимагали оплати судового збору за подання скарги у порядку статті 383 ЦПК. З 01 листопада 2011 року набув чинності Закон України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (Закон N 3674-VI), яким питання оплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС чітко не врегульовано. З метою формування єдиної практики це питання буде роз'яснено окремою постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року визначені мета, суб'єкти та об'єкти справлення судового збору, а також перелічені випадки, коли судовий збір не справляється.
Зокрема, у ч. 1 ст. 3 закону зазначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
ОСОБА_2 подано до суду скаргу, передбачену розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Як зазначалося, відповідно до ст. 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Тобто, передбачено розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом скарги, до яких згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України належить судовий збір.
При цьому, частина друга ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року містить вичерпний перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється. Скарга на дії державного виконавця у згаданому переліку не міститься.
Так, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру відповідно до п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року складає 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з пп. 8 п. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» № 5515-VI від 6 грудня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013 року встановлено в розмірі 1 147 гривень.
Тобто з урахуванням наведених норм розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання вказаної скарги, складає 114,70 гривень, які повинні бути сплачені скаржником на наступні реквізити: отримувач коштів - Ленінське УК/Ленінський р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38033975, банк отримувача - ГУДКC України у Донецькій області, код банку отримувача (МФО) - 834016, рахунок отримувача - 31219206700009, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)".
Заявникові надано строк для усунення недоліків але до теперішнього часу недоліки не усунені.
На підставі ст.121 ЦПК України скаргу слід вважати не поданою та повернути заявникові
Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя,-
Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на дії державного виконавця державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку вважати не поданою та повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: