Справа № 206/3852/13-ц
2/206/892/13
02 липня 2013 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.
при секретарі Ковтун Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Дніпропетровське міське управління Головного управління МВС України у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та виселення,
10 червня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що їй на праві приватної власності в м. Дніпропетровську по вулиці Відпочинку, 11
належить домоволодіння. У вересні 2010 року її син - ОСОБА_3 без її письмової згоди привів в будинок свою співмешканку - відповідача по справі і став з нею проживати. Після вселення в будинок без її згоди, відповідач стала створювати для неї нестерпні умови життя, стала постійно ображати нецензурною лайкою, спрямовує сина проти неї, користується всіма комунальними послугами, але вартість цих послуг не сплачує, а також без її згоди вони зробили в будинку переобладнання. З приводу недостойної поведінки відповідача вона зверталася в Самарський РО УМВС України в Дніпропетровській області, де з нею проводили профілактичну бесіду і винесли офіційне попередження, але поведінка відповідача, її ставлення до неї не змінилося.
Вказані обставини стали причиною звернення до суду з позовом, в якому вона просить суд усунути їй перешкоди у користуванні домоволодінням № 11 по вулиці Відпочинку у м. Дніпропетровську, шляхом виселення ОСОБА_2 з домоволодіння № 11 по вулиці Відпочинку у м. Дніпропетровську без надання іншого жилого приміщення (а.с.2-3).
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов повністю.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позовних вимог.
Від третьої особи - Дніпропетровське міське управління Головного управління МВС України у Дніпропетровській області надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення сторін ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наведених нижче підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 156 Житлового кодексу України, за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Згідно 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання і проживання членів його сім'ї.
Стаття 317 та 319 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.
Суд встановив, що позивач є одноособовим власником домоволодіння в м. Дніпропетровську по вулиці Відпочинку, 11, яке належить їй на праві приватної власності на підставі рішення народного суду Індустріального району м. Дніпропетровська від 4.10.1976 року та договору купівлі - продажу від 22.05.1979 року (а.с.5-8).
Третя особа, її син ОСОБА_3 в розумінні ст. 64 ЖК України є членом сім'ї.
В судовому засіданні було встановлено, що у вересні 2010 року син позивачки ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_2, яка стала приходити до будинку позивача та залишалася там інколи на декілька днів.
13 грудня 2013 року відповідача та ОСОБА_3 офіційно зареєстрували шлюб і з того часу відповідач стала проживати разом з чоловіком у спірному будинку без згоди позивачки та реєстрації у цьому будинку.
Вказані обставини не заперечувалися сторонами в судовому засіданні, відповідач та третя особа підтвердили ту обставину, що згоди на вселення до будинку позивача, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 156 ЖК України, вони в останньої не отримували.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказувала на те, що вона ніколи не вселялася в будинок позивача, а тому її прав не порушувала.
Однак такі твердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються поясненнями самої відповідачки про те, що вона перевезла до будинку позивачки всі свої необхідні речі та під час спільного проживання вони встановили з чоловіком окремі лічильники та зробили окремий вхід і побудували навіс, а її перебування за вказаною адресою обумовлено її правом на перебування з чоловіком за місцем його проживання, оскільки в належному їй на праві власності будинку по вул. Солов'їна, 61, де вона і має місце реєстрації, мешкають її діти від першого шлюбу.
Отже, оскільки позивач на даний час є власником домоволодіння і в порушення статей 317, 319, 321, 383 ЦК України фактично за таких умов позбавлена права на свій розсуд розпоряджатися належним їй житлом, а відповідач не є та не була членом сім'ї власника цього домоволодіння та договір найму житла з ним не укладала і згоди на вселення не отримувала, а тому не має законних підстав для проживання в ньому.
За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності та розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, як того вимагає ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача у заявлений нею спосіб.
Керуючись ст. 156 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України та ст.ст. 10,11,60, 88,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні домоволодінням № 11 по вулиці Відпочинку у м. Дніпропетровську, виселивши ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з домоволодіння № 11 по вулиці Відпочинку у м. Дніпропетровську без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 114,70 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук