Справа № 177/336/13-ц
Провадження № 2/177/294/13
Іменем України
26 червня 2013 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бондарчука Г. Д.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Криворізького району в Дніпропетровській області про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису майна на яке накладено арешт, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою 13.02.2013 року, де уточнюючи свої позовні вимоги просив суд визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ 2107, 2002 року випуску, д/н НОМЕР_1 та виключити вказаний автомобіль з акту опису майна, на яке накладено арешт Відділом державної виконавчої служби Криворізького районну Дніпропетровської області.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що між сторонами було досягнуто домовленість про придбання автомобіля ВАЗ 2107, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, 10 червня 2010 року. З метою розрахунку за вищевказаний автомобіль, позивач передав відповідачу 20000 грн. В підтвердження домовленості ОСОБА_2 видав на ім'я позивача довіреність від 10 червня 2010 року, надавши певні повноваження на керування та розпорядження автомобілем на власний розсуд.
05.02.2013 року позивач рухався на своєму автомобілі по трасі Знам'янка - Луганськ - Ізварино, де на 152 км. шляху його зупинили працівники ДАІ. Після перевірки автомобіля по базі даних ДАІ з'ясувалось, що автомобіль перебуває в розшуку, тобто є відмітка про накладений на нього арешт. За фактом вилучення транспортного засобу працівниками ДАІ було складено акт огляду та тимчасового затримання.
Після прибуття до відділу ДАІ, позивач отримав довідку про оголошення автомобіля НОМЕР_2 в розшук. Як з'ясувалось старий господар автомобіля, відповідач по справі - ОСОБА_2, має якісь не виконані фінансові зобов'язання і тому виконавчою службою Криворізького району прийняте рішення про примусове стягнення боргу з боржника, через накладення арешту на його майно з подальшою реалізацією через аукціон.
Так як автомобіль вилучено, позивач вважає, що зроблено це незаконно, оскільки він є власником автомобіля, а не відповідач.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволені, посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача - ВДВС Криворізького району в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог позивача заперечують (а.с. 31).
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 10.06.2010 року позивач по справі - ОСОБА_1 домовився з відповідачем по справі - ОСОБА_2 про придбання у останнього автомобіля ВАЗ 2107, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який належав відповідачеві на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АЕС № 040006 виданого 13.02.2007 року РЕВ 3-го МРВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.10).
З метою розрахунку за даний автомобіль, позивач передав ОСОБА_2 20000 гривень. Оскільки всі істотні умови угоди сторонами було узгоджено, відповідач видав на ім'я позивача довіреність BMХ № 210802 від 10.06.2010 року, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, надавши позивачеві повноваження щодо користування та володіння транспортним засобом, як його власника (а.с.10).
Із матеріалів справи вбачається, що 05.02.2013 року ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_3 на а/д Знам'янка - Луганськ - Ізварино, де на 152 км., працівниками ДАІ його було зупинено та затримано автомобіль НОМЕР_3 на підставі того, що даний автомобіль оголошено у розшук, про що свідчить акт огляду та затримання транспортного засобу від 05.02.2013 року (а.с. 11).
З пояснень позивача наданих в ході судового засідання встановлено, що йому не повідомлялось ким саме та на підставі чого автомобіль було оголошено у розшук. Усі спроби позивача знайти ОСОБА_2 або зв'язатися з ним по телефону були марними. Пізніше позивачеві стало відомо, що автомобіль НОМЕР_3 було оголошено у розшук постановою державного виконавця ДВС Криворізького району від 16.09.2011 року, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (а.с. 39-40).
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Державна реєстрація правочинів має правоустановлювальне значення, оскільки згідно ст. 210 ЦК України у випадку відсутності державної реєстрації правочину він вважається не укладеним.
Суду не були надані докази набуття права власності на вказане майно в порядку визначеному законом, нотаріального посвідчення вказаного договору, а також його державної реєстрації, докази ухилення сторони від його посвідчення та реєстрації, що відповідно до ст. 220 ЦК України є підставою нікчемності правочину.
Як встановлено судом, що 10.06.2010 року ОСОБА_2 видав довіреність на ОСОБА_4 на право розпорядження вказаним автомобілем на умовах на свій розсуд (продати, заставити, здати в оренду, позичку) (а.с. 10). Вказана довіреність не є договором купівлі-продажу автомобіля.
Відповідно до частини 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Вказаний транспортний засіб на момент розгляду справи зареєстрований за відповідачем - ОСОБА_2 і ніколи не був зареєстрований за позивачем, що не заперечується останнім.
Таким чином судом встановлено, що позивач на час винесення постанови не був власником автомобіля, так як він не набув таке право у встановленому законом порядку. Разом з тим позивачем не зазначені підстави визнання за ним права власності на спірне майно.
Відповідно до ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Довіреність ОСОБА_2 надавала право ОСОБА_4 від його імені розпорядитися його майном - автомобілем, але ним автомобіль не передавався у власність позивача і за довіреністю ОСОБА_2 не отримав від нього гроші за передачу йому автомобіля у власність.
Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 (з подальшими змінами) транспортні засоби підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Враховуючи, що позивач визначених законом документів, що підтверджують правомірність придбання ним спірного транспортного засобу не надав, а довіреності про надання повноважень розпоряджатися та керувати автомобілем не є документом, що підтверджує угоду щодо відчуження автомобіля, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. За наслідком відсутності правових підстав визнання права власності не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги, які є похідними від первісних позовних вимог.
Напідставі викладеного, керуючись ст. ст. 52, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 203, 210, 215, 220, 328 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної виконавчої служби Криворізького району в Дніпропетровській області про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису майна на яке накладено арешт, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особи, які не брали участь у розгляді справи, протягом 10-ти днів з дня отримання його копій.
Суддя: