Справа № 1715/855/12
21 червня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Гордійчук І.О.
при секретарі Литвинюк Л.Ш.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця та визнання права власності на грошові кошти,
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 жовтня 2011 року, №2999, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02 листопада 2011 року, №3133, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що її матері ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.12011 р. належала на праві власності квартира АДРЕСА_2. 11 жовтня 2011 р. померла ОСОБА_8, вона як спадкоємець першої черги, тобто заінтересована особа, має право на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 25.10.2011 року та від 02 листопада 2011 року. Оскільки 25.10.2011 року ОСОБА_2 за довіреністю від імені ОСОБА_8, після її смерті, було здійснено відчудження спірної квартири ОСОБА_5, який вже 02.11.2011 року оформив договір купівлі продажу цієї ж квартири на ім»я ОСОБА_2
ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідченого 08.09.2011 року та зареєстрованим в реєстрі за №1754 в частині покупця - ОСОБА_8, визнавши покупцем за даним договором ОСОБА_2; визнання права власності на грошові кошти, включаючи нараховані відсотки, які знаходяться на депозитному рахунку №26204017075030 згідно угоди від 01.07.2011 р. №2620/56/134844, укладеної від імені ОСОБА_8
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він з ОСОБА_8 проживав у фактичних шлюбних відносинах з зими 2005 року, спочатку у ОСОБА_9 Федерації, а з липня 2006 року - в Україні, в с.Молодаво Дубенського району, в будинку батьків ОСОБА_8 В 2009 році помер його син ОСОБА_10, після його смерті він продав належну йому квартиру в м.Ніжневартовськ Тюменської області в ОСОБА_9 Федерації за 57 000 доларів США. Ці кошти він ввіз на територію України, оскільки мав намір одружуватися з ОСОБА_8, з них 50000 доларів США поклав на депозитний рахунок в Рівненській філії АТ «Свербанк Росії» на ім.»я ОСОБА_8, оскільки в нього, як громадянина ОСОБА_9 Федерації, не було ні тимчасової реєстрації, ні ідентифікаційного коду. В цей же день ОСОБА_8 було видано на його ім»я довіреність, якою він був уповноважений отримувати з даного рахунку кошти. За кошти отримані від продажу квартири в Росії він придбав квартиру №59, по вул.Дубенській,42 в м.Рівне, однак оформив її на ОСОБА_8 ОСОБА_8 відразу після підписання договору було видано на його ім»я довіреність, якою він був уповноважений відчуджувати квартиру на його умовах, зареєструвався в ній, зробив ремонт та став там проживати. ОСОБА_4 навіть не знала, що на їм»я її матері зареєстрована квартира. Вважає, що договір квартири АДРЕСА_2 від 08.09.2011 року є недійсним в частині покупця, оскільки за квартиру були сплачені належні йому кошти, він фактично виступав покупцем квартири. Крім того, на даний час на депозитному рахунку згідно угоди від 01.07.2011 року №2620/56/134844 в ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» залишилися його грошові кошти, однак вклад оформлений на ім.»я ОСОБА_8
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 підтримала позов повністю, просила задовольнити позов на наведених у ньому підставах. Проти зустрічного позову заперечувала, підтримала заперечення на зустрічну позовну заяву, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувала проти позову ОСОБА_4, в задоволенні позову просила відмовити. Зустрічний позов підтримала повністю, просила задовольнити позовні вимоги з наведених у ньому підстав.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про до початку розгляду справи подав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідченого 08.09.2011 року в частині покупця - ОСОБА_8, визнає в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чино, причини неявки суду не повідомив.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду показав, що він з ОСОБА_8 проживав у фактичних шлюбних відносинах з зими 2005 року. В 2009 він продав належну йому квартиру в м.Ніжневартовськ Тюменської області в ОСОБА_9 Федерації за 57 000 доларів США, ці кошти він ввіз на територію України, з них 50000 доларів США поклав на депозитний рахунок в Рівненській філії АТ «Свербанк Росії» на ім»я ОСОБА_8, оскільки в нього, як громадянина ОСОБА_9 Федерації, не було ні тимчасової реєстрації, ні ідентифікаційного коду. В цей же день ОСОБА_8 було видано на його ім»я довіреність, якою він був уповноважений отримувати з даного рахунку кошти. За кошти отримані від продажу квартири в Росії він придбав квартиру №59, по вул.Дубенській,42 в м.Рівне, однак оформив її на ОСОБА_8, нею відразу після підписання договору було видано на його ім»я довіреність, згідно якої він був уповноважений відчуджувати квартиру на його умовах, зареєструвався в ній, зробив ремонт та став там проживати. Крім того, на даний час на депозитному рахунку згідно угоди від 01.07.2011 року №2620/56/134844 в ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» залишилися його грошові кошти, однак вклад оформлений на ім»я ОСОБА_8
Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2011 року належала на праві власності квартира №59, по вул.Дубенській,42 в м.Рівне.
За змістом ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлим, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 22.11.2011 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_8 померла 11 жовтня 2011 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №1501.
Спадкоємцем першої черги за законом є позивач ОСОБА_4, яка в передбачений законом строк звернулася до Першої Рівненської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом, як заінтересована особа, має право на звернення до суду за захистом порушеного права, в тому числі визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2011 року померла ОСОБА_8, відповідачем ОСОБА_2, за довіреністю від імені ОСОБА_8, після її смерті, 25 жовтня 2011 року було здійснено відчудження квартири №59, по вул.Дубенській,42 в м.Рівне, яка належала її на праві власності, ОСОБА_5
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.
Таким чином, позивачем доведено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, був укладений з порушенням вимог, встановлених ст.203 ЦК, що є підставою визнання даного правочину недійсним.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним наступного договору відчудження спірної квартири, укладеного 02.11.2011 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, то така позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивачка стороною в ньому не була, інших позовних вимог позивачка не пред'являла, у зв'язку з чим зазначений договір з указаних позивачкою підстав (ст.215 ЦК України) недійсним визнаним бути не може.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доводи позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 про те, що квартиру №59, по вул.Дубенській,42 в м.Рівне, 08.09.2011 року придбав він за рахунок коштів, отриманих від продажу квартири в м.Ніжневартовськ Тюменської області ОСОБА_9 Федерації, однак оформив її на ОСОБА_8, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Із змісту договору купівлі-продажу від 18 травня 2011 року вбачається, що цього числа ОСОБА_2 продав квартиру №47, що знаходиться за адресою: Росія, Тюменська область, Ханти-Мансійського автономного округу-Югра, м.Ніжневартовськ, вул.Менделеева,32.
Окрім зазначеного договору, який містить лише інформацію про продаж квартири, позивачем не надано жодного іншого доказу, який би свідчив, що кошти від продажу квартири були використані позивачем на придбання спірної квартири.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірна квартира була придбана за особисті кошти позивача.
У відповідності до вимог ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З аналізу п.3 ст.215 ЦК України випливає, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред»явлена тільки особами, зазначеними в нормах ЦК України і інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, одна із сторін, або заінтересована сторона, інтереси якої зачіпаються тобто вже були порушені на момент звернення до суду.
Крім того, позивач ОСОБА_2 не був стороною договору від 08.09.2011 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, а тому не вправі заявляти позов з підстав, що передбачені ст.215 ЦК України. Згідно з п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на грошові кошти, включаючи нараховані відсотки, які знаходяться на депозитному рахунку №26204017075030 згідно угоди від 01.07.2011 р. №2620/56/134844, укладеної від імені ОСОБА_8 позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив, що кошти які знаходяться вказаному депозитному рахунку належать саме йому. А тому, підстав для задоволення зустрічних позовних вимог суд не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 297 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25 жовтня 2011 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця та визнання права власності на грошові кошти - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського міського суду: Гордійчук І.О.