Справа № 565/824/13-ц
27 червня 2013 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області-
під головуванням судді Ковтуновича М.І.,
при секретарі судового засідання Ломазі С.О.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Кузнецовського міського комунального підприємства про встановлення порядку користування жилим приміщенням і зобов'язання до укладення окремого договору про надання житлово-комунальних послуг,
До суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та до Кузнецовського міського комунального підприємства про встановлення порядку користування жилим приміщенням - квартирою №47 будинку №33-а по м-ну Перемоги м.Кузнецовська Рівненської області (далі - квартира №47) та зобов'язання Кузнецовського міського комунального підприємства заключити з позивачем та відповідачами окремі договори про участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території з виділенням особових рахунків по оплаті послуг.
Позов обґрунтовується тим, що позивач і ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають у спільній сумісній власності двокімнатну квартиру №47, що набули внаслідок приватизації житла.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27.07.2011р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, але вони зареєстровані та проживають у вказаній квартирі. Оскільки сім'я розпалася, то між зазначеними особами періодично виникають конфлікти щодо порядку користування кімнатами в квартирі, самостійно вони не можуть дійти згоди щодо того, яким чином використовувати житло. Позивач самостійно сплачує квартплату та плату за комунальні послуги. В добровільному порядку відповідачі відмовляються компенсувати частку зазначених витрат. Відповідач ОСОБА_5 міське комунальне підприємство (далі - КМКП) відмовило в укладенні окремого договору та розподілу особового рахунку на оплату жутлово-комунальних послуг, з тих підстав, що у свідоцтві про право власності не визначено часток власності кожного із співвласників квартири. Позивач просить виділити в користування йому жилу кімнату площею 11, 6 м2, а відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - жилу кімнату площею 15, 8 м2, решту приміщень квартири (кухонну кімнату, коридор, вбиральню, ванну кімнату, вбудовану шафу та лоджію) - залишити у спільному користуванні.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав повністю. Крім того, додав, що позивач і в теперішній час фактично займає кімнату, яку просить виділити йому в користування. ОСОБА_4 вважає, що має право на 1/3 частку в праві власності на квартиру №47. Витрати на утримання спірної квартири ніс в тому числі й позивач. Договір щодо утримання будинку і надання комунальних послуг укладений із ним. До відповідачів ОСОБА_4 не заявляв вимог про компенсацію йому понесених витрат на оплату комунальних послуг та утримання квартири. Покликався, що за спільної згоди усіх співвласників квартири КМКП може укласти окремі договори про участь у витратах на утримання будинку і надання комунальних послуг. Зважаючи на суть заперечень відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначав, що погоджується на виділення у користування вказаних відповідачів і лоджії, так як вихід у це приміщення знаходиться в кімнаті площею 15, 8 м2.
Відповідач ОСОБА_2, позову не визнала повністю. В той же час із її пояснень слідує, що ОСОБА_2 не проти встановлення порядку користування спірною квартирою в запропонований позивачем спосіб, окрім того, що вона заперечує проти залишення лоджії в спільному користуванні співвласників, так як вихід в зазначене приміщення можливий лише через кімнату, що має бути надана в її спільне із ОСОБА_3 користування. ОСОБА_2 пояснювала, що вона оплачує витрати по утриманню житла та комунальні послуги. Позивач лише зберігає свої речі в меншій кімнаті і приходить до квартири приблизно один раз на місяць. Відмовідач також зазначала, що вона не заперечує проти звернення до КМКП з питання укладення окремих договорів на оплату послуг із кожним із співвласників, але ОСОБА_4 до неї з цього питання не звертався. Відповідач вважає, що ОСОБА_4 має право на 1/3 частку в праві спільної сумісної власності на квартиру №47.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнала частково, зазначивши, що не згідна із вимогою про спільне з позивачем користування лоджією, а в решті вимог не заперечує. Повністю підтримувала пояснення відповідача ОСОБА_2 Крім того, пояснювала, що в теперішній час вона фактично не проживає в спірній квартирі, але зможе користуватися спільно із своєю матір'ю ОСОБА_2 кімнатою 15, 8 м2. У разі, коли б ОСОБА_4 до неї звернувся, то відповідач погодилася б на укладення окремого договору щодо оплати послуг КМКП. Визнає ОСОБА_3, що позивач має право на 1/3 частку в праві спільної сумісної власності на квартиру №47.
Представник відповідача КМКП до суду не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши і оцінивши у сукупності інші докази у справі, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням, за винятком надання лоджії в спільне користування, а в частині позовних вимог до КМКП - слід відмовити.
Так, із копії свідоцтва про право власності на житло від 28.10.1993р. та копій технічної документації до нього вбачається, що двокімнатна квартира №47 в будинку №33-а по м-ну Перемоги в м.Кузнецовську Рівненської області належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Згідно із планом, квартира №47 складається із: кімнати площею 11, 6 кв.м., кімнати - 15, 8 кв.м., кухні -7, 7 кв.м., вбиральні - 1, 4 кв.м., ванної кімнати - 2, 8 кв.м., коридору - 7, 9 кв.м., лоджії - 1, 7 кв.м., вбудованої шафи - 0,9 кв.м.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірваний, що не оспорюється сторонами.
Відповідач ОСОБА_3 змінила прізвище на Печончик внаслідок укладення шлюбу.
Згідно із ст.369 ч.1 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст.358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Ця норма по аналогії закону може бути застосована і до спірних відносин.
Як судом встановлено, сторони не дійшли згоди про порядок користування спільною квартирою. Тому, відповідно до ст.15 ЦПК такий спір належить до цивільної юрисдикції суду.
Вирішуючи питання про виділення співвласникам у користування конкретних жилих кімнат, суд враховує, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 бажають користуватися лоджією, вихід на яку влаштований із кімнати площею 15, 8 кв.м. і при цьому представник позивача погоджується на виділення в їх користування цієї жилої кімнати разом з лоджією. Житлова площа 11,6 кв.м., на яку претендує позивач, знаходиться близько меж його умовно можливої частки у праві спільної власності на квартиру. Жилі кімнати не суміжні. Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стверджують, що зможуть спільно користуватися однією кімнатою. Тому, вирішенням даного спору не буде порушено житлових прав співвласників квартири №47.
Значить, є правові підстави та реальна можливість виділення у користування в квартирі окремо позивачу жилої кімнати площею 11, 6 кв.м.
Кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню і вбудовану шафу необхідно залишити у спільному користуванні співвласників квартири.
У задоволенні позову до КМКП про зобов'язання укласти договори про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території з виділенням окремих особових рахунків по сплаті послуг, слід відмовити, оскільки заявлення цих вимог є передчасним і безпідставним, так як позивач звертався до відповідача КМКП з питання укладення окремого договору про надання послуг з утримання житла та надання комунальних послуг, а також розподілу рахунку на оплату цих послуг, не вирішивши належно питання порядку користування жилим приміщенням.
Оскільки частка задоволених вимог позивача проти відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не підлягає чіткому арифметичному обчисленню, то судові витрати покладаються в рівних частках на сторону позивача та на сторону відповідача. ОСОБА_4 документально підтвердив судові витрати в розмірі 114, 70 грн., тому присудженню з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягає по 28, 67 грн. з кожної.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визначити такий порядок користування квартирою №47 будинку №33-а по м-ну Перемоги в м.Кузнецовську Рівненської області: у користування ОСОБА_4 виділяється ізольована жила кімната площею 11, 6 м2; у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділяється ізольована жила кімната площею 15,8 м2 з лоджією (площею 1,7 м2.).
Кухонну кімнату, коридор, ванну кімнату, вбиральню, вбудовану шафу залишити у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
У решті позову ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.
Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користь ОСОБА_4 по 28 (двадцять вісім) гривень 67 копійок судових витрат з кожної.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.