Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/4449/13-к
25.06.2013 року м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави:
головуючого - судді Логвінової О.В.,
з участю прокурора Захаркевича І.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
при секретарі Гагіній А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження за підозрою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, солдат строкової служби, в розпорядженні начальника навчального вузла зв'язку військової частини А3990, призваний ТЦК м. Київ 20.01.2012 року, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 1 КК України, суд, -
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин: 02.05.2013 року близько 20 год. солдат строкової служби ОСОБА_1, діючи всупереч вимогам ст.ст.4,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, бажаючи тимчасово ухилитися ввід виконання обов'язків військової служби, провести час на власний розсуд, не одержавши дозволу відповідного начальника, без поважних причин, покинув територію військового містечка №72 військової частини А3990 та вибув за місцем проживання своєї бабусі за адресою: АДРЕСА_1.
Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ст. 407 ч.1 КК України, як самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, але не більше місяця.
Під час досудового розслідування 17.06.2013 року між Полтавським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері радником юстиції ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав вину у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 6 (шість) місяців. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до ч.1 ст. 468, ст.. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим, а також прокурорм та обвинуваченим.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання та при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 407 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.407 КК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 самовільне залишив військову частину тривалістю понад три доби, але не більше місяця, а тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 407 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 377, 475 КПК України суд, -
Затвердити угоду від 17 червня 2013 року про визнання винуватості, укладену між Полтавським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері радником юстиції ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.407 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 6 (шість) місяців.
Роз'яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Міру запобіжного заходу у вигляді особистої поруки залишити до набрання вироком законної сили.
Строк покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Головуючий О.В. Логвінова