Справа № 2а-606/12
13.06.2013 Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Лободенка О.С.
при секретарі - Євтушенко А.С.
розглянувши у відкритому судовому провадженні в м. Кременчуці адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року та про зобов'язання подати суду звіт про виконання постанови суду,-
В січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій посилаючись на те, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року, яка набрала законної сили 04.08.2011 року, у адміністративній справі №2а-5158/2011р. за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень про призначення пенсії у зменшеному розмірі та зобов'язання призначити пенсію відповідно до вимог закону і надбавку до пенсії на сина-студента, а також здійснити перерахунок пенсії і виплату недоплаченої суми пенсії адміністративний позов було задоволено частково. Визнано незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо призначення заявнику пенсії в частині визначення розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії та визначення розміру пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок раніше призначеної йому пенсії та виплату недоплаченої пенсії, нарахованої виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством - відповідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року), з часу звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України, тобто з 17.11.2010 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Проте, станом на дату подання заяви до суду постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року у адміністративній справі №2а-5158/2011р. в повному обсязі виконана не була, чим, на думку заявника, порушені його права і законні інтереси. А тому з посиланням на статтю 267 КАС України заявник звернувся до суду з проханням застосувати до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області встановлені цією статтею заходи судового контролю за виконанням судових рішень у адміністративних справах.
Представник заявника ОСОБА_2 вимоги поданої заяви підтримав і пояснив, що станом на час розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 01.11.2011 року не виконує вищезазначену постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року у адміністративній справі №2а-5158/2011р. в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити пенсію ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення, встановленого відповідно до чинного законодавства, та в частині виплати ОСОБА_1 суми недоплаченої пенсії.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення заяви заперечував з тих підстав, що ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії, виходячи з вимог, зазначених у виконавчому листі №2а-5158/2011, виданому Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 09.09.2011 року. Проте, згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та згідно Законів України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” і “Про Державний бюджет України на 2013 рік” встановлено, що у 2011-2013 роках норми і положення статей 14, 22, 37 та 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2011-2013 роки. Крім цього, посилався на те, що заява ОСОБА_1 не є підставою для обов'язкового витребування судом звіту з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а тому вважав вимоги заявника необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви з огляду на наступне.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року у адміністративній справі №2а-5158/2011р. за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень про призначення пенсії у зменшеному розмірі та зобов'язання призначити пенсію згідно вимог закону і надбавку до пенсії на сина-студента, а також здійснити перерахунок пенсії і виплату недоплаченої суми пенсії позовні вимоги були задоволені частково. Визнано незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення ОСОБА_1 пенсії в частині визначення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії та визначення розміру пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити пенсію ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства - відповідно до частини 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року), з часу звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України, тобто з 17 листопада 2010 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої пенсії, нарахованої виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства - відповідно до частини 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року), з часу звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України, тобто з 17 листопада 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2013 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року у зв'язку із тим, що її було подано після закінчення строків апеляційного оскарження. Таким чином, постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року набрала законної сили і згідно вимог частини 5 статті 124 і частини 3 статті 129 Конституції України є обов'язковою до виконання на всій території України.
Згідно частини 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до вимог статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
З огляду на зазначене, постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити пенсію ОСОБА_1 і в частині зобов'язання виплати недоплачену ОСОБА_1 суму пенсії є обов'язковою до виконання.
Проте, як достовірно встановлено в судовому засіданні постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року в повному обсязі не виконана. Зобов'язання в частині обчислити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог закону виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області лише частково. На підтвердження цього суду наданий розрахунок пенсії ОСОБА_1 за його пенсійною справою №1602004266, згідно якого сума доплати до пенсії за період з листопада 2010 року по жовтень 2011 року склала 14666,55 грн. Разом з тим, вищезазначена постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року не містить кінцевого терміну обчислення і виплати пенсії ОСОБА_1, а тому часткове її виконання не може вважатись належним виконанням цього зобов'язання. До того ж за загальновизнаним принципом права, встановленим частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З огляду на зазначене, набуте заявником право на обчислення йому з 17.11.2010 року довічної пенсії за вислугу років на підставі частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону від 04.04.2006 року) з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, не підлягало перегляду у зв'язку із внесенням змін до пенсійного законодавства, які відбулися вже після набуття ним права на довічну пенсію за вислугу років, та після призначення йому з 17.11.2010 року довічної пенсії за вислугу років на підставі постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року у адміністративній справі №2а-5158/2011р. З огляду на те, що Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, пунктом 7 частини I якого Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” було доповнено пунктом 4, котрим встановлено, що у 2011 році норми і положення 14, 22, 37, частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, набрав чинності 19.06.2011 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 з військової служби і набуття ним права на довічну пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та після її фактичного призначення, то положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від “Про Державний бюджет України на 2011 рік” не могли бути легітимною підставою для зменшення з 01.11.2011 року розміру призначеної заявнику з 17.11.2010 року довічної пенсії за вислугу років, обчисленої згідно частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону від 04.04.2006 року) виходячи з розміру грошового забезпечення за останньої штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Аналогічним чином не могли бути такою підставою і норми пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” та пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”, яким установлено, що у 2012-2013 роках норми і положення статей 14, 22, 37 та 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012-2013 роки, оскільки вказані Закони набрали чинності з 01.01.2012 та з 01.01.2013 року, відповідно, і не містять положень про надання їм зворотної сили.
Тому є неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення заявнику з 01.11.2011 року розміру раніше призначеної йому з 17.11.2010 року довічної пенсії за віком на підставі вищезазначеної постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року у адміністративній справі №2а-5158/2011р.
В частині ж зобов'язання виплати недоплаченої ОСОБА_1 суми пенсії постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року взагалі залишається невиконаною. Посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення повного перерахунку пенсії ОСОБА_1 і виплати йому недоплачених сум пенсії не може бути легітимною підставою для невиконання вищезазначеного судового рішення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так Європейський Суд з прав людини під час розгляду справ проти України щодо невиконання судових рішень неодноразово зазначав:
-“Для цiлей статтi 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду” (п. 43 рішення Європейського Суду від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України” (заява №60750/00). “Це створює для держави обов'язок створити систему виконання рішень, яка була б ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання без неналежних затримок” (п. 84 рішення Європейського Суду від 7 червня 2005 року у справі “Фуклев проти України” (заява №71186/01).
- “Держава-відповідач повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією” (п. 38 рішення Європейського Суду від 11 грудня 2008 року у справі “Антонюк проти України” (заява №17022/02).
- “Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади” (п. 54 рішення Європейського Суду від 15 жовтня 2009 року у справі “ОСОБА_4 проти України” (заява №40450/04).
Отже, невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області обчислити пенсію ОСОБА_1 з огляду на припинення виплати пенсії за судовим рішенням з 01.11.2011 року і в частині зобов'язання виплати недоплачену ОСОБА_1 суму пенсії є неправомірним, а тому заява ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підлягає задоволенню.
Щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати суду звіт про виконання постанови, суд вважає за необхідне зазначити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтею 181 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені статтею 267 КАС України, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Заявник, звертаючись до суду із зазначеними вище вимогами, порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначений в статті 267 КАС України, що встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах: це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення, та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині).
За приписами частин 9 та 10 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу. Отже, прийняття судом рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком.
При цьому згідно частини 12 статті 267 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу. З огляду на це, та враховуючи, що у зв'язку з тим, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23.04.2012 року у адміністративній справі №2а-607/12 було визнано незаконною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного управління юстиції у Полтавській області від 27.12.2011 року про закінчення виконавчого провадження ВП №28817212 з примусового виконання вищезазначеної постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року і постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного управління юстиції у Полтавській області від 01.04.2013 року виконавче провадження було відновлено, суд доходить висновку, що судовий контроль за виконанням постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року має відбуватись саме у порядку, встановленому статтею 181 КАС України. А тому заява ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати суду звіт про виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-19, 71,159-163, 167, 267 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року та про зобов'язання подати суду звіт про виконання постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.05.2011 року в частині зобов'язання обчислити пенсію ОСОБА_1 з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства - відповідно до частини 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року) з 1 листопада 2011 року, а також в частині зобов'язання виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої пенсії, нарахованої виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до законодавства - відповідно до частини 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції Закону України від 04 квітня 2006 року), з часу звільнення з військової служби в органах Служби безпеки України, тобто з 17 листопада 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 грн. 10 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти діб з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги у випадку її неподання або розгляду справи Харківським Апеляційним Адміністративним судом, якщо ухвалу не скасовано.
Суддя: