Справа №2/333/739/13
812/11047/12
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
27 травня 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
при секретарі Жанжаровій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, Запорізька міська рада про виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, -
встановив:
ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунарський відділ Управління державної міграційної служби в Запорізькій області про виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, в якому просить виселити усіх мешканців з квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 19.10.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії, згідно з умовами якого, позивач надав останній кредит у сумі 265 000 грн. Того ж дня, між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору було укладено іпотечний договір.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору, позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, рішенням якого від 24.12.2010 року позов банка було задоволено та прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1
17.05.2012 року позивач надіслав відповідачам вимоги про добровільне звільнення з квартири (предмета іпотеки), разом із тим, відповідачі не виселилися та заборгованість по кредиту не погасили. За заявою позивача від 14.11.2012 року було відкрито виконавче провадження за рішенням суду.
Під час судового розгляду, на підставі даних адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Запорізькій області, позивач уточнив свої позовні вимоги відносно кількості осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_2А.) щодо яких , просив суд виселити із спірного приміщення.
Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просила на підставі ч.2 ст.158 Цивільно-процесуального кодексу України розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі та їх представник ОСОБА_5 повідомлені судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися і не повідомили суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причини неявки відповідачів та його представника, повідомлених належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та місце розгляду справи. Представник Управління державної міграційної служби в Запорізькій області надав суду заяву про розгляд справи без його участі та просив прийняти рішення на розсуд суду. Відповідно до вимог ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
19.10.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 680, згідно з умовами якого, позивач надав останній кредит у сумі 265 000 грн. на споживчі цілі (а.с. 4-6).
Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 680-іф. Згідно умов іпотечного договору предметом іпотеки є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № 187 на право власності від 30.01.2001 року, видане Запорізьким міськжитлоуправлінням Запорізької міської ради (а.с. 7-8).
У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 680 від 19.10.2007 року, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 19.10.2007 року - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, з прилюдних торгів (а.с. 9-11).
Згідно даних адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Запорізькій області у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 23-24).
На виконання вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку», 17.05.2012 року відповідачам ПАТ «Державний ощадний банк України» була надіслана письмова вимога про виселення (а.с. 13-14). Встановлено, що відповідачі в добровільному порядку з квартири не виселилися.
Станом на теперішній час на примусовому виконанні у Комунарському ВДВС ЗМУЮ перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1057, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 07.11.2012 року щодо звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки.
Відповідно інформаційній довідці з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.04.2013 року ОСОБА_2 є власником квартир за адресами: АДРЕСА_3; м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_4; м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.18, прим.7.
Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У ч.ч. 2, 3 ст.40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.43 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
В силу ст. 3 ч. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи законне перебування в житлі за певною адресою.
Вирішення в судовому порядку питання про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, що у свою чергу є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в цьому випадку не є необхідним, оскільки втрата права користування жилим приміщенням є наслідком скасування запису про реєстрацію права власності на жиле приміщення у колишнього номінального власника житла. Тобто особа, яка не має права користування жилим приміщенням, не може визнаватися судом такою, що втратила право користування цим житловим приміщенням.
Оскільки відповідачі, проживаючи у квартирі, яка була передана в іпотеку і на яку було звернуто стягнення з метою примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, в добровільному порядку у встановлений законом строк не звільнили спірну квартиру, то суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.543, 544, 553, 554, 611, 617, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 40-41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.10, 57, 58, 60, 88, 209, 214-215, 224-233 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Управління державної міграційної служби в Запорізькій області, Запорізька міська рада про виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного - задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з квартири АДРЕСА_5 без наданні іншого приміщення зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Комунарському відділі Управління державної міграційної служби в Запорізькій області.
Cтягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.149, р/р 37399926505, ЄДРПОУ 02760363, МФО 313957) 1076 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок витрат по сплаті позивачем судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод