Справа №295/6448/13-ц
Категорія 52
2/295/2232/13
27.06.2013 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
при секретарі - Андрушко І.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 державного технологічного університету, санаторію профілакторію ОСОБА_5 державного технологічного університету, ОСОБА_5 обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2013 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 10.10.2012 року працює на посаді медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету санаторію-профілакторію ОСОБА_5 державного технологічно університету, який є відокремленим структурним підрозділом університету. Фінансування санаторію-профілакторію ЖДТУ здійснюється частково виконавчою дирекцією ОСОБА_5 обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та частково ОСОБА_5 державним технологічним університетом згідно договору сторін від 09.02.2012 року № 60\1. Вона відпрацювала в повному обсязі, виконуючи свої обов'язки, але нарахована їй заробітна плата з січня 2013 року по час звернення до суду в сумі 1666,92 грн. залишається не виплаченою у зв'язку зі спором, який виник між Фондом соціального страхування та адміністрацією санаторію-профілакторію, а також через припинення фінансування санаторію-профілакторію Фондом соціального страхування, що призвело до вимушеного простою санаторію-профілакторію ЖДТУ без вини працівників на невизначений час (наказ № 15 від 18.02.2013 року.). На колективні звернення до виконавчої дирекції ОСОБА_5 обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності отримав відповідь, що всі виплати по заробітній платі з 01.01.2013 року здійснюються власником, тобто відповідачем ЖДТУ, який ніяких дій щодо вирішення подальшого функціонування санаторію-профілакторію ЖДТУ та питань виплати заборгованості із заробітної плати не здійснює до теперішнього часу. У позові вказує, що заборгованість не виплачено, що завдає їй моральних страждань, оскільки вона знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь 1666,92 грн. заборгованості з виплати заробітної плати та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, посилаючись обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_5 державного технологічного університету у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що обов'язок з виплати позивачу заборгованості по заробітній платі має бути покладений на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як передбачено Порядком часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року № 16 (із змінами). При цьому зауважила, що підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні, оскільки вона не довела факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок невиплати їй заробітної плати.
Представник відповідача санаторію-профілакторію ОСОБА_5 державного технологічного університету у судовому засіданні також позов не визнав, не заперечуючи наявності заборгованості з виплати позивачу заробітної плати, та пояснив, що така заборгованість має бути виплачена саме Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, так як останній з січня 2013 року припинив фінансування санаторію-профілакторію.
Представник відповідача ОСОБА_5 обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у судовому засіданні також позов не визнала та надала пояснення про те, що припинення фінансування санаторію-профілакторію ОСОБА_5 державного технологічного університету було пов'язане з тим, що на 2013 рік не було укладено відповідного договору між ОСОБА_5 обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ОСОБА_5 державним технологічним університетом, і при перевірці було виявлено порушення використання коштів фонду, у зв'язку з чим фінансування оплати праці працівників санаторію-профілакторію було припинено, але фонд не є роботодавцем позивача і не уповноважений здійснювати виплату їй заробітної плати.
Суд, заслухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом встановлено, що згідно наказу № 43 від 10.10.2012 року позивач прийнята на роботу на посаду медичної сестри фізіотерапевтичного кабінету санаторію-профілакторію ОСОБА_5 державного технологічно університету, підтвердженням чому є запис у трудовій книжці позивача.
Як убачається з довідки про заробітну плату та інші прибутки № 27 від 24.04.2013 року, виданої санаторієм-профілакторієм ОСОБА_5 державного технологічного університету, заробітна плата позивача за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року в сумі 1666,92 грн. не виплачена у зв'язку з відсутністю фінансування на 2013 рік.
Згідно наказу головного лікаря санаторію-профілакторію ОСОБА_5 державного технологічно університету № 15 від 18.02.2013 року: «Вимушено, з 18.02.2013 року до невизначеного терміну рахувати як дні простою».
Також суд встановив, що виникнення заборгованості з виплати заробітної плати позивачу було пов'язане з припиненням часткового фінансування санаторію-профілакторію ОСОБА_5 державного технологічно університету Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку зі спірними відносинами, що виникли між ОСОБА_5 обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ОСОБА_5 державним технологічним університетом.
Зважаючи на те, що позивач перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_5 державним технологічним університетом, який як роботодавець зобов'язаний у визначені статтею 115 КЗпП України строки здійснювати регулярну виплату своєму працівнику - позивачу заробітну плату, однак з 01.01.2013 року таку виплату припинив, тому за таких обставин суд стягує з нього на користь позивача суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 1666,92 грн.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами) роз'яснено, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок невиплати відповідачем ОСОБА_5 державним технологічним університетом позивачу заробітної плати за період з 01.01.2012 року по теперішній час, порушується право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, чим позивачу було завдано моральних страждань, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Однак заявлений позивачем розмір на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди нею достатньою мірою не підтверджений, а тому суд вважає за можливе задовольнити її позов в цій частині частково і визначає, що на відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди з указаного відповідача, який є роботодавцем, підлягає стягненню 200 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_5 державного технологічного університету на користь держави судовий збір.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 державного технологічного університету на користь ОСОБА_1 1666,92 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят шість гривень дев'яності дві копійки) заборгованості з виплати заробітної плати за вирахування податків та обов'язкових платежів та 200 грн. (двісті гривень) на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 державного технологічного університету на користь держави судовий збір в сумі 344,10 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Л.М. Семенцова