Справа №2-32/12
Категорія 29
2/295/7/13
19.06.2013 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
при секретарі - Андрушко І.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання трудових обов'язків, -
У грудні 2008 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, на обґрунтування якого вказав, що 14.11.2008 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, який на автомобілі НОМЕР_1 з причепом ВЕRGЕR SAPL 24L д.н.з. АМ 0724 XX рухався по шосе Київ - Чоп в напрямку м. Броди Львівської області. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказаному автомобілю, який належить на праві власності позивачу, було завдано механічних пошкоджень, у зв'язку з якими автомобіль не підлягає відновленню, що підтверджується авто-товарознавчим дослідженням № 254 від 19.11.2008 року. Відповідно до пункту 4.4 контракту від 10.11.2008 року у випадку пошкодження автомобіля або автопричепа з вини водія, останній зобов'язується відшкодувати його у найкоротший термін за свій рахунок або внести кошти в касу підприємства. Окрім того, з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивача зазнав збитків, тому зменшивши розмір позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача: 111328,00 грн. - збитки, завдані транспортному засобу ІVЕСО Еuгоstаг д.н.з. НОМЕР_2; 2602,62 грн. - збитки, завдані транспортному засобу ВЕRGЕR SAPL 24L д.н.з. АМ 0724 XX; 920,00 грн. - витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження; 6660,80 грн. - штраф за зрив строків завантаження (920 євро за курсом НБУ станом на 14.11.2008 року), а всього 121515,42 грн. завданого матеріального збитку.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, посилаючись обставини, викладені в позовній заяві, пояснивши, що відповідач як водій ТОВ «Дейв Експрес» зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяну ним шкоду внаслідок пошкодження транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки така шкода була завдана під час виконання ним трудових обов'язків, а також у зв'язку з тим, що її відшкодування передбачене п. 4.4 контракту та умовами договору про повну матеріальну відповідальність. Тому на відповідача має бути покладна повна матеріальна відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, так як вважає, що відповідач може відповідати за заподіяну ним шкоду в межах середнього заробітку. При цьому пояснив, що посада водія не віднесена до переліку посад працівників, з якими підприємством можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність, у його обов'язки не входило обслуговування товарно-матеріальних цінностей і посада водія не передбачає укладення з ним особливої форми трудового договору - контракту.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 130 КЗпП України визначені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників. Так, згідно ч. 1 цієї статті працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Право роботодавця притягнути працівника до матеріальної відповідальності виникає за наявності таких юридичних фактів: 1) порушення працівником трудових обов'язків; 2) наявність прямої дійсної шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням і шкодою; 4) вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
Стаття 138 КЗпП України передбачає, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
За змістом ст. 133 КЗпП України, яка визначає випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників, у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені ст. 134 КЗпП України, зокрема, за п. 1 ч. 1 цієї статті відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як убачається з постанови Богунського районний суду міста Житомира від 23.01.2009 року (а.с. 56), 14.11.2008 року о 14-40 год. ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_3 на 395 км + 494 м автошляху Київ-Чоп, і внаслідок технічної несправності відбувся розрив шини правого переднього колеса, через що водій не справивився з керуванням та допустив з'їзд автомобіля в кювет, зазначений транспортний засіб було пошкоджено. У постанові також вказано, що своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене, ст. 124 КУпАП. Цією ж постановою його визнано винним у вчиненні даного правопорушення, але оскільки на час розгляду справи строк притягнення до адміністративної відповідальності скінчився, тому провадження у справі закрито.
Судом встановлено, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 254 від 19.11.2008 року матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу ІVЕСО Еuгоstаг д.н.з. НОМЕР_2 ТОВ «Дейв Експрес» в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить 111328, 87 грн., а згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 255 від 19.11.2008 року матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу ВЕRGЕR SAPL 24L д.н.з. АМ 0724 XX ТОВ «Дейв Експрес» в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить 2606,62 грн. (а.с. 16-34).
11.11.2008 року відповідач був прийнятий на роботу ТОВ «Дейв Експрес» на посаду водія згідно наказу № 62 від 11.11.2008 року, а також 10.11.2008 року з ним було укладено трудовий контракт строком на 5 років (а.с. 78-80). Пунктом 4.4. трудового контракту визначено, що у випадку пошкодження автомобіля або автопричепа з вини робітника, останній зобов'язаний відновити його у найкоротші терміни за свій рахунок або внести кошти в касу підприємства в розмірі, встановленому керівництвом підприємства.
Однак, виходячи з того, що згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору і сфера його застосування визначається законами України, тому оскільки законодавством України не передбачено необхідності укладання з водієм контракту, а відповідач був прийнятий на роботу на підставі безстрокового трудового договору 11.11.2008 року, тому умови контракту, зокрема в частині відшкодування шкоди роботодавцю, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Посилання представника позивача на умови договору про повну матеріальну відповідність (без зазначення дати його укладення), укладеного між відповідачем та підприємством, як на підставу покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, спростовується Переліком посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, який затверджено Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року № 447/24, що діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
Цей перелік не підлягає розширювальному тлумаченню. Розділ перший Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року № 447/24 визначає посади працівників, з якими можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність, а в розділі другому вказані роботи, при виконанні яких цими працівниками, на них може бути покладено повну матеріальну відповідальність.
У п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року роз'яснено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Договори про повну матеріальну відповідальність із працівниками, чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані, юридичної сили не мають. Тож оскільки у зазначеному переліку не вказано посади водія, яку займав відповідач на ТОВ «Дейв Експрес», тому такий договір є юридично неспроможним, що унеможливлює покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за заподіяння збитків пошкодженням транспортних засобів при виконанні трудових обов'язків.
У такому випадку суд покладає на відповідача як на винну особу обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди в розмірі середньомісячної заробітної плати, враховуючи, що за заподіяння роботодавцю внаслідок пошкодження належних йому транспортних засобів при виконанні відповідачем трудових обов'язків він зобов'язаний нести лише обмежену матеріальну відповідальність на підставі статей 132 та 133 КЗпП України.
Зважаючи на те, що сторонами не надано відомостей про заробітну плату відповідача за фактично відпрацьований ним час на ТОВ «Дейв Експрес», який становить менше двох місяців, про що повідомили сторони та ними не опорюється, тому ця обставина не підлягає доказуванню згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, суд, визначаючи розмір середньомісячного заробітку останнього, виходить з розміру мінімальної заробітної плати по Україні за два останній місяці перед заподіянням позивачу матеріальної шкоди, а саме за вересень та жовтень 2008 року. Таким чином, оскільки у вересні 2008 року мінімальна заробітна плата становила 525,00 грн., а в жовтні 2008 року - 545 грн., тому на відшкодування матеріальної шкоди з відповідача підлягає стягненню середній показник мінімальної заробітної плати за вказані місяці, а саме 535,00 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі, пропорційному до розміру задоволених вимог, в сумі 51,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 21, 130, 132, 133, 134, 135-1, 138 КЗпП України, Переліком посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженим Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року № 447/24, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» 535,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 51,00 грн. судового збору та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 704,00 (сімсот чотири) грн.
У задовленні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М. Семенцова