Справа №812/7066/12
Провадження №2/333/167/13
рішення
Іменем України
10 червня 2013 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Тучкова С.С.,
при секретарі Єфімовій М.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №812/7066/12 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 міської ради про скасування розпорядження Комунарської районної адміністрації ОСОБА_7 міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору дарування, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» в особі Філії «ОСОБА_7 регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»», Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Запорізькій області, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому зазначив, що з 2005 року разом з відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з одруженням знявся з реєстрації за зазначеною вище адресою, однак у 2007 році шлюб було розірвано, після чого позивач продовжив постійно проживати у згаданій вище квартирі разом з відповідачами як член сім'ї наймача, вів з ними сумісне господарство, брав участь у витратах на утримання квартири, сплачував за житло, однак не реєструвався у цій квартирі. У 2006 році відповідачі приватизували спірну квартиру без участі позивача, у зв'язку з чим квартира стала спільною власністю відповідачів, про що Комунарською районною адміністрацією ОСОБА_7 міської ради було видане розпорядження № 1609 від 24.07.2006 р., і оформлене свідоцтво про право власності на житло № 25186. У подальшому відповідач ОСОБА_6 подарувала свою частку у спірній квартирі відповідачу ОСОБА_5 на підставі Договору дарування від 12.03.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 955. Вважаючи, що зазначеними діями відповідачів було порушене його право на участь в приватизації жилого приміщення, в якому він постійно проживав, посилаючись на ст. ст. 4, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 65, 65-1, 71 Житлового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 328 Цивільного кодексу України, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № 25186, видане на ім'я відповідачів, скасувати розпорядження Комунарської районної адміністрації ОСОБА_7 міської ради № 1609 від 24.07.2006 р. в частині передання спірної квартири у власність відповідачів, визнати недійсним договір дарування спірної квартири від 12.03.2012 р.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2012 р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і кредит» як особу, на чиї права та законні інтереси може вплинути рішення суду, оскільки на час розгляду справи банк є іпотекодержателем спірної квартири (підстава - заява банку від 10.10.2012 р. про залучення до участі у справі, а.с. 44)
24.01.2013 р. представником позивача ОСОБА_1 були подані заяви про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7 міської ради та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, а також про виключення з числа відповідачів по справі Комунарської районної адміністрації ОСОБА_7 міської ради у зв'язку з її ліквідацією без правонаступництва, та ОП «ОСОБА_7 міжміське бюро технічної інвентаризації» у зв'язку з переданням повноважень на вчинення реєстраційних дій з нерухомим майном до Державної реєстраційної служби України.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2013 р. зазначені заяви представника позивача були задоволені, в якості третіх осіб до участі у справі були залучені ОСОБА_7 міська рада та Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Запорізькій області, ОП «ЗМБТІ» виключене з кола відповідачів. В частині вимог до Комунарської районної адміністрації ОСОБА_7 міської ради провадження у справі закрито.
За заявою позивача (а.с.178), ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 р. (а.с.180), ОСОБА_7 міська рада залучена до участі у розгляді справи в якості відповідача, як особа яка делегувала свої повноваження щодо приватизації житла на даний час вже ліквідованій Комунарській районній адміністрації ОСОБА_7 міської ради (а.с.108).
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, з посиланням на додані до позову матеріали.
Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради проти задоволення позову заперечує. Вказував на те, що оскаржувані документи оформлені Комунарською районною адміністрацією ОСОБА_7 міської ради з дотримання вимог чинного законодавства та на підставі документів поданих сторонами.
Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» проти позову заперечувала з посиланням на безпідставність та необґрунтованість позову, просила у позові відмовити повністю. По суті позову пояснила, що, приватизація спірної квартири відбулась з дотриманням чинного законодавства, оскільки позивач не був зареєстрований і фактично не проживав у спірній квартирі на момент приватизації, а тому не мав права на участь у ній і його права не були порушені.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомленим належним чином, причини неявки суду не надав.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, позов визнала, про що подала письмову заяву (а.с. 58), в якій зазначила, що влітку 2006 року дійсно одноосібно займалась приватизацією спірною квартири. Помилково вважаючи, що право на участь в приватизації мають лише особи, які зареєстровані у відповідному жилому приміщенні, вона не вказала у довідці про склад родини свого старшого сина ОСОБА_4, оскільки він на той час був зареєстрований за іншою адресою. У подальшому про факт приватизації вона не повідомила ЖЕУ «Оселя». Просила суд розглянути справу без її участі та позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав. В заперечення проти позову пояснив, що позивач знав про те, що їх мати збирала документи на приватизацію спірної квартири, однак не включила його у відповідну довідку через те, що позивач на той був зареєстрований у квартирі своєї колишньої дружини. Враховуючи те, що позивач знав про факт приватизації, відповідач ОСОБА_5 просив суд у позові відмовити на підставі ст. ст. 257, 267 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності для таких вимог.
Третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з'явилася, просила розглянути справи без участі її представника через велике навантаження справ, пояснень чи заперечень по суті позову не подала.
Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомленим належним чином, причини неявки суду не надав.
Відповідно до вимог ст.169 Цивільного процесуального кодексу України їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та третіх осіб приватного нотаріуса ОСОБА_8 і Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_4 є сином відповідача ОСОБА_6 та братом відповідача ОСОБА_5.
До реєстрації шлюбу з ОСОБА_9, позивач був зареєстрований у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка на той час приватизована ще не була.
Після одруження з ОСОБА_9, позивач знявся з реєстрації за адресою спірної квартири та зареєстрував своє місце проживання у квартирі дружини, за адресою: АДРЕСА_2, де був зареєстрований з 30.05.2006 року по 25.07.2012 року (а.с.14).
Влітку 2006 року, після зняття з реєстрації місця проживання позивача, спірна квартира була приватизована відповідачами (його матір'ю та братом), про що 24 липня 2006 року Комунарською районною адміністрацією ОСОБА_7 міської ради було видане свідоцтво про право власності на житло № 25186 (підстава - розпорядження голови райадміністрації № 1609р від 24.07.2006 р.). Згідно зазначеного свідоцтва спірна квартира стала спільною частковою власністю відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5, кожному з яких належало по ? частці (а.с. 8).
12 березня 2007 року між вказаними відповідачами був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8 (зареєстровано в реєстрі за № 955), за яким відповідач ОСОБА_6 подарувала належну їй ? частку спірної квартири відповідачу ОСОБА_5, на підставі чого 22.03.2007 р. право власності за цю частку було зареєстроване за ОСОБА_5 та він став одноосібним власником спірної квартири.
17 липня 2007 року Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_7 міського управління юстиції було видане свідоцтво серії 1-ЖС № 035052 про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_10 (а.с. 6).
04 травня 2007 року відповідач ОСОБА_11 передав спірну квартиру в іпотеку ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» на підставі Іпотечного договору № 1588-0451, в забезпечення виконання зобов'язань громадянкою ОСОБА_12 перед зазначеним банком за Кредитним договором № 1588-057МБ від 04.05.2007 р. (а.с. 42-43).
25 липня 2012 року позивач, зареєстрував місце проживання у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14).
Оцінюючи доводи сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо факту постійного проживання позивача у спірній квартирі без реєстрації місця проживання, в період коли спірна квартира була приватизована відповідачами, суд виходить з наступного:
За змістом уточненої позовної заяви від 05.02.2013 р. (а.с.102-105) вбачається, що позовна вимога про встановлення факту проживання позивача у спірній квартирі коли вона була приватизована відповідачами, суду не заявлялася. В силу положень цивільного законодавства про диспозитивність судового процесу, закріплених в ст.11 ЦПК України, суд не може вийти за межі позовних вимог в частині встановлення факту постійного проживання.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування розпорядження про приватизацію спірної квартири та визнання недійсним свідоцтва про право власності, суд виходить з таких фактичних обставин:
Позивач та відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнали обставини справи щодо фактичного проживання позивача у спірній квартирі без реєстрації місця проживання, на час її приватизації. За загальним правилом дані обставини доказуванню не підлягають.
Проте, відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд критично оцінює визнання відповідачами обставин щодо фактичного місця проживання позивача на час приватизації спірної квартири, оскільки вони не підтверджені жодним письмовим доказом та спростовуються іншими наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
З довідки від 02.04.2007 року (а.с.127) вбачається, що позивач не зазначений у складі сім'ї, серед осіб які проживають у спірній квартирі.
Не зазначений позивач і серед осіб, які проживають, прописані в квартирі в Актах огляду нерухомості, що знаходиться в іпотеці (а.с.128-130).
Аналогічна інформація міститься в документах, які подавалися на приватизацію спірної квартири (а.с.193-194).
Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч.1 ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Вбачається, що позивач, як особа ІНФОРМАЦІЯ_2, після зняття з реєстрації місця проживання у спірній квартирі (30.05.2006 року) не міг належати до членів сім'ї, що залишилися там проживати - як дитина наймача на час приватизації квартири влітку 2006 року.
На підставі тієї ж норми, позивач не може бути віднесений до кола осіб, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, оскільки з часу зняття позивача з реєстрації у спірній квартирі (30.05.2006 р.) до її приватизації (24.07.2006 р.) минуло замало часу для постійного проживання.
Окрім того, суд виходить з правила частини другої ст.3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому, до числа таких осіб, не входить особа, яка хоча і проживала спільно, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Судом встановлено, що на час приватизації спірної квартири, позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_9 та був зареєстрований у квартирі за місцем проживання дружини.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
За наведеного, суд доходить висновку що позивач на час приватизації квартири не належав до осіб, які постійно мешкають у цій квартирі, оскільки з реєстрації місця проживання він був знятий. В силу вище зазначених положень Закону до членів сім'ї наймача позивач не належав за віком та фактом перебування у шлюбі. Підстав вважати позивача тимчасово відсутнім на час приватизації спірної квартири, також не має.
Пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 р. № 56, у редакції, що діяла станом на момент здійснення приватизації спірної квартири, також було передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до п. п. 18, 20, 21 згаданого Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення (додатки 4, 5). У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
У Довідці про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ним приміщення та у Заяві про оформлення передачі у спільну часткову власність комунальної квартири (а.с.193-195), які подавалися відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в процесі приватизації спірної квартири, відсутні будь-які відомості про позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведеного суд доходить до висновку, що оскаржувані розпорядження та свідоцтво, прийняті Комунарською районною адміністрацією ОСОБА_7 міської ради в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У документах які подавалися в процесі приватизації були відсутні будь-які відомості про позивача, і підстав включати до вказаних документів позивача - не було.
Вбачається, що приймаючи оскаржувані розпорядження та свідоцтво, Комунарська районна адміністрація ОСОБА_7 міської ради виконувала делеговані повноваження ОСОБА_7 міської ради, у зв'язку з чим саме ОСОБА_7 міська рада є належним відповідачем у справі після ліквідації уповноваженої нею особи на вирішення питань з приватизації державного житлового фонду у Комунарському районі м. Запоріжжя - Комунарської районної адміністрації ОСОБА_7 міської ради.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування спірної квартири та скасування реєстрації права власності, суд виходить з наступного:
Відповідно до п.2 оскаржуваного Договору дарування від 12 березня 2007 року слідує, що відчужувана частка квартири була зареєстрована за дарувальником у встановленому законом порядку та належним чином.
Будь-які докази на підтвердження фактів встановлених нотаріусом при посвідченні оскаржуваного правочину, в частині належності відчужуваної частки спірної квартир дарувальнику та/або порушення законних прав та інтересів позивача оскаржуваним правочином, до матеріалів справи не надано. Відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження позовних вимог в частині скасування реєстрації права власності, проведеної на підставі оскаржуваного правочину
Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Підстав які б вказували на обмеження власника 1/2 частини спірної квартири, у праві на розпорядження нею на власний розсуд та/або суперечність оскаржуваного правочину Закону, в ході розгляду справи встановлено не було.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для застосування строків позовної давності, про що відповідач ОСОБА_5 подавав відповідну заяву, не має.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду не підлягають стягненню з відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 319 ЦК України, ст.ст. 3, 6 СК України, ст.64 ЖК України, ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 міської ради про скасування розпорядження Комунарської районної адміністрації ОСОБА_7 міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору дарування, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_7 міського нотаріального округу ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» в особі Філії «ОСОБА_7 регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»», Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Запорізькій області, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков