Cправа № 333/2006/13-ц
18.06.2013 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.
при секретарі Кунець В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Аптечне обєднання «Фармація» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини. Відповідно до акту ревізії фінансової діяльності ОКП «АО Фармація» за період з 01.07.2009 р. по 01.12.2011 р. №810/0004 від 01.02.2012 р. Запорізькою державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Запорізькій області встановлено, що колишнім керівником ОКП «АО Фармація» ОСОБА_1 через прийняття до сплати робіт, вартість яких було завищено, в 2009 р. зайво витрачено кошти ОКП «АО «Фармація» та завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1317,31 грн.
Позивач вказує, що даним Актом ревізії встановлено, що 01.07.2009 року між позивачем та ПП «Техстроймонтаж - 2000» було укладено договір підряду № 09-0107, відповідно до якого ПП «Техстроймонтаж - 2000» виконав загальнобудівничі та ремонтні роботи, а позивач оплатив їх в повному обсязі. В порушення п.3.3.10.1 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 ПП «Техстроймонтаж - 2000» включено до акту виконаних підрядних робіт форми КБ-2в № 1 за вересень 2009 року витрати на улаштування біотуалету, який відповідно до технічних умов не потребує підключення до внутрішніх водопровідних та каналізаційних мереж, проте ПП «Техстроймонтаж - 2000» застосовані норми, які використовуються для установки компактів, чаш напільних та зливів лікарняних, що призвело до завищення обсягів виконання робіт на загальну суму 104,45 грн.
22.07.2009 року між позивачем та ПП «Техстроймонтаж - 2000» було укладено договір підряду № 02-2207, відповідно до якого ПП «Техстроймонтаж - 2000» виконав загальнобудівничі та ремонтні роботи, а Позивач у повному обсязі оплатив їх вартість. В порушення п. 3.1.22 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених вищезазначеним наказом Держбуду України, до актів виконаних робіт типової форми КБ-2в за вересень 2009 року № 1 та №КБ-2в за серпень 2009 року без номеру ПП «Техстроймонтаж - 2000» було включено відрахування коштів на фінансування та матеріально-технічне забезпечення сільських пожежних команд в сільських населених пунктах, що не мають підрозділів державної пожежної охорони у розмірі 3% на загальну суму 835,20 грн.
01.10.2009 року між позивачем та ПП «Техстроймонтаж - 2000» було укладено договір підряду № 09-0110, відповідно до якого ПП «Техстроймонтаж - 2000» виконав загальнобудівничі та ремонтні роботи, а Позивач у повному обсязі оплатив їх вартість. В ході проведення контрольних обмірів робіт, виконаних ПП «Техстроймонтаж - 2000»
виявлено невідповідність фактично виконаних обсягів робіт обсягам, вказаним в акті виконаних робіт, а саме при укладанні кабель каналу Позивачем було прийнято від ПП «Техстроймонтаж - 2000» обсяг вказаних робіт на 13 метрів більше, ніж виконано фактично, чим порушено п.3.3.10.1 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених вищевказаним наказом, що призвело до завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 377,66 грн.
Позивач вказав, що через прийняття колишнім керівником підприємства - ОСОБА_1 до сплати робіт, вартість яких було завищено, витрачено кошти підприємства та завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1317,31 грн.
На підставі вищевказаного позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1317,41 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та понесені судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що вони не обґрунтовані, також зазначив, що позивач пропустив строк звернення з даним позовом, в зв'язку з чим просив застосувати позовну давність і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухав пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем, а саме в період з 02.03.2009 р. по 23.12.2010 р. ОСОБА_1 виконував обов'язки генерального директора ОКП «АО «Фармація».
23.12.2010 р. ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надані лише акти приймання ОКП «АО «Фармація» виконаних ПП «Техстроймонтаж-2000» підрядних робіт за серпень-жовтень 2009 року, довідка вартості виконаних робіт, при цьому з даних актів не можливо встановити, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача спричинена матеріальна шкода позивачу на яку він посилається в позові. Позивач, в своєму позові, як на доказ обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Акт ревізії складений Запорізькою державною фінансовою інспекцією Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, при цьому, даний акт не доданий позивачем до позову, також не був наданий суду під час розгляду справи.
Таким чином, позовні вимоги позивача не обґрунтовані належними доказами.
Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
В позові позивач зазначає, що довідався про спричинену йому матеріальну шкоду колишнім працівником ОСОБА_1 з вищезазначеного Акту ревізії складеного 01.02.2012 р. З даним позовом позивач звернувся лише 15.03.2013 р. Таким чином встановлено, що позивач, без поважних причин пропустив строк звернення до суду з даними позовними вимогами.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та за даними правовідносинами, відповідно до ст.333 КЗпП України, цей строк встановлений тривалістю один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі та сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів", якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що клопотання відповідача про застосування позовної давності є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі вищевказаного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. 233 КЗпП України, ст..ст. 256, 267 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Аптечне обєднання «Фармація» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1317,31 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.Й. Наумова