Справа № 22-ц/796/7395/2013 Головуючий у 1 інстанції - Волкова С.Я.
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
25 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2013 у справі за позовом Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про зобов'язання відновити становище, -
У листопаді 2012 року Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу до Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) звернулось до суду з позовом ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про зобов'язання відновити становище, посилаючись на те, що у серпні 2012 року до Управління звернувся ОСОБА_2 щодо протиправних дій його сусідки ОСОБА_3 З метою з'ясування фактичних обставин справи представниками Управління здійснено перевірку об'єкту культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1, за наслідками якої складений акт від 29.08.2012 та винесений припис №51/п від13.09.2012 про порушення у сфері охорони культурної спадщини. Просить постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені грати та часткове бетонне перекриття на балкон з квартири АДРЕСА_1, демонтувати самовільно влаштовану цегляну кладку у вікні зазначеної квартири, демонтувати самовільно влаштований дверний отвір до світлового ліхтаря з боку квартири №8 зазначеного будинку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2013 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 22.04.2013 позивачем подано апеляційну скаргу, так, як вважає, що рішення суду було прийнято без проведення правової оцінки обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2013 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Також, 22.04.2012 третьою особою ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, яка мотивована порушенням судом норм процесуального права в частині відсутності оцінки суду наявних в матеріалах справи доказів, їх належність, допустимість, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності. Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подану ними апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог, а також підтримав апеляційну скаргу подану третьою особою.
Представник третьої особи підтримав власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу Управління охорони культурної спадщини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у листах від 22.01.2013 № 165 та від 30.01.2013 позивач інформував відповідача про те, що вважає вимоги припису № 51-п від 13.09.2012 виконаними, що при вивченні та аналізі наданих нею пояснень Управління не вбачає у її діях порушень у сфері охорони культурної спадщини. А тому, позовні вимоги вважав безпідставними.
Погодитись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе.
Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 Наказом Міністерства культури і туризму України від 16.06.2007 № 662/0/16-07 визнаний пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, значиться у Державному реєстрі нерухомих пам'яток культури під № 418-К. Крім того, даний будинок розташований у Центральному історичному ареалі міста (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804) та в межах архітектурної охоронної зони (розпорядження КМДА від 17.05.2002 № 979). Будинок перебуває на балансі КП УЖГ «Хрещатик» з 01.12.2007 відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради № 47 від 12.06.2007 /т.1 а.с.65/.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Згідно ст. 26 цього Закону консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Роботи із збереження об'єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об'єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об'єкта.
Згідно п. 8 Положення про Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням КМДА від 28.09.2005 № 1805, дане Управління має право, зокрема, виступати позивачем у суді з питань порушення законодавства про охорону культурної спадщини /т.1 а.с.24-32/.
Підставою звернення до суду стало виявлення працівниками Управління факту проведення будівельних робіт по влаштуванню додаткового вхідного отвору (дверей) до приміщення світлового ліхтаря зі сторони кВ. № 8, а також встановлення грат та закладення цеглою віконного отвору на балконі дворового фасаду будинку зі сторони кВ. № 7 без дозволів позивача на проведення таких робіт, про що складений акт від 29.08.2012 /т.1 а.с.7/.
13.09.2012 позивачем винесений припис № 51/п, яким зобов'язано гр. ОСОБА_3 у триденний термін надати до Головного управління охорони культурної спадщини письмові пояснення щодо проведення робіт без дозволу відповідного органу культурної спадщини /т.1 а.с.20/.
ОСОБА_3 є власником квартири № 8 у вказаному будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.11.2001, витягом з реєстру /т.1 а.с.58, 181/. Згідно свідоцтва про право власності квартира є загальною площею 290,8 м2: житловою площею 132,2 м2 /т.1 а.с.58,98-100/. Згідно технічного паспорту від 22.09.2006 вказана квартира є загальною площею 296,4 м2: житловою площею 132,2 м2допоміжна площа становить 158,6 м2, площа балконів 5,6. Із журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, а також з плану приміщення вбачається, що до складу власності відповідача належать два балкони по 30 % кожен площею 4,8 м2 та 0,8 м2 /т.1 а.с.59-62, 102-104, 123-126,179-180/. Приміщення світлового ліхтаря не значиться, як виділене відповідачу у приватну власність.
Власником кВ. №7 у вказаному будинку є третя особа ОСОБА_2, право власності якого визнано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2012 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4. З даного рішення також вбачається, що підставами звернення ОСОБА_2 до суду стала відмова державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори Чернієнко В.Ю. у видачі свідоцтва про право власності на АДРЕСА_1 у зв'язку з визнанням первинного документа в частині недійсним. А саме, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2008, зокрема, визнано недійсним наказ Головного управління житлового забезпечення № 581-С/КІ від 29.03.2007 та видане на його підставі свідоцтво про право власності в частині передачі у власність та посвідчення права власності ОСОБА_4 на 21,6 м2 світлового ліхтаря та 7,9 м2 антресолі в АДРЕСА_1. З урахуванням даного рішення судом було встановлено, що загальна площа кВ. № 7 становить 226,1 м2/т.1 а.с.120-122/.
Згідно технічного паспорту, зокрема експлікації внутрішніх площ, а також з плану приміщення вбачається, що житлова площа даної квартири становить 117,9 м2, підсобна - 135,1, площа балкону 30 %, що не входить до загальної площі - 2,6 м2. Всього по кВ. № 7 значиться 255,6 м2, проте у вказану площу входять приміщення світлового ліхтаря, що зазначене як «зимовий сад» - 21,6 м2 та антресоль - 7,9 м2, передача у власність яких визнана недійною рішенням суду /т.1 а.с.174-177/.
З Акту обстеження світлового ліхтаря і сходової клітини житлового будинку АДРЕСА_1 від 16.11.1998 вбачається, що світловий ліхтар знаходиться над сходовою кліткою, був виконаний із металевого каркасу, двосхилий і засклений звичайним склом. Між ліхтарем і сходовою кліткою виконане дерев'яне перекриття по двох головних несучих металевих балках № 20 з дощатою зашивкою та утеплювачем з битої цегли та глини. В середній частині перекриття розміщений світловий отвір, розміром в плані 2,8х2,9 м, який засклений звичайним склом без закріплення. В зв'язку з протіканням покрівлі світлового ліхтаря, перекриття частково прийшло в непридатність, дерев'яні конструкції прогнили, штукатурка стелі відвалюється. З площі перекриття передбачений вхід на горище, з трьох сторін конструкції світлового ліхтаря межують з вбудованими мансардними приміщеннями квартири № 7/т.1 а.с.63/.
З листа Головного управління містобудування і архітектури від 09.10.2012 вбачається, що приміщення світлового ліхтаря є технічним обладнанням будинку, а тому є неподільним майном, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Також дане Управління повідомляє, що за наявними архівними документами є вихід, який з'єднує приміщення світлового ліхтаря («зимовий сад») з приміщенням мансарди кв. №8. Посилаючи на пояснення власника кВ. №8 повідомляють, що цей вихід певний період був закладений цеглою та зі сторони мансарди зашитий гіпсокартоном, але 16.08.2012 власник квартири № 8 демонтував цегляну кладку і вставив нові двері /т.1 а.с.21-23/.
Згідно плану світлового ліхтаря, погодженого Головним управлінням архітектури і містобудування 03.11.2000 та 08.10.2004 вхід до даного ліхтаря має місце з кВ. № 7 та є люк виходу на горище. Вихід з кВ. №8 до даного приміщення не зазначений /т.1 а.с.205/.
Відповідно копій поверхневого плану мансардного поверху кВ. № 8 за різні дати інвентаризації, остання з яких 20.08.2012, наданих стороною позивача, вихід з кВ. № 8 до приміщення світлового ліхтаря відсутній /т.1 а.с.98-108/. Відсутність даного виходу також вбачається з поверхневого плану наданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об'єкти нерухомого майна на адвокатський запит 27.03.2013 /т.1 а.с.172-180/. Разом з тим, відповідно до копій поверхневого плану мансардного поверху кВ. № 8, з відміткою останньої інвентаризації 20.08.2012, наданих стороною відповідача, такий вихід має місце /т. 1 а.с.59-60/. При огляді в судовому засіданні оригіналів даних технічних справ наявних у сторін, встановлено, що вони виконані за допомогою технічних засобів, проте у справі відповідача вказаний вихід здійснений кульковою ручкою чорного кольору. Посилання представника відповідача на лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності та об'єкти нерухомого майна від 21.06.2013 на звернення гр. ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги суду, так як в ньому не зазначено, що мова йде саме про виходи до приміщення світлового ліхтаря.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки на момент визнання будинку пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, вихід з кВ. № 8 до приміщення світлового ліхтаря був відсутній, дані щодо неправомірності його закриття відсутні, то його влаштування відповідачем 16.08.2012 без погодження з позивачем є таким, що вчинено з порушенням вимог ст. ст. 24, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Розглядаючи позовні вимоги щодо виконання будівельних робіт на балконі дворового фасаду будинку, судом встановлено, що Розпорядженням Старокиївської районної державної адміністрації № 430 від 06.10.1997 ОСОБА_3 надано дозвіл на встановлення, розширення і засклення балкону за її рахунок /т.1 а.с.64/.
З Розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації № 9 від 13.01.1998 вбачається, що перед кухнями квартир № 7 та № 8 з дворового фасаду розміщується спільний для квартир балкон площею 8,0 м2 , на який є дверний отвір з кухні кВ. № 8, а за кВ. № 7 тільки вікно. В зв'язку з тим, що балкон з дворового фасаду буд. АДРЕСА_1, біля кухонь квартир № 7 та № 8 не приватизовано і площа балкону перебуває в комунальній власності ДКПЖГ держадміністрацією Старокиївського району, дозволено мешканцю кВ. № 7 гр. ОСОБА_4 за власні кошти влаштувати в своїй кухні замість вікна дверний отвір для виходу на балкон та користуватись балконом площею 8,0м2 разом з ОСОБА_3 - мешканцем кВ. №8 /т.1 а.с.132,138/.
Розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 1369 від 09.11.2006 затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта «квартира АДРЕСА_1». Вказаним розпорядженням також попереджено власників квартири № 7 та квартири №8, що балкон на дворовому фасаді будинку є балконом спільного користування для квартир АДРЕСА_1 /т.1 а.с.127,137/.
З листа Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 05.10.2012 № 6292/1/12 вбачається, що до площ, що перебувають у приватній власності відповідача, площа балконів не входить /т.1.а.с.137/ Вказане також зазначено в листі Головного управління містобудування і архітектури від 09.10.2012 /т.1 а.с.21-23/
Таким чином, приміщення балкону на дворовому фасаді будинку площею 8,0м2 не є об'єктами приватної власності власників кВ. № 7 та кВ. № 8 та знаходиться в їх спільному користуванні.
В запереченнях на даний позов від 22.01.2013 відповідач, посилаючись на належність їй на праві власності приміщення балкону дворового фасаду, визнає факт влаштування нею грат з частковим бетонним перекриттям зі сторони виходу з кВ. 7 /т. 1 а.с.51-57/. Проте, належних доказів на підтвердження передання їй уповноваженим органом у приватну власність площі балкону з дворового фасаду будинку суду надано не було, а журнал внутрішніх обмірів її квартири та збільшення площі квартири, що підтверджуються витягом з реєстру не є тому підтвердженням.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не має претензій до відповідача не відповідає дійсності, оскільки Управління від позовних вимог не відмовилось, його представник в заяві від 10.04.2013 зазначив, що підтримує позов повністю /т. 1 а.с.169/. Оскільки, в матеріалах справі відсутні докази надання позивачем письмового дозволу ОСОБА_3 на проведення зазначених вище будівельних робіт, то такі дії є таким що вчинені без додержання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та мають бути задоволені.
Наведене не враховано судом першої інстанції, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню так як, має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що, виходячи з вимог п. 1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, дає підставити скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.
Також, в порядку ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених судових витрат, що підтверджуються матеріалами справи /т.1 а.с.1, т.2 а.с.7/.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316-319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2013 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2, про зобов'язання відновити становище - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 відновити становище, що існувало до порушення, а саме:
- демонтувати встановлені на двері грати та цегляну кладку у вікні на балконі четвертого поверху з дворового фасаду будинку АДРЕСА_1;
- демонтувати дверний отвір до приміщення світлового ліхтаря зі сторони квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) судові витрати в розмірі 164 (сто шістдесят чотири) гривень 66 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: