АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Апеляційне провадження № 22-ц/796/7193/2013
Головуючий у 1 інстанції: Ісаєвська О.В. Доповідач: Немировська О.В.
20 червня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування укладеним відповідно до норм законодавства та таким, що не містить ознак фіктивності, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» - Горобця Руслана Васильовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року,
встановила:
позивач - ПАТ «КБ «Даніель» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування, укладений 16.03.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказаний договір є фіктивним, без наміру створити юридичні наслідки, а для уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_1, яка є поручителем за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_5
Відповідачі звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати даний договір дарування таким, що не містить ознак фіктивності та відповідає вимогам законодавства.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2012 р. в задоволенні основного та зустрічного позовів було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині основного позову та ухвалити по справі нове рішення - про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. В іншій частині рішення суду сторонами по справі не оскаржується.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2013 р. вказане рішення було залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.03.2013 р. ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 10.01.2013 р. було скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_5 26.10.2007 р. було укладено кредитний договір. Того ж дня на забезпечення виконання договору було укладено договір поруки з ОСОБА_1 Оскільки заборгованість погашена не була, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2010 було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 3 501 296 грн. 04 коп. солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 На виконання вказаного рішення 01.08.2011 р. було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, накладено арешт на належне ОСОБА_5 майно та квартиру АДРЕСА_2. В зв'язку з подачею ОСОБА_5 апеляційної скарги на вказане рішення, постановою державного виконавця від 22.02.2012 р. було повернуто виконавчий лист та скасовано арешт, накладений на майно. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.07.2012 р. було залишено без змін рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2010 р.
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись 05.07.2012 р. до банку з пропозицією внести зміни до кредитного договору від 26.10.2007 р. та передати в іпотеку квартиру АДРЕСА_3 замість АДРЕСА_2, яка знаходиться під заставою у банку.
В зв'язку з цим позивач вважав, що укладаючи договір дарування АДРЕСА_3 зі своїм батьком - ОСОБА_2, ОСОБА_1 діяла в супереч інтересам позивача, оскільки уклала договір з метою ухилитися від сплати заборгованості за кредитним договором. Всі описані події свідчать про фіктивність укладеного договору дарування, як вчинено без наміру створити дійсні юридичні наслідки, а з метою ухилитись від виконання рішення суду.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в своєму зустрічному позові заперечували проти заявленого банком позову та зазначали, що 16.03.2012 р. вони уклали між собою договір дарування та ОСОБА_2 зареєстрував перехід до нього прав власника. При укладенні договору вони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов. Оскільки квартира не була предметом договору іпотеки та не перебувала під арештом, ОСОБА_1 мала право вільно розпоряджатися належним їй нерухомим майном.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2012 р. в задоволенні обох позовів було відмовлено.
Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову сторонами по справі не оскаржувалось.
Відмовляючи в задоволенні позову пр. визнання недійсним договору дарування, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору дарування фіктивним, оскільки сторони вчинили реальний правочин, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар нерухоме майно - спірну квартиру, яка на момент укладення договору не перебувала під забороною чи арештом. Між банком та ОСОБА_1 виникли правовідносини лише щодо майна, яке було передано нею в іпотеку - АДРЕСА_2, а тому банк не має підстав вимагати від неї погашення боргу за рахунок іншого майна. Також суд першої інстанції взяв до уваги пояснення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо причин укладення договору - необхідність лікування матері ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_2, в зв'язку з чим планувався продаж належної ОСОБА_2 квартири та переїзд його у спірну квартиру.
Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки судом не було дано оцінки всім обставинам по справі, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.12.2001 р.
26.10.2007 р. між ОСОБА_5 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» було укладено Кредитний договір. Того ж дня між банком та ОСОБА_1, було укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона поручилася відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_6 в повному обсязі. Також між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого вона передала банку в іпотеку належну їй АДРЕСА_2. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2010 р. було стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Даніель» солідарно заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 3 501 296 грн. 04 коп.
Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.07.2012 р.
02.11.2011 р. ОСОБА_1 Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації було видано свідоцтво про право власності на АДРЕСА_3, яке зареєстровано в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно» 16.01.2012 р.
16.03.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, згідно якого вона подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар АДРЕСА_3. Вказана квартира була відчужена за згодою чоловіка дарувальника - ОСОБА_5, як придбана подружжям в період шлюбу.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
05.07.2012 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись до ПАТ «КБ «Даніель» із заявою, в якій пропонували змінити предмет застави - АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 на АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2 та який погоджувався стати майновим поручителем. Однак пропозицію банком було відхилено.
Представники сторін визнали в судовому засіданні, що після ухвалення рішення Солом'янським районним судом м. Києва погашення заборгованості за вказаним Кредитним договором не проводиться.
З наданої представником довіреності видно, що ОСОБА_2 продовжує перебувати на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_4, що свідчить про відсутність у нього наміру проживати у спірній квартирі та продавати належну йому квартиру.
Також слід зазначити, що спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1, була придбана в період шлюбу за спільні кошти подружжя і її відчуження відбувалось за його згодою, що також слід розглядати як підтвердження наміру уникнути звернення стягнення на спірну квартиру з метою погашення заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали вказаний договір дарування, усвідомлюючи, що він не створить правових наслідків для них, фактично майно передано на виконання договору передано не було, що є підставою для визнання його фіктивним.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню щодо вирішення основного позову і в цій частині слід ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» - ГоробцяРуслана Васильовича задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року в частині вирішення основного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» задовольнити та визнати договір дарування АДРЕСА_3, укладений 16.03.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, недійсним.
В частині вирішення зустрічного позову - рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді