Справа № 22-ц/796/6576/2013 Головуючий у І інстанції: Маринченко М.М.
20червня 2013 року Апеляційний суд міста Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Кирилюк Г.М.
ПанченкаМ.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою та виселення,
Апеляційний суд, -
У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою та виселення.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2013 року вказаний позов задоволено частково.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення судускасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечували, просили суд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2013 року залишити без змін.
ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про перенесення розгляду справи у зв'язку із його відрядженням, однак доказів на підтвердження поважності неявки суду не надав. ОСОБА_2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів уважала за можливе слухати справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.
При розгляді справи судом установлено, що рішенням Оболонського районного суду містаКиєва від 19 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20 листопада 2012 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23 вересня 2009 року між особою, яка діяла від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_7, витребувано вказану квартиру з чужого незаконного володіння від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнано право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за ОСОБА_4
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 307673 від 6 лютого 2013 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2011 року.
Відповідно до статей 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 381 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Враховуючи викладене та те, що відповідачі дійсно проживають у квартирі позивача, на вимогу у формі листавід 28 грудня 2011 року про звільнення займаної житлової площі квартиру не звільнили, суд першої інстанції дійшов необхідного висновку про задоволення позовних вимог в частині виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Обґрунтованими є також висновки суду щодо відсутності правових підстав для додаткового визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що при задоволенні віндикаційного позову (позову власника щодо витребування майна від добросовісного набувача) суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна не впливають на правильність ухваленого рішення, враховуючи, що предметом даного судового розгляду є законність проживання у квартирі та не позбавляє їх права на звернення до суду із таким позовом.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права апеляційна скарга має бути відхилена.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : І.М. Вербова
Судді : Г.М. Кирилюк
М.М.Панченко