ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
27 червня 2013 року № 826/6831/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Костенка Д.А., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної виконавчої служби України
третя особа Міністерство оборони України
провизнання незаконним рішення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа Міністерство оборони України про визнання незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. щодо закриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі департаменту фінансів про перерахунок грошового утримання за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні проведено заміну на належного відповідача - Державну виконавчу службу України.
У судове засідання 25.06.2013 р. позивач та третя особа не прибули, представник відповідача з'явився. Позивач в позовній заяві клопотав розглядати справу без його участі.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позивач позовні вимоги вмотивовує тим, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 12.04.2013 р. про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-176/07 є незаконною з огляду на ті обставини, що боржником Міністерством оборони України не виконано в повному обсязі вимоги виконавчого листа № 2-а-176/07, виданого 21.04.2009 р. Солом'янським районним судом м. Києва щодо виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що державним виконавцем вчинялись дії відповідно до вимог чинного законодавства, надає суду копії матеріалів виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 01 березня 2007 року було подано до Солом'янського районного суду м. Києва адміністративний позов, у якому він просив визнати протиправними дії посадових осіб Департаменту фінансів Міністерства оборони України по складанню невірного розрахунку його грошового утримання (заробітної плати) за час перебування на ЧАЕС; зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України вчинити дії по складанню вірного розрахунку його грошового утримання (заробітної плати) за час його перебування на ЧАЕС з урахуванням нормативних документів, з яких було знято гриф «Таємно» та «Для службового використання».
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 липня 2007 року у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 25.07.07 р. скасовано та прийнято нову, якою в частині позовних вимог до Міністерства оборони України позов задоволено, а саме:
визнано неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління по складанню неправильного розрахунку грошового утримання за час роботи ОСОБА_1 в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
зобов'язано Міністерство оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління зробити розрахунок грошового утримання ОСОБА_1 за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до:
Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС»від 07 травня 1986 року № 524-156;
Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати труда та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення оточуючого середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195;
Постанови Ради Міністрів УРСР УРРПС № 207-7 від 10 червня 1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ, організацій зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забрудненням навколишнього середовища».
З метою виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду Позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого листа. Солом'янським районним судом міста Києва на підставі поданої Позивачем заяви видано виконавчий лист № 2-а-176/07 від 21 квітня 2009 року.
Із вказаним листом Позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.09 р. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 15312048 від 15.10.09 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі відсутності у виконавчому листі № 2-а-176/07 від 21.04.09р. чітко визначеного боржника, який зобов'язаний вчинити певні дії.
З метою усунення недоліків виконавчого листа Позивач звернувся із заявою до Солом'янського районного суду міста Києва про виправлення описки у виконавчому листі № 2-а-176/07 від 21.04.09 р., а саме чітко зазначити боржника. Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.04.10 р. заяву ОСОБА_1 щодо виправлення описки у виконавчому листі задоволено та викладено найменування боржника у наступній редакції: Міністерство оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6).
Враховуючи виправлення описки у виконавчому листі № 2-а-176/07 від 21.04.09 р., Позивач повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.09 р.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 19683914 від 09.06.10 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-176/07 від 21.04.09 р. про зобов'язання Міністерства оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління зробити розрахунок грошового утримання Позивача за час роботи останнього в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлено строк для добровільного виконання боржником - Міністерством оборони України в особі Департаменту фінансів Міністерства оборони України - виконавчого листа в семиденний строк з дня отримання постанови.
Оскільки станом на 15.12.10 р. відомостей про виконання боржником виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.09 р. до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходило, державним виконавцем на підставі ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову від 15.12.10р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-176/07 від 21.04.09 р. та виділено в окреме виконавче провадження постанову про накладення штрафу від 16.11.10 р. ВП № 19683914 та постанову про накладення штрафу від 08.12.10 р. ВП № 19683914.
Позивачем оскаржено в судовому порядку постанову від 15.12.10р. про закінчення виконавчого провадження до Окружного адміністративного суду міста Києва, постановою якого від 14 березня 2011 р. № 2а-2900/11/2670 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 р. скасовано зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та скасовано рішення від 15 грудня 2010 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державного департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвської Дар'ї Василівни щодо закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 2а-176/07 від 21 квітня 2009 року.
У зв'язку з чим, державним виконавцем 30.07.2012 р. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 12.04.2013 р. закінчено виконавче провадження ВП № 19683914 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду відповідно до виданої ОСОБА_1 довідки від 20.03.2013 № 248/9/1/216 Департаменту фінансів Міністерства оборони України
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Однак, державним виконавцем не в повній мірі виконано передбачені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язки.
Так, згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вбачається зі змісту виконавчого листа №2а-176/07 від 21 квітня 2009 року, останнім було зобов'язано боржника виконати рішення суду в частині зобов'язання Міністерства оборони України в особі Головного фінансово-економічного Управління зробити розрахунок грошового утримання ОСОБА_1 за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до:
Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС» від 07 травня 1986 року № 524-156;
Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати труда та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення оточуючого середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195;
Постанови Ради Міністрів УРСР УРРПС № 207-7 від 10 червня 1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ, організацій зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забрудненням навколишнього середовища».
Водночас, видана Департаментом фінансів Міністерства оборони України довідка від 20 березня 2013 року №248/9/1/216 не відповідає встановленим у виконавчому листі вимогам, оскільки з довідки не вбачається проведення розрахунку грошового утримання ОСОБА_1 з посиланням на зазначені у виконавчому листі нормативні акти, а саме:
Постанову ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств та організацій зони ЧАЕС» від 07 травня 1986 року № 524-156;
Постанову Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати труда та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та усунення забруднення оточуючого середовища» від 05 червня 1986 року № 665-195;
Постанову Ради Міністрів УРСР УРРПС № 207-7 від 10 червня 1986 року «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ, організацій зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобігання забрудненням навколишнього середовища».
Зі змісту довідки вбачається, що вона складена розрахунковим порядком на підставі архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.1997 № 51/1/6953 та копії довідки військової частини 7248І.
Зазначене свідчить про невиконання боржником покладеного на останнього рішенням суду обов'язку.
В той же час, суд звертає увагу, що виконавче провадження було відкрито ще 09.06.2010 р. та, як вбачається з матеріалів справи, Департаментом фінансів Міністерства оборони України на адресу позивача надіслана довідка № 248/9/226 від 02 липня 2010 року, в якій зазначено розмір грошового утримання військовослужбовцям за період роботи у відповідних зонах небезпеки ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
28 липня 2010 р. позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із заявою № б/н про прискорення виконання виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.09 р. та надання довідки про розрахунок грошового утримання. Департаментом фінансів Міністерства оборони України у відповідь на заяву позивача від 28.07.10 р. надано довідку № 248/9/300 від 25.08.10 р., яка видана на підставі копії архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.97 р. № 51/1/6953 та копії довідки військової частини 72481 розрахунковим порядком визначено розмір грошового забезпечення, яке підлягало виплаті згідно з діючим законодавством за період роботи (з 15.11.87 р. по 19.12.87 р.) в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач 10.09.10 р. повторно звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про видачу довідки про розрахунок грошового утримання. Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/9/368 від 05.10.10р. повідомив, що Довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період перебування останнього в зонах небезпеки ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Департаментом фінансів складено на підставі копії довідки військової частини 72481 і копії архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.97 № 51/1/6953, у якій конкретно зазначені дні виїзду позивача у зони небезпеки № 3 і № 2.
Однак, за весь час здійснення виконавчого провадження державний виконавець не використовував передбачені Кодексом адміністративного судочинства України механізми, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, встановлення способу і порядку виконання судового рішення на підставі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснення судового рішення в порядку ст.. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв протиправно та постанова підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
В той же час, термін «законність» застосовується Кодексом адміністративного судочинства України у випадках розгляду справ на підставі статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене позовні вимоги про визнання незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. щодо закриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-176/07 від 21.04.2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі департаменту фінансів про перерахунок грошового утримання за час роботи в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.04.2013 р. ВП № 19683914 про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Це означає, що у будь-яких спорах з суб'єктом владних повноважень зазначене завдання судочинства не повинно нівелюватися, а суд повинен ретельно перевіряти доводи сторін. Крім того, зазначене вище завдання адміністративного судочинства реалізується через призму ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.04.2013 р. ВП № 19683914 про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.04.2013 р. ВП № 19683914 про закінчення виконавчого провадження.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна
Судді Д.А. Костенко
Т.І. Шейко