ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
25 червня 2013 року № 826/5944/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Костенка Д.А., Гарника К.Ю., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод»
до Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області, Державної фінансової інспекції України,
третя особаДержавне підприємство «Дзержинськвугілля»
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
З урахуванням зміни позовних вимог від 28.05.2013 р. позивачем заявлено наступні позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Державного казначейства України та Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області в частині відмови у наданні позивачу копій річних планів державних закупівель ДП «Дзержинськвугілля» кошторисів його витрат, та у відмові у реєстрації зобов'язання по укладеному між позивачем та ДП «Дзержинськвугілля» Типового договору № 36-Т від 11 лютого 2011 року та додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року та угоди №2 від 06.01.2012 року до договору №36-Т від 11.02.2011р., відповідно до 4 ст.7 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», пункту 20 ст. 4. Положення про Державну казначейську служби України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011/,
- визнати протиправною бездіяльність Державної фінансової інспекції України у частині відсутності державного фінансового контролю при здійсненні ДП «Дзержинськвугілля» державних закупівель за рахунок державних коштів у 2011-2012 р.р.,
- зобов'язати Державну фінансову інспекцію України провести позапланову виїзну ревізію на предмет законності здійснення ДП «Дзержинськвугілля» закупівель за рахунок державних коштів та вжити заходів впливу до ДП «Дзержинськвугілля» щодо взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань,
- зобов'язати Державне казначейство України, Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області зареєструвати Типовий договір № 36-Т від 11 лютого 2011 року, додаткову угоду №1 від 30.12.2011 року та додаткову №2 від 06.01.2012 року, укладених до договору №36-Т від 11.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 34, код ЄДРПОУ 24512839 та ДП «Дзержинськвугілля».
У судове засідання 20.06.2013 р. з'явилися представник позивача та представник відповідача Державної фінансової інспекції України. Представники інших відповідачів та третьої особи не прибули, належним чином повідомлені про судове засідання.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачами не вчиняються належні дії для перевірки законності державних закупівель, реєстрації бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів державних та місцевих бюджетів.
Відповідач Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області у листі на адресу суду від 15.05.2013 р. повідомило, що бюджетні зобов'язання розпорядників та одержувачів бюджетних коштів реєструються в органах Державної казначейської служби України згідно з Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309, відповідно до п. 2.2 якого розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.
Крім того, відповідач Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області повідомив, що Договір № 36-Т від 11.02.2011 року «Пpo закупівлю товарів за державні кошти», укладений між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» та TOB «Електропривод» з додатковими угодами до нього, до управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області на реєстрацію не надавався. Державне підприємство «Дзержинськвугілля» не є бюджетною установою. Нa рахунках, відкритих в управлінні Державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області обліковуються лише кошти державного бюджету. Крім цих рахунків, Державне підприємство «Дзержинськвугілля» має рахунки в комерційних банках, на яких обліковуються кошти від реалізації товарної продукції та іншої господарської діяльності. Ці кошти не є бюджетними коштами та не підлягають обліку в органах Державної казначейської служби України. Вищезазначеним договором від 11.02.2011 року № 36-Т передбачена оплата за отримані товари з рахунків Державного підприємства «Дзержинськвугілля», відкритих в комерційних банках. Здійснення видатків за бюджетні кошти вищезазначеним договором не передбачено та бюджетні зобов'язання не виникали.
Відповідач Державна фінансова інспекція України в письмових запереченнях від 11.06.2013 р. просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Електропривод» відмовити в повному обсязі. Звертає увагу, що наведені в адміністративному позові факти жодним чином не вказують на будь-яку неправомірну бездіяльність Держфінінспекції, а позивачем, при обґрунтуванні позову неправильно застосовано норми матеріального права, а також повно та всебічно не з'ясовано всіх обставин в їх сукупності, в зв'язку із чим зроблені висновки, що лягли в основу позову не відповідають закону.
Третя особа Державне підприємство «Дзержинськвугілля» заперечує проти адміністративного позову (письмові заперечення від 31.05.2013 р.) та звертає увагу, що відповідно до зазначеного договору оплата здійснюється за рахунок державних коштів, а саме коштів, отриманих від реалізації вугільної продукції, кредитні та залучені кошти, а не за кошти державного бюджету.
Дослідивши наявні матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 11 лютого 2011 року між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропривод» укладено типовий договір № 36-Т про закупівлю товарів за державні кошти (на підставі відкритих торгів від 13.02.2011 р.). На виконання умов зазначеного договору, позивачем поставлено товар на суму 602 183,35 грн.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань договору позивачем Державному підприємству «Дзержинськвугілля» 04 квітня 2012 року за вих. № 12/04-04-3 було направлено претензію на суму 602 183,35 грн.
У відповідь на зазначену претензію Державне підприємство «Дзержинськвугілля» повідомило позивача, що визнає суму заборгованості в повному обсязі та зазначило, що дана заборгованість утворилась по ряду незалежних від Державного підприємства «Дзержинськвугілля» причин: недофінансування коштів державним бюджетом, ускладненнями, пов'язаними з відсутністю реалізації вугільної продукції в січні, лютому, березні 2012 року і зниженням ціни на неї. При надходженні грошових коштів від реалізації товару сума боргу буде перерахована позивачу.
Постановою Господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2012 року у справі № 5006/29/83/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривод» задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь останнього заборгованість у розмірі 602 183,35 грн., інфляційні витрати у сумі 226,67 грн., пеню у розмірі 4 392,03 грн., 3% річних у сумі 3 466,29 грн., судовий збір у розмірі 12 205,37 грн.
На виконання зазначеної постанови 02 листопада 2012 року господарським судом Донецької області позивачу видано наказ на примусове виконання рішення суду № 5006/29/83/2012.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про
визнання протиправною бездіяльність Державного казначейства України та Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області в частині відмови у наданні позивачу копій річних планів державних закупівель ДП «Дзержинськвугілля» кошторисів його витрат, та у відмові у реєстрації зобов'язання по укладеному між позивачем та ДП «Дзержинськвугілля» Типового договору № 36-Т від 11 лютого 2011 року та додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року та угоди №2 від 06.01.2012 року до договору №36-Т від 11.02.2011р., відповідно до 4 ст.7 ЗУ «Про здійснення державних закупівель», пункту 20 ст. 4. Положення про Державну казначейську служби України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011/,
зобов'язання Державне казначейство України, Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області зареєструвати Типовий договір № 36-Т від 11 лютого 2011 року, додаткову угоду №1 від 30.12.2011 року та додаткову №2 від 06.01.2012 року, укладених до договору №36-Т від 11.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропривод» (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 34, код ЄДРПОУ 24512839 та ДП «Дзержинськвугілля», суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області із скаргою від 03.04.2012 р., в якій просив надати копії (витяги) річних планів державних закупівель ДП «Дзержинськвугілля» та кошториси витрат на 2011-2012 роки, повідомити, чи зареєстровано у казначействі додаткову угоду № 1 від 30.12.2011 року до договору № 36-Т від 11.02.2011 р., чи виділялись замовнику кошти на закупівлю товару за державні кошти у 2011 році, чи має замовник можливість розрахуватись з ТОВ «Електропривод» за отримані товари за рахунок державних асигнувань.
У зверненні від 14.12.2012 р. до начальника Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області позивач просив повідомити, чи зареєстровані та знаходяться на обліку у казначейській службі Типовий договір № 36-Т від 11 лютого 2011 року, додаткова угода № 1 до договору № 36-Т від 10.02.2011 р., зареєструвати у казначействі укладену додаткову угоду № 2 від 06.01.2012 р.
Відповідно до пункту 21 частини першої статті 1 зазначеного Закону України «Про здійснення державних закупівель»підприємства - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств);
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень. Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аргументуючи позов, ТОВ «Електропривод» також посилається на положення договору №36-Т, укладеного відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01 червня 2010 року № 2289-VI, у якому зазначено, що закупівля товарів здійснюється за державні кошти, а отже, на думку позивача, за кошти державного бюджету.
Пунктом 4 частини першої статті 1 зазначеного Закону (в редакції на момент укладення договору) визначено, що державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, кошти підприємств та їх об'єднань.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що поняття "державні кошти" є ширшим, ніж поняття "кошти державного бюджету".
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, зокрема, статті 176 та Господарського кодексу України, зокрема, статей 19 та 74, держава не відповідає та не несе відповідальності за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, а суб'єкти господарювання, у тому числі створені державою, мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Згідно пунктів 3-6 частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Умовами договору, а саме пунктом 4.1 визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі товарів, а пунктом 1.3 зазначеного договору встановлено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
При цьому, суд звертає увагу, що ні типовий договір № 36-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 11 лютого 2011 року , ні додаткові угоди до договору № 36-Т від 30 грудня 2011 року та від 06 січня 2012 року не містять зобов'язань, які повинні виконуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також, з відповіді на претензію № 400 від 20 квітня 2012 року ДП «Дзержинськвугілля» на адресу позивача вбачається, що дана заборгованість утворилась по ряду незалежних від Державного підприємства «Дзержинськвугілля» причин: недофінансування коштів державним бюджетом, ускладненнями, пов'язаними з відсутністю реалізації вугільної продукції в січні, лютому, березні 2012 року і зниженням ціни на неї. При надходженні грошових коштів від реалізації сума боргу буде перерахована позивачу.
Крім цього, як вбачається з копії рішення Господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2012 року у справі № 5006/29/83/2012 за позовом ТОВ «Електропривод» до ДП «Дзержинськвугілля» про стягнення заборгованості, вказаний суд дійшов висновку, що зобов'язання по сплаті грошових коштів за отриманий на підставі договору № 36-Т товар є зобов'язаннями саме ДП «Дзержинськвугілля», що і слугувало підставою для задоволення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що питання обов'язковості реєстрації договору № 36-Т відповідно до положень Закону № 2289-VI не є предметом оскарження в адміністративному судочинстві, а може бути предметом розгляду в господарському судочинстві.
Відповідно до ч. 4 ст.7 Закону України «Про здійснення державних закупівель» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів:
до здійснення оплати за договорами про закупівлю перевіряє наявність та відповідність укладеного договору про закупівлю звіту про результати проведення процедури закупівлі та річному плану закупівель, правильність їх оформлення відповідно до законодавства, а також наявність оголошення про проведення процедури закупівлі, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів (цінової пропозиції, пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника), відомостей про рамкову угоду, за якою укладено договір про закупівлю (у разі проведення закупівлі за рамковими угодами), оголошення про результати процедури закупівлі, що були опубліковані в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та відповідних міжнародних виданнях у випадках, передбачених цим Законом. Перевіркою правильності оформлення документів вважається перевірка дотримання замовником встановлених законодавством вимог до форми документа та правильності його заповнення відповідно до затверджених інструкцій стосовно заповнення таких форм (за їх наявності) або розміщені на веб-порталі Уповноваженого органу та на веб-сайті оператора електронного майданчика (у разі застосування процедури електронного реверсивного аукціону);
вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунку замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках:
відсутності необхідних документів, передбачених цим Законом, або їх невідповідності встановленим законодавством вимогам щодо оформлення;
відміни процедури закупівлі;
набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними;
на період призупинення процедури закупівлі;
наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону;
у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері закупівель повідомляє про такі випадки Уповноважений орган та орган оскарження.
Відповідно до п. 20 ст. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011, № 460/2011, казначейство України відповідно до покладених завдань,
здійснює у межах повноважень контроль за:
веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;
бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
відповідністю платежів узятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;
дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;
дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу;
закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.
Таким чином, у відповідачів Державного казначейства України та Управління Державної казначейської служби України у м. Дзержинськ Донецької області відсутні правові підстави для реєстрації Типового договору № 36-Т від 11 лютого 2011 року, додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року та додаткової угоди №2 від 06.01.2012 року, укладених до договору №36-Т від 11.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропривод» та ДП «Дзержинськвугілля».
Щодо позовних вимог про
визнання протиправною бездіяльність Державної фінансової інспекції України у частині відсутності державного фінансового контролю при здійсненні ДП «Дзержинськвугілля» державних закупівель за рахунок державних коштів у 2011-2012 р.р.,
зобов'язання Державну фінансову інспекцію України провести позапланову виїзну ревізію на предмет законності здійснення ДП «Дзержинськвугілля» закупівель за рахунок державних коштів та вжити заходів впливу до ДП «Дзержинськвугілля» щодо взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, суд звертає увагу на наступне.
Як зазначив відповідач Державна фінансова інспекція України, на виконання п. 1.2.3.1 плану роботи КРУ в Донецькій області на III квартал 2011 року, у вересні-жовтні 2011 року відділом інспектування в сфері вугільної промисловості Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дзержинськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.10.2009 по 30.06.2011 року.
Ревізією дотримання вимог нормативно-правових актів при закупівлі товарів, робіт та послуг установлено порушення вимог п.5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921 та пп. 1, 5 ст.2, п.2 ст.4 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у частині укладення договорів на придбання товарів та послуг на загальну суму 28 904 608,32 грн., за якими сплачено 25 030 113,94 грн. коштами підприємства, без проведення процедур закупівель, визначених законодавством.
Відповідач звертає увагу, згідно з умовами Типового договору № 36-Т, оплата за поставлений товар здійснюється за рахунок державних коштів, тобто власних коштів державного підприємства, отриманих від реалізації вугілля, надання послуг, а не за рахунок бюджетних коштів, як зазначено в адміністративному позові TOB «Електропривод» від 18.04.2013 № 18-4.
Ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Дзержинськвугілля» та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2011 р. по завершений звітний період 2013 буде заплановано відповідачем на 4 квартал 2013 року.
Положення статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» містять вичерпний перелік підстав, за яких можливо провести позапланову ревізію.
Зокрема, ч. 5 зазначеної статті закону передбачає, що позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;
у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;
у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;
у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
В оскаржуваних правовідносинах, обставини, які б вказували на наявність правових підстав щодо здійснення Держфінінспекцією позапланового контрольного заходу - відсутні, які і відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності його здійснення за змістом позову.
Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача Державної фінансової інспекції України, що факти наведені в адміністративному позові жодним чином не вказують на будь-яку неправомірну бездіяльність Держфінінспекції.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 69-71, 94, 158, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова відповідно до частини першої ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили.
Головуючий суддя Судді Маруліна Л.О. Гарник К.Ю., Костенко Д.А.