14 травня 2013 р. справа № 804/3779/13-а
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив» про застосування арешту коштів платника податків, що знаходяться у банках, -
15 березня 2013 року Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (Криворізька ПМДПІ Дніпропетровської області ДПС) на виконання своїх владних повноважень звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив» (далі - ТОВ «Локомотив»), що знаходяться на розрахункових рахунках у банках, що обслуговують платника податків.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 17 042 грн. 51 коп., який утворився у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань. У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу в добровільному порядку, податковим органом були вжиті заходи щодо виявлення та реалізації майна платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, а саме, направлено відповідні запити до Криворізького гірничопромислового територіального управління, КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», ДАІ та Інспекції державного технічного нагляду, з відповідей яких вбачається, що майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, у відповідача відсутнє. З огляду на це, враховуючи несплату відповідачем податкового боргу в добровільному порядку, позивач в порядку п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом (а.с. 2-3).
Ухвалою суду від 18.04.2013 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним адміністративним позовом відкрито провадження у справі, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1).
В судове засідання 14.05.2013 р. сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 45, 46), своїх представників не направили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались.
За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
02.03.2005 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включено відомості про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Локомотив» (а.с. 6-8).
Згідно довідки № 3142 від 25.10.2012 р., на час розгляду справи відповідач перебуває на податковому обліку в Криворізькій ПМДПІ Дніпропетровської області ДПС (а.с. 9).
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори у строк та в розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено поняття податкового обов'язку, зокрема, це обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Крім того, згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку визначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, визначені цим Кодексом.
Пунктом 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України передбачено, що звітним (податковим) періодом по сплаті податку на додану вартість є один календарний місяць.
Згідно ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації.
ТОВ «Локомотив» подало до Криворізької ПМДПІ Дніпропетровської області ДПС податкові декларації з податку на додану вартість № 9008581067 від 30.10.2011 р., № 9011186370 від 30.11.2011 р., № 9012198290 від 15.12.2011 р., у яких самостійно визначило податкові зобов'язання з вказаного податку, відповідно, за вересень 2011 року - в сумі 170 грн., за жовтень 2011 року - в сумі 281 грн., та за листопад 2011 року - в сумі 280 грн. (а.с. 17-18, 20-23).
Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Зобов'язання по податку на додану вартість, самостійно визначені ТОВ «Локомотив» у податкових деклараціях з ПДВ № 9008581067 від 30.10.2011 р., № 9011186370 від 30.11.2011 р., № 9012198290 від 15.12.2011 р. не були сплачені підприємством протягом встановленого законом строку, внаслідок чого у нього утворився податковий борг з вказаного податку на загальну суму 731 грн.
Також, відповідно до абз. 1 п. 100.1, п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 100.6 ст. 100 Податкового кодексу передбачено, що розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Згідно п.п. 100.12.2 п. 100.12 ст. 100 Податкового кодексу України, договори про розстрочення можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу, зокрема, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
29.03.2011 р. заступником начальника Криворізької МДПІ Дніпропетровської області ДПС Яковлєвою Л.В., на підставі заяви ТОВ «Локомотив», та відповідно до ст. 100 Податкового кодексу, було прийнято рішення № 37 про розстрочення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 64 117 грн. 56 коп. (у тому числі основний платіж - 62 169 грн. 56 коп., штрафна (фінансова) санкція - 1 948 грн.) з 29.03.2011 р. по 26.12.2011 р. (а.с. 24).
Враховуючи норми п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України, розстрочена згідно рішення № 37 від 29.03.2011 р. сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 64 117грн. 56 коп. є узгодженою.
У зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань згідно рішення № 37 від 29.03.2011 р., несвоєчасно сплачені ним суми розстрочених податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 16 005 грн. 47 коп. набули статусу податкового боргу.
Крім того, відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, податковим органом нараховано пеню за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 306 грн. 04 коп.
Отже, загальна сума заборгованості ТОВ «Локомотив» по податку на додану вартість становить 17 042 грн. 51 коп. (а.с. 4, 5).
Згідно п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
26.10.2011 р., відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, Криворізькою ПМДПІ Дніпропетровської області ДПС винесено податкову вимогу № 871 від 26.10.2011 р. на суму 6 342 грн. 16 коп., яку, згідно особистого підпису у відповідній графі вимоги, 27.10.2011 р. отримано головним бухгалтером ТОВ «Локомотив» Дроботенко Т.Т. (а.с. 11).
Враховуючи, що ст. 59 Податкового кодексу України передбачено вручення боржнику тільки однієї податкової вимоги, не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, інші податкові вимоги податковим органом не формувались та не надсилались.
Не зважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідачем сплачений не був.
Таким чином, наявність у ТОВ «Локомотив» бюджетної заборгованості зі сплати податку на додану вартість в сумі 17 042 грн. 51 коп. підтверджено матеріалами справи.
З метою погашення зазначеної заборгованості, заступником начальника Криворізької ПМДПІ Дніпропетровської області ДПС в порядку, передбаченому п. 89. 3 ст. 89 Податкового кодексу України було прийнято рішення № 18211/10/240 від 22.06.2011 р. про опис майна у податкову заставу (а.с. 15).
Так, згідно п. 88.1, п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Підпунктом 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Відповідно до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що право податкової застави поширюється на все рухоме та нерухоме майно платника податку, яке належить йому на час виникнення податкового боргу. При цьому, перелік такого майна (або факт його відсутності/недостатності для погашення податкового боргу) має бути оформлений актом опису, який складається податковим керуючим на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби.
Також, п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, необхідною умовою для застосування арешту коштів та інших цінностей, що належать платнику податків, який має податковий борг, є неможливість погашення такого боргу за рахунок майна, що належить такому платнику податків. При цьому, враховуючи норми п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення податкового боргу платника податків, має бути підтверджена актом опису майна, що належить такому платнику, складеним податковим керуючим на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби.
Зазначена позиція суду узгоджується з практикою розгляду Вищим адміністративним судом України аналогічних спорів (ухвала ВАСУ від 04.12.2012 р. по справі К/9991/48022/12) (а.с. 47).
Звертаючись до суду із позовними вимогами про застосування арешту коштів ТОВ «Локомотив», Криворізькою ПМДПІ Дніпропетровської області ДПС не було надано належних доказів відсутності у підприємства майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення його податкового боргу, зокрема, акту опису майна ТОВ «Локомотив», що передано у податкову заставу, або акту про відсутність такого майна чи його недостатність для погашення наявного податкового боргу.
Натомість, надані податковим органом відповіді Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» № 15358 від 28.09.2011 р., Криворізького гірничопромислового територіального управління Дежгірпромнагляду № 18-13/1557 від 19.09.2011 р., Інспекції державного технічного нагляду № 2359-02-11 від 09.09.2011 р., УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 00850131 від 15.05.2012 р., з яких вбачається відсутність у ТОВ «Локомотив» технологічних транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, нерухомого майна, а також транспортних засобів (а.с. 12-14, 16), не є належними та достатніми доказами відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення його податкового боргу, оскільки податковим органом не було здійснено виходу за місцезнаходженням платника податків (вул. Орджонікідзе, 21, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005) з метою проведення опису майна у податкову заставу на підставі відповідного рішення № 18211/10/240 від 22.06.2011 р., а у разі відсутності майна - складення акту про відсутність майна, що може бути передано у податкову заставу з метою погашення його податкового боргу, що є обов'язком податкового органу у відповідності до ст. 89 Податкового кодексу України. Зазначені обставини виключають можливість стверджувати про відсутність у відповідача рухомого майна, що не підлягає реєстрації у встановленому законом порядку, але на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення його податкового боргу (комп'ютерна техніка, меблі тощо).
Враховуючи, що зазначені дії податкового органу мають бути послідовними, в даному випадку, відсутні підстави для звернення податкового органу до суду із позовними вимогами про накладення арешту на кошти відповідача в порядку, передбаченому п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було прийнято у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Чорна