13 червня 2013 р. Справа № 611/92/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 14.02.2013р. по справі № 611/92/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області за участю третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області
про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та винесеної постанови про повернення виконавчого листа,
21.01.2013 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області (далі по тексту - ВДВС Барвінківського районного управління юстиції Харківської області, відповідач), за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської райдержадміністрації (далі по тексту - УПСЗН Барвінківської РДА), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Барвінківського РУЮ Харківської області Селіхової Л.П. у виконавчому провадженні № 28786519 за виконавчим листом Барвінківського районного суду Харківської області № 2-а-7 від 09.02.2010 року, якою позивачеві повернуто виконавчий лист як стягувачу; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Барвінківського РУЮ Харківської області Селіхової Л.П. у виконавчому провадженні за виконавчим листом Барвінківського районного суду Харківської області № 2-а-7 від 09.02.2010 року якою позивачеві повернуто виконавчий лист як стягувачу.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 14.02.2013 року по справі № 611/92/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції у Харківській області Селіхової Л.П. з виконання виконавчого листа, виданого 09.02.2010 року Барвінківським районним судом Харківської області № 2-а-7, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області в термін один місяць з дня набрання чинності рішенням вчинити дії щодо перерахунку належної ОСОБА_1 у 2007, 2008 роках щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та здійснити виплати цих коштів у розмірі 4335 грн.
Зобов'язано начальника відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції у Харківській області Селіхової Л.П. від 21 грудня 2012 року про повернення виконавчого листа, виданого 09.02.2010 року Барвінківським районним судом Харківської області № 2-а-7, у виконавчому провадженні № 28786519.
В іншій частині в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 14.02.2013 року по справі № 611/92/13-а та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.2 ст.47, ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", ч.5 ст.22, ст.23 Бюджетного кодексу України. Наполягає на тому, що Управлінням праці та соціального захисту населення Барвінківської райдержадміністраціі Харківської області було частково виконано постанову Барвінківського районного суду Харківської області по справі № 611/92/13, а саме, здійснено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 Вважає, що відсутність відповідного фінансування є поважною причиною невиконання зазначеного судового рішення в частині проведення відповідних виплат підвищення до пенсії позивачеві як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стверджує, що Управлінням праці та соціального захисту населення Барвінківської райдержадміністрації Харківської області вжито всіх можливих дій у межах наданої компетенції для забезпечення виконання вказаної постанови суду; виплата нарахованих сум буде проведена за достатності бюджетного фінансування на дані цілі. З огляду на викладене, враховуючи, що УПСЗН Барвінківської РДА фактично виконано зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, вважає висновок суду першої інстанції про те, що закриття виконавчого провадження є фактичною відмовою у виконанні судового рішення, безпідставним та необґрунтованим.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у відділі ДВС Барвінківського РУЮ знаходився виконавчий лист, виданий 09.02.2010 року Барвінківським районним судом Харківської області № 2-а-7, яким зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області в термін один місяць з дня набрання чинності рішенням вчинити дії щодо перерахунку належної ОСОБА_1 у 2007, 2008 роках щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та здійснити виплати цих коштів у розмірі 4335 грн.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції у Харківській області 22.09.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення Барвінківського районного суду. Станом на час розгляду справи судом першої інстанції вказане рішення суду виконано не було.
21.12.2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції у Харківській області Селіховою Л.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що направлена державним виконавцем платіжна вимога про стягнення з рахунків управління праці та соціального захисту населення коштів у сумі 4335 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 повернута УДК у Барвінківському районі Харківської області без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на реєстраційних рахунках УПСЗН Барвінківської РДА, а також з відсутністю відкритих асигнувань, як не передбачених паспортом бюджетної програми (а.с.35).
Не погодившись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки державний виконавець своєчасно не здійснив усіх передбачених законом дій щодо примусового виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Колегією суддів встановлено, що постанова Барвінківського суду Харківської області по справі № 2-а-7/2010 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської райдержадміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат набрала законної сили, однак виконана не була.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт (ч.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»).
Матеріалами справи підтверджено, що фактичною підставою для повернення стягувачу ОСОБА_1 виконавчого листа слугувала та обставина, що надіслана державним виконавцем платіжна вимога № 237 від 07.12.2012 року по стягнення з рахунків УПСЗН Барвінківської РДА коштів в сумі 4335,00 грн. на користь ОСОБА_1 12.12.2012 року була повернута без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на реєстраційних рахунках, а також відсутністю відкритих асигнувань, як не передбачених паспортом бюджетної програми, Законом України «Про Державний бюджет».
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт державного виконавця про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Згідно ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Тобто, при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і у вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
З оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що державний виконавець посилається на відсутність не майна, а коштів на реєстраційних рахунках, а також з відсутністю відкритих асигнувань.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним посилання державного виконавця в оскаржуваній постанові на норми п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Однак, штраф на боржника накладено не було з посиланням на поважність причин невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області рішення суду, яке набрало законної сили.
Так, в апеляційній скарзі відповідач з посиланням на ч.5 ст.22, ст.23 Бюджетного кодексу України зазначає, що розпорядник бюджетних коштів розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди; будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються за лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом України. Станом на 2011 та 2012 роки грошові кошти для виконання постанов та рішень суду на рахунках УПСЗН Барвінківської РДА відсутні, оскільки не були закладені Головним розпорядником бюджетних коштів, та не передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Згідно наданої відповіді УПСЗН Барвінківської РДА органи праці та соціального захисту населення не мають можливості виконувати постанови суду щодо стягнення на користь пільгових категорій громадян недоотриманих сум у повному обсязі, через відсутність фінансування з боку держави, а також через неврегульованість законодавства. Тому забезпечення виконання судових рішень можливе лише в разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» в частині збільшення фінансування місцевих органів праці та соціального захисту населення для виконання судових рішень. У зв'язку з чим, державний виконавець дійшов висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на посадових осіб УПСЗН Барвінківської РДА.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне вказати, по-перше, що в даному випадку мова йде про накладення штрафу не на посадових осіб Управління, а на УПСЗН Барвінківської РДА як юридичну особу, що є боржником у даному виконавчому провадженні.
По-друге, виходячи з позиції відповідача по справі, згідно якої виплата позивачеві коштів можлива у випадку внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», враховуючи, що закон про державний бюджет є чинним протягом одного бюджетного року, закладення нових бюджетних призначень шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», а відтак, і виконання судового рішення в частині зобов'язання УПСЗН Барвінківської РДА здійснити позивачеві виплати коштів, є неможливим.
Крім того, слід відмітити, що в даному випадку мало місце повторне невиконання судового рішення.
Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем по справі, виконавчий лист по справі № 2-а-7/2010 вперше було пред'явлено до виконання згідно заяви ОСОБА_1 14.09.2011 року (а.с.16).
Постановою державного виконавця від 22.09.2011 року було відкрито виконавче провадження ВП № 28786519, в рамках якого державним виконавцем було надіслано до Управління Державної казначейської служби у Барвінківському районі Харківської області платіжну вимогу № 112 від 29.11.2011 року (а.с.17).
Зазначену платіжну вимогу було повернуто без виконання на підставі пп.8 п.34 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (а.с.24).
Постановою державного виконавця ВДВС Барвінківського РУЮ від 12.12.2011 року виконавчий лист № 2-а-7, виданий 09.02.2010 року Барвінківським районним судом, про зобов'язання УПСЗН Барвінківської РДА вчинити дії щодо перерахунку належної ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2008 роки, - повернуто стягувачеві (а.с.26).
Постановою начальника ВДВС Барвінківського РУЮ від 27.03.2012 року зазначену постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12.12.2011 року - скасовано (а.с.27), 27.03.2012 року виконавче провадження ВП № 28786519 виконавче провадження ВП № 28786519 відновлено.
13.11.2012 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ВДВС Барвінківського РУЮ із заявою про пред'явлення до виконання, зокрема, і виконавчого листа, зокрема, і по справі № 2-а-7/2010 (а.с.31).
Державним виконавцем було надіслано до УДКСУ в Барвінківському районі платіжну вимогу № 237 від 07.12.2012 року, яку також було повернуто без виконання на підставі пп.5 п.34 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань (а.с.33).
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що потворне повернення виконавчого документа стягувачеві у спірних правовідносин є фактичною відмовою у виконанні судового рішення.
Крім того, колегія суддів відмічає, що підпунктом 5 пункту 34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету).
Однак, слід відмітити, що відсутність відкритих бюджетних асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків є підставою для відмови органу Державного казначейства у виконанні платіжної вимоги в порядку безспірного списання коштів, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 845, а не взагалі для відмови у виконанні судового рішення в загальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду про те, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.
Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.
Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також, відповідачем не було вжито заходів до виконання рішення, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не накладено на боржника штрафу та направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна постанова від 21.12.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 28786519 прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця ВДВС Барвінківського РУЮ в Харківській області щодо виконання виконавчого листа по справі № 2-а-7/2010, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Водночас, погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що зобов'язання начальника відділу Державної виконавчої служби Барвінківського РУЮ скасувати спірну постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві не є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах.
При цьому, у прохальній частині позову ОСОБА_1 просив суд саме скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Барвінківського РУЮ Селіхової Л.П. у виконавчому провадженні ВП № 28786519.
Відповідно до п.2 ст.201 КАС України вирішення не всіх позовних вимог або питань є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Барвінківського районного суду Харківської області від 14.02.2013 року по справі № 611/92/13-а підлягає зміні шляхом викладення абзацу 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області Селіхової Л.П. від 21.12.2012 року про повернення стягувачеві виконавчого листа, виданого 09.02.2010 року Барвінківським районним судом Харківської області № 2-а-7, у виконавчому провадженні № 28786519".
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області - залишити без задоволення.
Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 14.02.2013 року по справі № 611/92/13-а - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області Селіхової Л.П. від 21.12.2012 року про повернення стягувачеві виконавчого листа, виданого 09.02.2010 року Барвінківським районним судом Харківської області № 2-а-7, у виконавчому провадженні № 28786519".
В іншій частині постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 14.02.2013 року по справі № 611/92/13-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.