36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.06.2013 Справа № 917/997/13
за позовом Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628, вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, 39617
до Фізичної особи - підприємця Прокопенка Віктора Леонідовича, бульвар Пушкіна, 10, кв. 27, м. Кременчук, 39600
про стягнення 5 540,00 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: Мельник І.В., довіреність № 01-06/28 від 09.01.2013 р.;
від відповідача: не з'явилися.
Суть спору: розглядається позовна заява Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Прокопенка Віктора Леонідовича 5 540,00 грн. передоплати за недопоставлений товар (меблі), яка була перерахована останньому за рахунком № СФ-0000013 від 27.10.2009 р..
Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, пославшись на обґрунтування, викладені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,
встановив:
27.10.2009 року Фізична особа - підприємець Прокопенко В.Л. пред'явив Кременчуцькому комунальному автотранспортному підприємству 1628 рахунок-фактуру № СФ-0000013 на оплату меблів, а саме : стіл офісний в у кількості 9 шт. загальною вартістю 6 480,00 грн., стіл керівника у кількості 1 шт. вартістю 1 560,00 грн., стійка адміністраторів у кількості 1 шт. вартістю 8 220,00 грн., тумба у кількості 3 шт. загальною вартістю 750,00 грн., поличка для паперів у кількості 1 шт. вартістю 50,00 грн. та шафа офісна у кількості 6 шт. загальною вартістю 8 400,00 грн..
Позивачем на рахунок відповідача були перераховані кошти в загальній сумі 21 800,00 грн., в тому числі : 12.11.2009 р. в сумі 4 500,00 грн., 19.11.2009 р. в сумі 500,00 грн., 25.11.2009 р. в сумі 1 000,00 грн., 26.11.2009 р. в сумі 800,00 грн., 05.01.2010 р. в сумі 2 000,00 грн., 13.01.2010 р. в сумі 2 000,00 грн., 28.01.2010 р. в сумі 500,00 грн., 10.02.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 16.02.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 17.02.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 19.02.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 24.02.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 15.03.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 17.03.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 17.03.2010 р. в сумі 1 000,00 грн., 19.03.2010 р. в сумі 500,00 грн., 22.04.2010 р. в сумі 2 000,00 грн. та 26.04.2010 р. в сумі 1 000,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 21-37).
27.09.2011 р. відповідач здійснив часткову поставку товару позивачу на загальну суму 16 260,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної від 01.03.2010 р. № РН-0000001 (а.с. 20).
З огляду на недопоставку відповідачем товару на суму 5 540,00 грн., 29.11.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 9 від 25.11.2011 р. з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 5 540,00 грн.. Вищезазначена претензія була повернута поштою позивачу в зв'язку на закінчення строку зберігання на поштовому відділенні. Дані обставини підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом поштового конверту з довідкою Укрпошти та повідомленням № 3961700726623 про вручення поштового відправлення (вищезазначеної претензії з додатками).
За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, передоплату не повернув, заборгованість останнього складає 5 540,00 грн..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 5 540,00 грн. передоплати за недопоставлений товар.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З матеріалів справи вбачається, що рахунок-фактура № СФ-0000013 від 27.10.2009 р. містить визначення товару, ціну, підписаний відповідачем та скріплений його печаткою; позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 21 800,00 грн. з призначенням платежу "за оплату меблів згідно рахунку-фактури № СФ-0000013 від 27.10.2009 р.". За викладеного, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а тому між сторонами відбулось укладання договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З матеріалів справи вбачається, що як на момент звернення з даним позовом до суду, так і на момент винесення даного рішення відповідач не поставив позивачу замовлений останнім товар на суму 5 540,00 грн., попередню оплату в сумі 5 540,00 грн. не повернув.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 540,00 грн. підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прокопенка Віктора Леонідовича (бульвар Пушкіна, 10, кв. 27, м. Кременчук, 39600), ідентифікаційний номер 2115200050 на користь Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (вул. Горького, 48/75, м. Кременчук, 39617), р/р 26009013001861 в АТ "Сбербанк Росії" м. Київ, МФО 320627, ідентифікаційний код юридичної особи 03351898 : 5 540,00 грн., 1 720,50 грн. судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.