Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "26" червня 2013 р. Справа № 906/750/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Гансецького В.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковальчук В.Ю., селищний голова
від відповідача: Сичов Д.В., дов. від 10.06.13р. № 1
прокурор: Лимар А.І., посв. № 016848 від 20.05.13р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради (смт.Попільня Житомирської області)
до Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 11839" (смт.Попільня Житомирської області)
про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та скасування реєстрації державного акта
Прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.
Прокурор також просив скасувати реєстрацію державного акта в книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 46.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема зазначили, що державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722 є незаконним і земельна ділянка не може використовуватися відповідачем на праві постійного користування, оскільки цей державний акт був виданий відповідачу з порушенням чинного законодавства України - п.1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, ч.2 ст.92, ст.123 Земельного кодексу України.
Крім того, прокурор зазначив, що про вказані порушення прокуратурі стало відомо у 2013 році.
Відповідач у відзиві від 26.06.13. на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні у зв'язку з безпідставністю та пропуском строку позовної давності.
Прокурор вимог ухвал суду від 28.05.13р. та від 13.06.13р. не виконав, - не подав для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги; письмово не обґрунтував - чим саме відповідач порушив державні інтереси Попільнянської селищної ради, на захист яких подано даний позов; не подав у справу всі додані до позовної заяви документи в належним чином засвідчених копіях; не подав докази направлення позивачу копій позовних матеріалів; письмово не обґрунтував необхідність залучення третьої особи - Відділу Державного земельного агентства у Попільнянському районі.
З вказаних підстав справа розглядається та рішення в ній приймається за наявними матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Попільнянської селищної ради від 18.11.93р. № 106 (згідно додатку) вирішено надати Попільнянському автопідприємству (далі - відповідач у справі) в постійне користування земельну ділянку площею 5,2 га для адміністративно - виробничої бази (а.с.18,19).
Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.94р. Державне товариство "Попільнянське автопідприємство" було приватизоване та перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Попільнянське автопідприємство 11839". 26.03.12р. загальними зборами ВАТ "Попільнянське автопідприємство 11839" було прийнято рішення щодо зміни найменування товариства на Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 11839".
28.01.03р. Попільнянською селищною радою на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради від 18.11.93р. № 106 Попільнянському ВАТ "АТП № 11839" було видано державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46 (а.с.13,14).
Згідно даного державного акта, відповідачу як землекористувачу була надана у постійне користування для виробничих потреб земельна ділянка розміром 4,7428 га, яка знаходиться в смт.Попільня Житомирської області по вул.Радянська 4.
Прокурор в обгрунтування позовних вимог зазначив, що земельна ділянка не може використовуватися відповідачем на праві постійного користування, а державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722 є незаконним, оскільки він був виданий відповідачу з порушенням норм чинного на той час законодавства України.
Так, посилаючись на п.1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, прокурор вказав, що станом на 01.01.02р. рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.93р. № 106 фактично виконано не було, оскільки відповідачу не був виданий документ, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою.
Крім того, на думку прокурора, відповідач не мав права на отримання земельної ділянки у постійне користування, оскільки на момент введення в дію Земельного кодексу України Попільнянське автопідприємство було приватизоване та перетворене у відкрите акціонерне товариство, чим, відповідно, було порушено ч.2 ст.92 Земельного кодексу України.
Також прокурор вважає, що в порушення ст.123 Земельного кодексу України державний акт був виданий відповідачу без виготовлення обов'язкового проекту відведення.
Відповідач у відзиві від 26.06.13. на позовну заяву, заперечуючи проти позову, зокрема, вказав, що рішенням Попільнянської селищної ради Житомирської області від 22.03.12р. було припинено право постійного користування земельною ділянкою, яка була надана відповідачу в постійне користування згідно рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.93р. № 106.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом про скасування вказаного рішення Попільнянської селищної ради від 22.03.12р. Постановою від 13.08.12р. у справі № 619/2082/2012 Попільнянським районним судом Житомирської області було задоволено позовні вимоги ПАТ "Автотранспортне підприємство 11839" та скасовано рішення Попільнянської селищної ради від 22.03.12р., що підтвердив копією відповідної постанови суду (а.с.42-44).
Крім того, відповідач у відзиві від 26.06.13р. на позовну заяву, також зазначив, що прокурором пропущений строк позовної давності, перебіг якого розпочався з 28.01.03р., тобто з моменту видачі оспорюваного акта.
У зв'язку з цим, представник відповідача в судовому засіданні просив застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, та, відповідно, відмовити в позові.
Господарський суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.151 ГК України, порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акту), сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Таким чином, станом на 01.01.02р., тобто з моменту набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.01р. № 2768-III, рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.93р. № 106 фактично виконано не було, оскільки відповідачу не був виданий документ, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.2 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Матеріали справи свідчать, що на момент набрання чинності Земельним кодексом України Попільнянське автопідприємство було приватизоване та перетворене у відкрите акціонерне товариство.
Тобто, воно вже не належало до державної та комунальної власності і, відповідно, не мало права отримувати землю для постійного користування.
Згідно з ч.1 ст.123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваного державного акта), надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Тобто, обов'язковою підставою для надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок
В матеріалах справи відсутні докази, що оспорюваний державний акт на право постійного користування землею був виданий відповідачу згідно проекту відведення земельної ділянки.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, є обгрунтованими та підставними.
Але, вони не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач у відзиві від 26.06.13р. на позовну заяву та його представник в судовому засіданні просили застосувати строк позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог (а.с.41).
Перебіг строку позовної давності почався та у позивача виникло право на подання позову на наступний день після видачі оспорюваного державного акта, тобто з 29.01.03р.
Таким чином, трирічний строк позовної давності сплинув у 2006 році.
Згідно з частинами 2 та 3 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позов прокурором подано до господарського суду Житомирської області 27.05.13р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з цим, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЖТ № 001722, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.
Пояснення прокурора в судовому засіданні про те, що прокуратурою не порушені строки позовної давності при поданні даного позову, оскільки прокуратурі стало відомо про те, що оспорюваний державний акт не відповідає вимогам чинного законодавства лише з моменту проведення Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області перевірки відповідача на предмет дотримання вимог земельного законодавства та складення відповідного акта (а.с.17), а саме з 20.03.13р., господарський суд вважає безпідставними та непереконливими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91р. № 1789-XII, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Пунктом 1 ч.1 та ч.2 ст.19 даного Закону також визначено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Оскільки даний позов поданий прокурором в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради, то ця селищна рада повинна була керуватися вимогами Земельного кодексу України при видачі відповідачу державного акта на право постійного користування землею. Селищна рада також була зобов'язана контролювати процес видачі таких актів, виявляти допущені порушення та вживати заходів до виправлення допущених порушень. А також, за необхідності, своєчасно звертатись до органів прокуратури за відповідною допомогою.
Відповідно і сама прокуратура, на виконання вищезазначених приписів Закону України "Про прокуратуру", наказів Генерального прокурора України, здійснюючи загальний нагляд за дотриманням законодавства суб'єктами господарювання, незалежно від форм власності, повинна була і могла вчасно виявляти допущені порушення та вживати заходів до їх усунення.
Тому, господарський суд вважає пояснення прокурора в судовому засіданні про не пропущення строку позовної давності не переконливими.
Що стосується позовних вимог про скасування реєстрації державного акту в книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 46, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Отже, статтею 12 ГПК України визначений вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судам. Така категорія спорів, як скасування реєстрації державного акта, господарським судам не підвідомча.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування реєстрації державного акта в книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 46 на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки дана позовна вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Приймаючи дане рішення, господарський суд враховує також наступне.
Як вбачається з постанови, яка набрала законної сили, Попільнянського районного суду Житомирської області від 13.08.12р. у справі № 619/2082/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 11839" до Попільнянської селищної ради про скасування рішення Попільнянської селищної ради від 22.03.12р., яким було припинено право постійного користування відповідачем земельною ділянкою згідно рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.93р. № 106, вказаною постановою позов задоволено.
Згідно ч.5 ст.120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Тобто, земельна ділянка, яка отримана відповідачем згідно рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради від 18.11.93р. № 106 не могла бути передана нікому іншому, крім відповідача, оскільки на цій земельній ділянці розташована його адміністративно - виробнича база.
Господарський суд також враховує відсутність вини відповідача у протиправній видачі йому оспорюваного державного акта.
Враховуючи, що позов подано в інтересах Попільнянської селищної ради, яка цей позов підтримала, при відмові в позові сплата судового збору покладається саме на Попільнянську селищну раду.
Керуючись ст.ст.35, 49, 80, 82-85 ГПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, господарський суд,-
1. В частині вимог про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою в позові відмовити.
2. В частині вимог про скасування реєстрації державного акта провадження у справі припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
3. Стягнути з Попільнянської селищної ради, 13501, смт.Попільня Житомирської області, вул.Б.Хмельницького 7, ідентифікаційний код 04347226:
- в доход державного бюджету України (№ доходного рахунку щодо сплати судового збору 31214206783002, МФО 811039, Банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м.Житомирі (м.Житомир), 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499916, код одержувача 38035726, призначення платежу - судовий збір, код 03499916 - 1147,00 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 27.06.13
Суддя Гансецький В.П.
Друк: 1 прим. у справу.