Іменем України
18 червня 2013 р. (о 11:46) Справа №801/5524/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Дубініної Г.В.,
позивача - ОСОБА_4.;
представника позивача - ОСОБА_2;
представника відповідача 1 (Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя)- не з'явився;
представника відповідача 2 (Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя) - Іовик В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_4
до Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя, Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя
про визнання бездіяльність протиправною та спонукання до виконання певних дій і стягнення,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач) до Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя (далі - відповідач) про визнання бездіяльність Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя щодо невидачі ОСОБА_4 військового квітку СО412422 від 20.10.2009 і невиплати грошової компенсації за 22 дня невикористаної відпуски протиправною; зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя видати ОСОБА_4 військовий квіток; стягнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя нараховану та невиплачену компенсацію за 22 дня невикористаної відпуски у розмірі 573,91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про надання військового квітку та про виплату грошової компенсації за 22 дня невикористаної відпуски. Водночас вказані вимоги задоволені не були, що і стало підставою для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.05.2012 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.06.2013 до участі у справі залучений другий відповідач - Сімферопольський слідчий ізолятор Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2013 залишена без розгляду позовна заява в частині позовних вимог про зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя видати ОСОБА_4 військовий квіток; стягнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя нараховану та невиплачену компенсацію за 22 дня невикористаної відпуски у розмірі 573,91 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2013 визнані поважними причини пропуску строку зверхня позивачем до суду з вимогами про визнання бездіяльність Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя щодо невидачі ОСОБА_4 військового квітку СО412422 від 20.10.2009 і невиплати грошової компенсації за 22 дня невикористаної відпуски протиправною.
У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про відкликання частини позовних вимог, з підстав, викладених в позовній заяві, надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача 1 під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечував зазначивши, що ОСОБА_4 проходив службу в Сімферопольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі, який є самостійною юридичною особу, у зв'язку з чим Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя не відповідає за зобов'язаннями ізолятору та не є належним відповідачем у справі.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача 1 надав письмові заперечення.
Представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Крім того, представник відповідача також зазначив, що дійсно позивачем була надана заява про необхідність отримання військового квітка та компенсації за невикористану відпуску, водночас позивач не звертався ані до відділу кадрів, ані до фінансового відділу з метою отримання військового квітку та компенсації за невикористану відпуску, у зв'язку з чим була надана відповідь про можливість отримання документів та компенсації безпосередньо у відділі кадрів слідчого ізолятору, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача, представника позивача, відповідача, суд, -
ОСОБА_4 проходив службу в Сімферопольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя з листопаду 2011 та 16.11.2012 був звільнений в запас Збройних сил України на підставі п.63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницькім складом органів внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що позивач листом від 28.12.2012 звернувся до начальника Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя з проханням направити на його адресу наказ про звільнення, військовий квіток, довідку про доходи, характеристику з останнього місця роботи та провести повний розрахунок на дату звільнення.
Листом від 11.01.2013 вих. № М-56 відповідач 2 повідомив позивача про направлення в його адресу копію наказу про звільнення, а також характеристики. При цьому відповідач 2 також повідомив, що військовий квіток направити не має можливості за відсутністю фінансування для відправки документів замовною кореспонденцією, у зв'язку з чим ним було запропоновано позивачу з'явитися до відділу кадрів ізолятору для отримання його особисто, а також для проведення повного розрахунку на день звільнення.
Листом від 29.01.2013 позивач знов звернувся до Сімферопольського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя з заявою, в якої зазначив, що прибув в Сімферопольський слідчий ізолятор для отримання військового квітку та проведення розрахунку на день звільнення, у зв'язку з чим просить видати документи. Вказана заява була зареєстрована у канцелярії 29.01.2013.
Листом від 05.02.20123 вих. № М-75 відповідач повідомив, що для отримання документів ОСОБА_4, необхідно з'явитися до відділу кадрів Сімферопольського слідчого ізолятору.
Відповідно до заяви від 11.02.2013 позивач повідомив про неможливість з'явитися в Сімферопольський слідчий ізолятор у зв'язку з важким матеріальним положенням та просив направити документи поштою та перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок або відправити поштою на ім'я позивача.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2713 до складу Державної кримінально-виконавчої служби України відносяться в тому числі слідчі ізолятори, які утворюються та ліквідуються центральним органом виконавчої влади.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 14 вказаного Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до ч.5. ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Отже служба позивача в Державній кримінально-виконавчій службі відноситься до публічної служби.
Суд також звертає увагу позивача, що він проходив службу в Сімферопольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим, який є самостійною юридичною особу, у зв'язку з чим Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя не відповідає за зобов'язаннями Сімферопольського слідчого ізолятору, тому вимоги до Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополя є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд зауважує, що правовідносини щодо виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу працівників кримінально-виконавчої служби регулюються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222 та іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Водночас питання щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні цими нормативно-правовими актами не врегульовано, отже до спірних правовідносини підлягають застосуванню норми ст. 47 КЗпП України, які є субсидіарними у вказаних правовідносинах, в частині питання проведення розрахунку при звільнені.
Так, відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Питання та порядок видачі військового квитка взагалі не врегульовані ані спеціальними нормами щодо проходження служби в органах кримінально-виконавчої служби, ані загальними нормами, якими врегульовані трудові правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на звернення позивача було повідомлено про можливість отримання військового квітку та розрахунку на час звільнення у приміщенні Сімферопольського слідчого ізолятору.
Суд звертає увагу позивача, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка владного суб'єкту, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Суд також зазначає, що бездіяльність посадової чи службової особи - це певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України. Тобто особа уникає дій, які вона могла і зобов'язана була вчинити, виходячи з покладених на неї правових обов'язків. Такі обов'язки можуть випливати безпосередньо із закону, з договору, професійних обов'язків, а також загальновизнаних моральних принципів суспільної поведінки.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідачем були вчинені дії, спрямовані на задоволення вимог позивача щодо надання військового квітку, що виключає бездіяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень. Отже, враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати наявність протиправної бездіяльності відповідача в цій частині.
Суд також враховує, що нормами діючого законодавства не передбачений обов'язок відповідача направити військовий квіток відповідачу поштою (це передбачено нормами КЗпП України для трудової книжки та при наявності згоди особи), а відсутність відповідних бюджетних асигнувань на ці видатки є підставою у даному випадку для відмови від направлення офіційного документу замовним листом з повідомленням про вручення поштового відправлення засобами поштового зв'язку.
Суд зазначає, що нормами ст. 47 КЗпП України передбачений обов'язок роботодавця провести розрахунок з працівником при звільненні. Водночас в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач навмисно ухиляється від проведення розрахунку, навпаки матеріали справи свідчать, що відповідач повідомив позивача про можливість отримання такого розрахунку. Крім того, позивачем не доведено, що відповідач ухиляється від проведення виплат та повернення військового квітку, а сам факт подачі відповідних заяв не свідчить, на думку суду, про протиправну бездіяльність відповідача. Крім того, згідно письмових пояснень працівників відповідача позивач 29.01.2013 взагалі не звертався до відділу кадрів та фінансової частині для отримання документів та для проведення розрахунку, а ним була залишена в канцелярії тільки відповідна заява. Отже зазначене свідчить, що позивач навмисно ухиляється від отримання військового квітку та отримання компенсації за невикористану відпустку.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану відпуску та щодо ненадання військового квітку.
Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача щодо пропуску строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання військового квитку, оскільки у цьому випадку строки встановлені ч. 3 ст. 99 КАС України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки невидача військового квітку мала місце і на час звільнення, і на час звернення з вимогою до відповідача, і на час звернення до суду, отже це правовідносини є таким, що тривають, та закінчення строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України не може свідчить про відсутність у особи права на повернення документу, який знаходиться у відповідача, в тому числі у судовому порядку.
Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не невиплати грошової компенсації за 22 дня невикористаної відпуски, то суд зауважує, що строки звернення до суду пропущені позивачем з поважних причин, оскільки позивач звертався до відповідача з метою врегулювання спірних правовідносин та згідно довідки від 22.04.2013 №36 розрахунок суми компенсації проведений відповідачем тільки у квітні 2013, отже звернення до суду у травні 2013 р. є обґрунтованим у межах місячного строку звернення до суду.
Відтак, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що спір виник з правовідносин, пов'язаних з проходженням публічної служби, та приймаючи до уваги, що норми Закону України «Про судовій збір» звільняють позивачів від сплати судового збору, останній не підлягає сплаті при зверненні до суду.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 18.06.2013, оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 25.06.2013.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя підпис Г.Л.Тоскіна