м. Київ
12 березня 2013 року Справа № 2а-2780/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:
представників позивача: Сидоренка В.В., Шевчука В.І.,
представника відповідача - Коваленка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат»
до проІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» звернулось до суду з позовом про визнання дій Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 06.06.2012 № 0002791700, 06.06.2012 № 0000232300 та податкового повідомлення - рішення від 06.06.2012 № 0000202300 в частині.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильський спецкомбінат» донараховано грошові зобов'язання за платежами: податок на доходи фізичних осіб у сумі 1638721 грн. 00 коп., податок на прибуток підприємств у сумі 374813 грн. 37 коп., частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у сумі 25776 грн. 00 коп., а також застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 380303 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення у цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» (ідентифікаційний код 37197165, місцезнаходження: 07270, Київська область, Іванківський район, м. Чорнобиль, вул. Радянська, буд. 70) зареєстроване державним реєстратором Іванківської районної державної адміністрації Київської області 25.01.2011, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 337 102 0000 000690. Підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства надзвичайних ситуацій України та є правонаступником функцій, майнових прав і обов'язків ДП по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс», ДСП «Регіональне управління забезпечення організаційно - технічної та розпорядчої діяльності», ДП «Спеціалізована будівельна компанія», ДСНВП «Чорнобильський радіоекологічний центр», ДСКП «Чорнобильська Пуща», ДСВКВП «Чорнобильводексплуатація», а також ДСП «Комплекс» у частині отриманих прав і обов'язків останнього щодо виконання функцій з дезактивації радіаційно забруднених матеріалів.
Зазначені обставини підтверджуються даними, що наведені у наявних в матеріалах справи копіях свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 327094 (т. 1 а.с. 87) та статуту Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», затвердженого Міністерством надзвичайних ситуацій України 24.01.2011 та зареєстрованого державним реєстратором Іванківської районної державної адміністрації Київської області 25.01.2011 (т. 1 а.с. 82-85).
Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.
Судом встановлено, що у березні - травні 2012 року посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та статті 77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.01.2011 по 31.12.2011.
За результатами перевірки складено акт від 23.05.2012 № 211-22/37197165 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.
Зокрема, податковим органом виявлено, що Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» під час декларування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств не дотримано вимог пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1, підпункту 137.2.3 пункту 137.2, пунктів 137.4, 137.16 статті 137, пункту 138.8, підпункту 138.10.1 пункту 138.10, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, пункту 143.1 статті 143 та пунктів 144.1, 144.3 статті 144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за II - IV квартали 2011 року, у загальному розмірі 551166 грн. 00 коп.
Вказане порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок:
- невключення позивачем до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, отриманого ним у період з 01.04.2011 по 31.12.2011 доходу від операційної діяльності у загальному розмірі 746542 грн. 00 коп.;
- завищення позивачем показників витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за II та IV квартали 2011 року на суму 1477988 грн. 00 коп. внаслідок нарахування амортизації на основні засоби, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг;
- завищення позивачем показників інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 на суму 171839 грн. 20 коп. внаслідок включення до складу витрат сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що обчислений з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: здійснено нарахування єдиного внеску за ставкою 42,61 % від бази нарахування єдиного внеску для працюючих на підприємстві інвалідів замість визначеної цим Законом ставки у розмірі 8,41 %.
Як зазначає податковий орган, допущене Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податкове правопорушення в частині завищення сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що включаються до складу витрат платника податку при обчисленні об'єкта оподаткування, призвело до недотримання підприємством вимог Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, у результаті чого позивачем не перераховано до бюджету у строк, визначений Податковим кодексом України для сплати податку на прибуток підприємств, грошове зобов'язання у розмірі 25776 грн. 00 коп.
Крім того, у ході перевірки також встановлено заниження Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за червень - грудень 2011 року на загальну суму 1638721 грн. 00 коп., з яких: 241 грн. 00 коп. - у зв'язку з виплатою без утримання податку на доходи фізичних осіб готівкових коштів за товари у сумі 1597 грн. 00 коп., придбані у фізичних осіб, щодо яких не подано доказів на підтвердження їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності; 1638480 грн. 00 коп. - внаслідок невключення позивачем до оподатковуваного доходу виплаченої працівникам підприємства надбавки за вахтовий метод роботи у загальному розмірі 10923204 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 06.06.2012 № 0000202300, 06.06.2012 № 0000232300, 06.06.2012 № 0002791700, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 551166 грн. 00 коп., з яких: 551166 грн. 00 коп. - за основним платежем; 0 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у розмірі 30000 грн. 00 коп., з яких: 25776 грн. 00 коп. - за основним платежем; 4224 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2014800 грн. 00 коп., з яких: 1638721 грн. 00 коп. - за основним платежем; 376079 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Під час судового розгляду справи представники позивача пояснили, що Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» не оспорюються висновки податкового органу про необхідність донарахування позивачу податку на прибуток підприємств у розмірі 176352 грн. 63 коп. внаслідок вчинення ним податкового правопорушення, що виявилось у невключенні отриманого підприємством у період з 01.04.2011 по 31.12.2011 доходу від операційної діяльності у загальному розмірі 746542 грн. 00 коп. до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також у завищенні показників витрат за II та IV квартали 2011 року на суму 20203 грн. 88 коп. внаслідок нарахування амортизації на основні засоби, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг.
Відтак, позивач не заперечує, що податкове повідомлення - рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.06.2012 № 0000202300 в частині визначення Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильський спецкомбінат» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 176352 грн. 63 коп. відповідає вимогам законодавства про оподаткування.
У ході судового розгляду справи позивачем також не спростовувались висновки податкового органу відносно наявності у підприємства податкового обов'язку сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 241 грн. 00 коп. у зв'язку з нарахуванням та виплатою оподатковуваного доходу на користь фізичних осіб у розмірі 1597 грн. 00 коп.
За таких обставин, судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо правомірності нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб у вказаному вище розмірі, і у суду не виникає сумніву щодо достовірності вказаних обставин.
Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного позовного провадження, стосуються питання правомірності нарахування податковим органом податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у сумі 374813 грн. 37 коп.; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у сумі 25776 грн. 00 коп.; податок на доходи фізичних осіб у сумі 1638480 грн. 00 коп., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 380250 грн. 00 коп.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України передбачено, що податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.
Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Згідно з приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 розділу III Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу III цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
В силу приписів пункту 138.9 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу.
Так, пунктом 143.1 статті 143 цього Кодексу передбачено, що до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати встановлено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).
В силу приписів статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є страхувальники, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, у тому числі роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 8 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Так, для страхувальників, що віднесені до класу професійного ризику виробництва № 65 (яким є позивач), єдиний внесок встановлюється у розмірі 42,61 відсотка визначеної бази нарахування.
У свою чергу, частиною тринадцятою статті 8 Закону України № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у ході перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що до складу витрат за II - IV квартали 2011 року позивачем включено, зокрема, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що нараховані за ставкою 42,61 % на суми нарахованої заробітної плати 12 працівників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Податковий орган, спираючись на дані акта ревізії фінансово - господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2011 по 01.02.2012, складеного Вишгородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Київській області 17.04.2012, встановив, що вказаним вище громадянам встановлено інвалідність, а відтак, єдиний внесок на суми їх заробітної плати повинен нараховуватись за ставкою 8,41 % замість визначеної підприємством загальної ставки у розмірі 42,61 %.
Наведені вище порушення, допущені під час обрахування сум єдиного внеску, на думку податкового органу, призвели до завищення позивачем показників витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, на суму 171839 грн. 20 коп.
У свою чергу, представники позивача у судовому засіданні зазначили, що обчислення підприємством єдиного внеску за період з квітня по грудень 2011 року здійснювалось на підставі бухгалтерських та інших документів, у тому числі кадрових, відповідно до яких проводиться нарахування заробітної плати наведеним вище працівникам. Представники позивача звертають увагу на те, що усі працівники підприємства проходять обов'язковий медичний огляд, проте жодних визначених чинним законодавством України медичних документів, які б містили інформацію про встановлення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 групи інвалідності, наведеними громадянами до підприємства не подавалось.
Оцінюючи висновки податкового органу стосовно допущення Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податкового правопорушення під час віднесення до складу витрат платника податків сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд виходить з наступного.
В силу приписів статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (стаття 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII).
В силу приписів статті 32 Конституції України, законів України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII та «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI, медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію хвороби, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, є інформацією з обмеженим доступом. Поширюватися, передаватися третім особам така інформація може винятково за згодою особи, якої вона стосується.
Пунктом 3.13 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 на виконання вимог Закону України № 2464-VI, визначено, що підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією, зазначеними у пунктах 3.11 - 3.13 цієї Інструкції.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що підприємство - роботодавець зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок за спеціальною ставкою від бази нарахування єдиного внеску для працівника інваліда з моменту надання таким працівником копії довідки МСЕК, яка на день подання повинна бути завірена печаткою підприємства і має зберігатись в бухгалтерських та кадрових документах підприємства.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи представником податкового органу не надано суду жодних доказів того, що позивач, нараховуючи єдиний внесок у період з квітня по грудень 2011 року за ставкою 42,61 % на суми нарахованої заробітної плати 12 працівників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, був обізнаний про встановлення вказаним працівникам груп інвалідності. Обставин, що свідчать про подання наведеними громадянами довідок МСЕК, з моменту отримання яких у підприємства виникає безумовний обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок за ставкою 8,41 % замість ставки 42,61 % за вказаний вище період, відповідачем суду не наведено.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 2464-VI, податкове законодавство (відповідальним за дотримання якого є податковий орган) не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Обов'язок щодо здійснення контролю за дотриманням платниками єдиного внеску вимог Закону України № 2464-VI в силу приписів статті 14 цього Закону покладено на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у березні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області проведено планову перевірку з питань правильності нарахування, обчислення і сплати Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.02.2011 по 01.03.2012.
Під час проведення вказаного заходу посадовими особами територіального органу Пенсійного фонду України детально перевірено кількість інвалідів, які працюють на підприємстві, у тому числі наявність довідок МСЕК, та не встановлено порушень по нарахуванню та сплаті позивачем єдиного внеску по працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Зазначені обставини підтверджуються даними акта перевірки Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області від 23.03.2012 № 17 та листом Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області від 17.10.2012 № 4754/03.
Враховуючи положення Податкового кодексу України, якими передбачено, що до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повинні бути визначені у відповідності до вимог Закону України № 2464-VI, беручи до уваги ту обставину, що Управлінням Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області не встановлено жодних порушень вимог Закону України № 2464-VI під час нарахування позивачем єдиного внеску по наведеним вище 12-м працівникам, суд дійшов висновку про відсутність з боку Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» порушень податкового законодавства під час включення до складу витрат платника податків за II - IV квартали 2011 року сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин, висновки податкового органу стосовно завищення позивачем витрат на суму 171839 грн. 20 коп. та, як наслідок, заниження податку на прибуток підприємств на суму 39523 грн. 02 коп. та частини чистого прибутку (доходу), який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 15 % частини чистого прибутку доходу, що становить 25776 грн. 00 коп. (171839 грн. 20 коп. х 15 % = 25776 грн. 00 коп.), суд вважає необґрунтованими та такими, що порушують права платника податків у сфері податкових правовідносин.
Що стосується висновків податкового органу про допущення Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податкового правопорушення, що виявилось у нарахуванні амортизації у сумі 1457784 грн. 12 коп. на основні засоби, які безпосередньо не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт та наданням послуг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.
Згідно з приписами підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
За прямолінійним методом нарахування амортизації річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (підпункт 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України).
Пунктом 144.3 статті 144 Податкового кодексу України визначено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у період виникнення спірних правовідносин позивачем здійснювалось нарахування амортизації за прямолінійним методом на такі зараховані на баланс об'єкти основних засобів як, зокрема: гуртожитки, профілакторій, їдальні, будинки житлові, контрольно - пропускні, оперативно - диспетчерські та командно - диспетчерські пункти, пункт спеціальної (радіаційної) обробки, під'їздні та залізничні колії, автодороги («Луб'янка - Кливлини», «Прип'ять - Буряківка»), пожежні вежі, пожежні водойми та водозабори.
На підтвердження тієї обставини, що вказані основні засоби використовуються у господарській діяльності Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», представниками позивача надано суду: інвентарні картки обліку основних засобів, договори про надання у користування будівель у зоні відчуження організаціям, підприємствам та установам, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.12.2010 № 1086 «Про реформування державних підприємств зони відчуження», передавальні акти, накази позивача від 30.03.2011 № 29 «Про пожежонебезпечний період», 31.03.2011 № 32 «Про виконання плану заходів щодо посилення пожежної безпеки на об'єктах структурних підрозділів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат», акти перевірки придатності до експлуатації пожежно - оглядових веж та пожежних водойм, наряди - акти на виконання робіт, пов'язаних з утриманням пожежно - оглядових веж і водойм, покраскою та ремонтом огорож, захистом від корозії, розчищенням просік і доріг протипожежного призначення, мобілізаційний план залучення сил та засобів гасіння пожеж в лісових масивах, на перелогах і торфовищах на 2011 - 2015 роки, погоджений з Державним агентством з управління зоною відчуження, товарні звіти, накладні, акти про продаж готової продукції кухні тощо.
Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності нарахування позивачем амортизації до вказаних основних засобів, вирішення даного публічно - правового спору пов'язується з оцінкою їх фактичного використання у господарській діяльності підприємства.
З матеріалів адміністративної справи, зокрема, довідки з ЄДРПОУ серії АА № 643842 вбачається, що Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» здійснює господарську діяльність, пов'язану з постачанням пари, гарячої води та кондиційованого повітря, будівництвом житлових і нежитлових будівель, лісівництвом та іншою діяльністю у лісовому господарстві, охороні громадського порядку та безпеки, інжинірингу, геології та геодезії.
Як вже зазначалось судом вище, позивач належить до сфери управління Міністерства надзвичайних ситуацій України та є правонаступником функцій, майнових прав і обов'язків ДП по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс», ДСП «Регіональне управління забезпечення організаційно - технічної та розпорядчої діяльності», ДП «Спеціалізована будівельна компанія», ДСНВП «Чорнобильський радіоекологічний центр», ДСКП «Чорнобильська Пуща», ДСВКВП «Чорнобильводексплуатація», а також ДСП «Комплекс» у частині отриманих прав і обов'язків останнього щодо виконання функцій з дезактивації радіаційно забруднених матеріалів.
До структури підприємства входять наступні комплекси: Комплекс лісового господарства «Чорнобильська Пуща», Комплекс житлово-комунального господарства, Комплекс громадського харчування, Комплекс з експлуатації водоохоронних споруд та систем, Вимірювальний комплекс радіаційно - екологічного моніторингу та радіаційно дозиметричного контролю «Екоцентр», Комплекс ремонтно-будівельних робіт, Комплекс транспортного забезпечення, Енерго - виробничий комплекс, Комплекс телекомунікацій, Центр організаційно-технічного забезпечення управління зоною відчуження, комплекс з охорони об'єктів зони відчуження та фізичного захисту.
Крім того, на Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» у відповідності до вимог Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII покладено обов'язки зі здійснення моніторингу навколишнього середовища, організації і проведення радіаційного та дозиметричного контролю, функцій підрядника з капітального та поточного ремонту об'єктів, утримання та обслуговування автошляхів зони відчуження, здійснення догляду за лісами, лісовідновлення, профілактикою та гасінням лісових пожеж, перевезення РАВ, надання транспортних послуг, теплопостачання, водопостачання і водовідведення, надання житлово-комунальних послуг, забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, надання телекомунікаційних послуг, експлуатація водоохоронних споруд і систем на території зони відчуження, здійснення спеціальних водоохоронних заходів.
Так, з метою виконання покладених на Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» завдань, пов'язаних з організаційно-технічним забезпеченням управління зоною відчуження, проведенням радіаційного та дозиметричного контролю, профілактикою та гасінням лісових пожеж, позивачем експлуатуються пожежні вежі, пожежні водойми та водозабори, контрольно - пропускні, оперативно - диспетчерські та командно - диспетчерські пункти, пункти спеціальної (радіаційної) обробки, під'їздні та залізничні колії, автодороги «Луб'янка - Кливлини», «Прип'ять - Буряківка». Слід також зазначити, що вказані автодороги не відносяться до доріг загального користування Київської області, перелік яких визначено розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 14.09.2006 № 746 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки разом з під'їздними та залізничними коліями використовуються для вивезення радіоактивних відходів.
Суд звертає увагу на те, що на господарську діяльність позивача поширюється дія Тимчасового положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.1999 № 147, а відтак він використовує особливу форму організацій робіт на підприємстві, що передбачає спеціальний режим праці та соціально - побутового забезпечення працівників (лікувально-профілактичне харчування, житло, медичне забезпечення).
За таких обставин, проведення позивачем амортизаційних відрахувань щодо таких об'єктів як їдальні, гуртожитки, житлові будинки та профілакторії є цілком обґрунтованим та відповідає приписам чинного податкового законодавства.
Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи, що твердження представника податкового органу про завищення позивачем показників витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за II та IV квартали 2011 року на суму 1457784 грн. 12 коп. були спростовані представниками позивача у ході судового розгляду справи, висновки відповідача про заниження Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» податку на прибуток підприємств на суму 335290 грн. 35 коп. суд вважає необґрунтованими.
Досліджуючи правомірність визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу приписів пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з приписами пункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у період з червня 2011 року по грудень 2011 року позивачем здійснювалась виплата доходів його працівникам. Нараховану суму доходу, зменшену на визначені пунктом 164.6 статті 164 Податкового кодексу України обов'язкові виплати, включено позивачем як податковим агентом до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Крім того, у вказаний вище період позивачем виплачено на користь його працівників надбавку за вахтовий метод роботи у загальному розмірі 10923204 грн. 00 коп.
У ході перевірки відповідачем встановлено, що під час виплати вказаного доходу нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб позивачем не проведено, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат» занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1638480 грн. 00 коп. (10923204,00 грн. х 15 % = 1638480,00 грн.).
У свою чергу, позивач зазначає, що у підприємства відсутній обов'язок включати таку виплату як надбавка працівникам за вахтовий метод роботи до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки в силу приписів пункту 3.16 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких виконується вахтовим методом, не належать до фонду оплати праці.
Зазначені доводи позивача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що для цілей справляння податку на доходи фізичних осіб заробітна платою вважається основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
В силу приписів Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додатковою заробітною платою вважається винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5), до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Поряд з цим будь-яке підприємство-роботодавець може виплачувати (надавати) своїм працівникам інші виплати, що не належать до фонду оплати праці та не включаються до показників обчислення середньої заробітної плати (економічного показника, що використовується для оплати часу відпусток, компенсацій, пенсійних і соціальних виплат тощо).
Разом з тим, основним критерієм щодо віднесення до заробітної плати для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб будь-яких виплат, що провадяться роботодавцем своїм працівникам, є їх зв'язок з виконанням таким працівником роботи відповідно до трудового договору, укладеного з таким роботодавцем.
Таким чином, для цілей справляння податку на доходи фізичних осіб при визначенні складових заробітної плати з метою їх оподаткування слід враховувати усі виплати, зазначені у Інструкції № 5, які згідно з вимогами податкового законодавства підлягають оподаткуванню цим податком, незалежно від того чи входять вони до фонду оплати праці або до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці та не включаються до показників обчислення середньої заробітної плати.
Порядок оплати праці працівників, які працюють за вахтовим методом роботи, визначено розділом 4 Тимчасового положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.1999 № 147, відповідно до приписів якого вказаним особам за кожний день перебування на вахті виплачується надбавка за вахтовий метод роботи в розмірі, передбаченому колективним договором.
Таким чином, надбавка за вахтовий метод роботи є обов'язковою грошовою виплатою, що надається працівнику його роботодавцем у зв'язку з відносинами трудового найму на підприємстві, що підпорядковується Міністерству надзвичайних ситуацій України та функціонує за вахтовим методом.
Суд звертає увагу на те, що Інструкція № 5, на приписи якої спирається позивач, обґрунтовуючи власні твердження про відсутність у нього обов'язку включати надбавку за вахтовий метод роботи до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, містить виключно основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.
У свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та порядок їх адміністрування (правила оподаткування) регулюються виключно Податковим кодексом України та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу.
Так, статтею 165 Податкового кодексу України визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що деякі види виплат, які в силу приписів Інструкції № 5 не включаються до фонду оплати праці, віднесені також до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для цілей справляння податку на доходи фізичних осіб.
Разом з тим, надбавка за вахтовий метод роботи у визначеному статтею 165 Податкового кодексу України переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відсутня, тобто є доходом фізичної особи, з виплати якого утримується податок на доходи фізичних осіб.
Відтак, висновки податкового органу стосовно наявності у позивача безумовного податкового обов'язку утримувати податок з доходів фізичних осіб під час нарахування та виплати на користь його працівників надбавки за вахтовий метод роботи суд вважає цілком обґрунтованими.
Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що нарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за порушення позивачем вимог статті 164 Податкового кодексу України вчинено правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» про визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних з визначенням позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 06.06.2012 № 0002791700.
У свою чергу, зважаючи на те, що під час судового розгляду справи судом встановлено, що нарахування Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби податкового зобов'язання за платежами податок на прибуток підприємств у розмірі 374813 грн. 37 коп. та частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у сумі 25776 грн. 00 коп. вчинено податковим органом неправомірно, податкове повідомлення - рішення відповідача від 06.06.2012 № 0000232300 та податкове повідомлення - рішення від 06.06.2012 № 0000202300 в частині нарахування позивачу податку на прибуток підприємств у сумі 374813 грн. 37 коп. суд вважає протиправними та такими що підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, що пов'язані з донарахуванням підприємству грошового зобов'язання занаведеними вище обов'язковими платежами, суд важає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.
Враховуючи те, що у ході судового розгляду справи судом встановлено, що нарахування позивачу податку на прибуток підприємств у розмірі 374813 грн. 37 коп. та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у загальному розмірі 30000 грн. 00 коп. (25776 грн. 00 коп. - за основним платежем; 4224 - за штрафними (фінансовими) санкціями) вчинено відповідачем безпідставно, зважаючи на те, що саме винесені відповідачем податкові повідомлення - рішення від 06.06.2012 № 0000232300 та 06.06.2012 № 0000202300 у цій частині спричинили порушення прав підприємства у сфері податкових відносин, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування вказаних рішень в частині визначення Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильський спецкомбінат» грошового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 374813 грн. 37 коп. та частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, у загальному розмірі 30000 грн. 00 коп. є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача в сфері публічно-правових відносин з відповідачем.
Відтак, у задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.06.2012 № 0000202300 в частині визначення Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильський спецкомбінат» податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 374813 грн. 37 коп.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 06.06.2012 № 0000232300.
4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.
Постанову складено у повному обсязі 18 березня 2013 року.